#THE UNBOUND BIBLE (www.unboundbible.org) #name Ukrainian: NT (P.Kulish, 1871) #filetype Unmapped-BCVS #copyright #abbreviation #language ukr #note #columns orig_book_index orig_chapter orig_verse orig_subverse order_by text 40N 1 1 10 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового. 40N 1 2 20 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його; 40N 1 3 30 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама; 40N 1 4 40 а Арам породив Аминадава; а Амннадав породив Насона; а Насон погодив Салмона; 40N 1 5 50 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея; 40N 1 6 60 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої; 40N 1 7 70 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу; 40N 1 8 80 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію; 40N 1 9 90 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію; 40N 1 10 100 а Єзекія породив Манассію, а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію; 40N 1 11 110 а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон; 40N 1 12 120 а після того, як переселено їх у Вавидон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля; 40N 1 13 130 а Заровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а бліяким породив Азора; 40N 1 14 140 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда; 40N 1 15 150 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова; 40N 1 16 160 а Яков породив ЙосиФа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос. 40N 1 17 170 То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів. 40N 1 18 180 Різдво ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Иосифові, перш ніж вони зійшли ся, постережено, що вона пала в утробі від сьвятого Духа. 40N 1 19 190 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її. 40N 1 20 200 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа. 40N 1 21 210 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх. 40N 1 22 220 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи: 40N 1 23 230 Ось дїва матиме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: 3 нами Бог. 40N 1 24 240 Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою; 40N 1 25 250 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус. 40N 2 1 260 Як же народивсь Ісус у Витлеемі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим, 40N 2 2 270 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сході, й прийшли поклонитись йому. 40N 2 3 280 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним. 40N 2 4 290 І, зібравши всіх архиєреїв і письменників людьских, допитував ся в них, де Христу родити ся. 40N 2 5 300 Вони ж казали йому: В Витлеемі Юдейському, бо ось як написано в пророка: 40N 2 6 310 І ти, Витлееме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що страшинувати ме над народом моїм Ізраїлем. 40N 2 7 320 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря. 40N 2 8 330 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесіть менї звістку, щоб і мені пійти поклонитись йому. 40N 2 9 340 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко. 40N 2 10 350 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю. 40N 2 11 360 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 40N 2 12 370 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом. 40N 2 13 380 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матір його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його. 40N 2 14 390 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет. 40N 2 15 400 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого. 40N 2 16 410 Бачивши тоді Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всіх гряницях його, од двох років і меньще, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв. 40N 2 17 420 Тоді справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи: 40N 2 18 430 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахила плаче по дітях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже. 40N 2 19 440 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї, 40N 2 20 450 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка. 40N 2 21 460 І встав він, і взяв хлопятко й матір його, та й пійшов у землю Ізраїлеву. 40N 2 22 470 Та, почувши, що Архелай царюв в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські: 40N 2 23 480 і, прийшовши, жив у городі, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм. 40N 3 1 490 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській, 40N 3 2 500 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне. 40N 3 3 510 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 40N 3 4 520 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясниш своїй; а їдою його була сарана та дикий мед. 40N 3 5 530 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська, 40N 3 6 540 і хрестились в Йордані від него, сповідаючи гріхи свої. 40N 3 7 550 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утікали від настигаючого гнїва? 40N 3 8 560 Принесіть же овощ достойний покаяння; 40N 3 9 570 і не думайте казати в серці своєму: В нас батько Авраам; бо я вам важу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові. 40N 3 10 580 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь. 40N 3 11 590 Я оце хрещу вас водою на покаянне; а Той, що йде за мною, потужніщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем. 40N 3 12 600 У руці в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим. 40N 3 13 610 Приходить тоді Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него. 40N 3 14 620 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене? 40N 3 15 630 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо тав годиться нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його. 40N 3 16 640 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него. 40N 3 17 650 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його. 40N 4 1 660 Тоді повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську. 40N 4 2 670 І постив він сорок днів і сорок ночей, потім забажав їсти. 40N 4 3 680 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом. 40N 4 4 690 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих. 40N 4 5 700 Тоді диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилі, 40N 4 6 710 І каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю. 40N 4 7 720 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого, 40N 4 8 730 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всі царства на сьвітї й славу їх; 40N 4 9 740 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї. 40N 4 10 750 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш. 40N 4 11 760 Зоставив тоді Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому. 40N 4 12 770 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею; 40N 4 13 780 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернауміу що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима: 40N 4 14 790 щоб справдилось слово Ісаії пророка, глаголючого: 40N 4 15 800 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галидея поганська; 40N 4 16 810 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країні й тїнї смертній, зассяло сьвітло. 40N 4 17 820 3 того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне. 40N 4 18 830 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки. 40N 4 19 840 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими. 40N 4 20 850 Вони ас зараз, покинувши неводи свої, пійшли слідом за Ним. 40N 4 21 860 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човні з Зеведеем, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх. 40N 4 22 870 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним. 40N 4 23 880 І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи евангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми. 40N 4 24 890 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх. 40N 4 25 900 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану. 40N 5 1 910 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і,як сїв, приступили до Него ученики Його; 40N 5 2 920 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи: 40N 5 3 930 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне. 40N 5 4 940 Блаженні сумні, бо такі втїшять ся. 40N 5 5 950 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю. 40N 5 6 960 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся. 40N 5 7 970 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. 40N 5 8 980 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога. 40N 5 9 990 Блаженні миротворці, бо такі синами Божими звати муть ся. 40N 5 10 1000 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне. 40N 5 11 1010 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. 40N 5 12 1020 Радуйтесь і веселітесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас. 40N 5 13 1030 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тоді вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде. 40N 5 14 1040 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі; 40N 5 15 1050 і, засьвітивши сьвічку, не став лять під посудину, а на сьвічнику то й сьвітить вона всїм, хто в хатї. 40N 5 16 1060 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі. 40N 5 17 1070 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. 40N 5 18 1080 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. 40N 5 19 1090 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному. 40N 5 20 1100 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне. 40N 5 21 1110 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. 40N 5 22 1120 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака [Безчесний], на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекельний. 40N 5 23 1130 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; 40N 5 24 1140 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тоді прийди й подай дар твій. 40N 5 25 1150 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозі з ним, щоб не віддав тебе противник судді, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. 40N 5 26 1160 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга. 40N 5 27 1170 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. 40N 5 28 1180 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм. 40N 5 29 1190 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло вкинуто в пекло. 40N 5 30 1200 І коли права рука твоя блазнить тебе відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тіло твоє вкинуто в пекло. 40N 5 31 1210 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. 40N 5 32 1220 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб. 40N 5 33 1230 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітниці твої. 40N 5 34 1240 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсім: нї небом, бо воно престол Божий; 40N 5 35 1250 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя; 40N 5 36 1260 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним. 40N 5 37 1270 Слово ж ваще нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого. 40N 5 38 1280 Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб. 40N 5 39 1290 Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою. 40N 5 40 1300 І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок. 40N 5 41 1310 І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві. 40N 5 42 1320 Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него. 40N 5 43 1330 Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого. 40N 5 44 1340 Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і моліть ся за тих, що обижають вас і гонять вас; 40N 5 45 1350 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних. 40N 5 46 1360 Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять? 40N 5 47 1370 І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять? 40N 5 48 1380 Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений. 40N 6 1 1390 Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете ніякої нагороди від Отця вашого, що на небі. 40N 6 2 1400 Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 40N 6 3 1410 Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай ліва рука твоя не знає, що робить права: 40N 6 4 1420 щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 40N 6 5 1430 І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі. 40N 6 6 1440 Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 40N 6 7 1450 Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані. 40N 6 8 1460 Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него. 40N 6 9 1470 Тим же то молїть ся ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє. 40N 6 10 1480 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землі. 40N 6 11 1490 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. 40N 6 12 1500 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. 40N 6 13 1510 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь. 40N 6 14 1520 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме Вам. 40N 6 15 1530 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших. 40N 6 16 1540 Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі. 40N 6 17 1550 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє; 40N 6 18 1560 щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно. 40N 6 19 1570 Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодії підкопують ся і крадуть. 40N 6 20 1580 Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодії не підкопують ся й не крадуть. 40N 6 21 1590 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. 40N 6 22 1600 Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле. 40N 6 23 1610 Коли ж у тебе око лихе, то й все тіло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява! 40N 6 24 1620 Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї. 40N 6 25 1630 Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі? 40N 6 26 1640 Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець важ небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них ?, 40N 6 27 1650 Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть ? 40N 6 28 1660 І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй як вони ростуть; не працюють, нї прядуть; 40N 6 29 1670 глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь тав як одна з них. 40N 6 30 1680 Коли ж Бог так з'одягав польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні? 40N 6 31 1690 Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось? 40N 6 32 1700 Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба. 40N 6 33 1710 А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам. 40N 6 34 1720 Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого. 40N 7 1 1730 Не судїть, щоб вас не суджено. 40N 7 2 1740 Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся. 40N 7 3 1750 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш? 40N 7 4 1760 Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї? 40N 7 5 1770 Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину. 40N 7 6 1780 Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас. 40N 7 7 1790 Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам: 40N 7 8 1800 кожен бо, хто просить, одержує і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 40N 7 9 1810 Або, чи в між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя? 40N 7 10 1820 або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку? 40N 7 11 1830 Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него? 40N 7 12 1840 Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робить їм; се бо єсть закон і пророки. 40N 7 13 1850 Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелі, й багацько таких, що ними входять: 40N 7 14 1860 вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять. 40N 7 15 1870 Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі. 40N 7 16 1880 Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків? 40N 7 17 1890 Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий. 40N 7 18 1900 Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго. 40N 7 19 1910 Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь. 40N 7 20 1920 Оце ж по овощам їх познаете їх. 40N 7 21 1930 Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. 40N 7 22 1940 Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ас імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили? 40N 7 23 1950 І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє. 40N 7 24 1960 Оттим же, всякий, хто слухав сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що вбудував свій будинок на камені; 40N 7 25 1970 і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї. 40N 7 26 1980 А всякий, хто слухав сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що вбудував свій будинок на піску; 40N 7 27 1990 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його. 40N 7 28 2000 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його: 40N 7 29 2010 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники. 40N 8 1 2020 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним. 40N 8 2 2030 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене, 40N 8 3 2040 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його. 40N 8 4 2050 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 40N 8 5 2060 А як увійшов Іеус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його, 40N 8 6 2070 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся. 40N 8 7 2080 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його. 40N 8 8 2090 Озвав же ся сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій. 40N 8 9 2100 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить. 40N 8 10 2110 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри. 40N 8 11 2120 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному, 40N 8 12 2130 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів. 40N 8 13 2140 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години. 40N 8 14 2150 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасниці. 40N 8 15 2160 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її, й вставши вона, послуговала їм. 40N 8 16 2170 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих ; 40N 8 17 2180 щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші. 40N 8 18 2190 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік. 40N 8 19 2200 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слідом за Тобою, куди б Ти нї пійшов. 40N 8 20 2210 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнізда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити. 40N 8 21 2220 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого. 40N 8 22 2230 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерці свої. 40N 8 23 2240 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його. 40N 8 24 2250 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав. 40N 8 25 2260 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо. 40N 8 26 2270 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша. 40N 8 27 2280 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його! 40N 8 28 2290 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що ніхто не важив ся ходити дорогою тією. 40N 8 29 2300 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити? 40N 8 30 2310 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней. 40N 8 31 2320 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий. 40N 8 32 2330 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче - коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї 40N 8 33 2340 А пастухи повтікали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих. 40N 8 34 2350 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його благали, щоб вийшов геть із гряниць їх. 40N 9 1 2360 І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город 40N 9 2 2370 Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелі; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. 40N 9 3 2380 Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. 40N 9 4 2390 І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? 40N 9 5 2400 Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? 40N 9 6 2410 От же, щоб знали ви, що Син чоловічий мав власть на землі прощати гріхи, 40N 9 6 2420 рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! 40N 9 7 2430 І, вставши, пійшов до дому свого! 40N 9 8 2440 Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. 40N 9 9 2450 І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митниці: і рече донего: Йди слїдом за мною. І, вставши, дійшов слїдом за Ним. 40N 9 10 2460 І сталось, як сидів Він за столом у господі, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посідали з Ним і з учениками його. 40N 9 11 2470 І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? 40N 9 12 2480 Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лікаря, тільки недужим. 40N 9 13 2490 От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. 40N 9 14 2500 Приступили тодї до Него ученики, Йоанові, говорячи: Чого ми та фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. 40N 9 15 2510 І рече їм Ісус: Чи можуть весільні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же дні, що візьмуть од них жениха, тоді й постити муть. 40N 9 16 2520 Нїхто не пришивав шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дірка буде гірша. 40N 9 17 2530 І не наливають нового вина у старі міхи, а то міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все ціле. 40N 9 18 2540 Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. 40N 9 19 2550 І вставиш Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. 40N 9 20 2560 І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: 40N 9 21 2570 бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. 40N 9 22 2580 Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. 40N 9 23 2590 І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, 40N 9 24 2600 рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. 40N 9 25 2610 От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дівча і встало. 40N 9 26 2620 І рознеслась про се чутка широко по всій землі тій. 40N 9 27 2630 І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшліо слїдом за Ним двоє слїпих, і, порикуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. 40N 9 28 2640 І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи вірувте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. 40N 9 29 2650 Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. 40N 9 30 2660 І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. 40N 9 31 2670 Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. 40N 9 32 2680 Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. 40N 9 33 2690 І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Ніколи не явилось такого в Ізраїлї. 40N 9 34 2700 Фарисеї ж казали: Виганяв Він біси князем бісовським. 40N 9 35 2710 І ходив Ісус по всіх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. 40N 9 36 2720 Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. 40N 9 37 2730 Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. 40N 9 38 2740 Просіть Господа жнива, щоб вислав женців на жниво своє. 40N 10 1 2750 І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч. 40N 10 2 2760 На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Иоан брат його; 40N 10 3 2770 Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей; 40N 10 4 2780 Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його. 40N 10 5 2790 Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самаряньский; 40N 10 6 2800 а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого, 40N 10 7 2810 а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось. 40N 10 8 2820 Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте. 40N 10 9 2830 Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші, 40N 10 10 2840 анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палиці: бо робітник достоєн харчі своєї. 40N 10 11 2850 І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете. 40N 10 12 2860 А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господі. 40N 10 13 2870 І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас. 40N 10 14 2880 А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусіть і порох із ніг ваших. 40N 10 15 2890 Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому. 40N 10 16 2900 Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби. 40N 10 17 2910 Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть; 40N 10 18 2920 і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам. 40N 10 19 2930 Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати. 40N 10 20 2940 Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас. 40N 10 21 2950 Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть діти на родителїв, і вбивати муть їх. 40N 10 22 2960 І ненавидіти муть вас усі за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся. 40N 10 23 2970 Коли ж вас гонити муть у тому городї, втікайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде. 40N 10 24 2980 Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого. 40N 10 25 2990 Доволі з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашніх його? 40N 10 26 3000 Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 40N 10 27 3010 Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах. 40N 10 28 3020 І не лякайтесь тих, що вбивають тіло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тіло в пеклї. 40N 10 29 3030 Хиба не два горобці продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого. 40N 10 30 3040 У вас же і все волоссє на голові перелїчене. 40N 10 31 3050 Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобців. 40N 10 32 3060 От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі. 40N 10 33 3070 А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі. 40N 10 34 3080 Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч. 40N 10 35 3090 Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її. 40N 10 36 3100 І будуть ворогами чоловікові домашні його. 40N 10 37 3110 Хто любить батька або матір більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене. 40N 10 38 3120 І хто не візьме хреста свого, й не пійде слідом за мною, недостоея мене. 40N 10 39 3130 Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її. 40N 10 40 3140 Хто приймав вас, мене приймає; а хто приймав мене, приймає Того, хто послав мене. 40N 10 41 3150 Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймав праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу. 40N 10 42 3160 І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втеряє нагороди своєї. 40N 11 1 3170 І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звіділя навчати й проповідувати по городах їх. 40N 11 2 3180 Почувши ж Йоан у темниці про дїла Христові, дослав двох учеників своїх, 40N 11 3 3190 сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам? 40N 11 4 3200 Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістіть Йоана про все, що чули й бачили: 40N 11 5 3210 сліпі бачять, і криві ходять, прокажеш очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє. 40N 11 6 3220 І щасливий, хто не поблазнить ся мною. 40N 11 7 3230 Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише? 40N 11 8 3240 Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках. 40N 11 9 3250 Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка. 40N 11 10 3260 Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою. 40N 11 11 3270 Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него. 40N 11 12 3280 І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його. 40N 11 13 3290 Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана 40N 11 14 3300 І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти. 40N 11 15 3310 Хто має уші слухати, нехай слухає. 40N 11 16 3320 Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дітям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів, 40N 11 17 3330 та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали. 40N 11 18 3340 Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має. 40N 11 19 3350 Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх. 40N 11 20 3360 Тоді почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись: 40N 11 21 3370 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коди б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї. 40N 11 22 3380 Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Силонові суднього дня, ніж вам. 40N 11 23 3390 І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провадиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досі. 40N 11 24 3400 Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі. 40N 11 25 3410 І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив сеє те недоліткам. 40N 11 26 3420 Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі. 40N 11 27 3430 Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки 0тець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити. 40N 11 28 3440 Прийдіть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас. 40N 11 29 3450 Візьміть ярмо мов на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим. 40N 11 30 3460 Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий. 40N 12 1 3470 Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. 40N 12 2 3480 Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. 40N 12 3 3490 Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: 40N 12 4 3500 як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? 40N 12 5 3510 Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві лам-лють суботу, та й не винуваті ? 40N 12 6 3520 Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. 40N 12 7 3530 А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. 40N 12 8 3540 Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи. 40N 12 9 3550 І, пі йшовши звідтіля, увійшов у школу їх. 40N 12 10 3560 І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. 40N 12 11 3570 Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? 40N 12 12 3580 Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. 40N 12 13 3590 Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простат, і стала вона здорова, як і друга. 40N 12 14 3600 Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. 40N 12 15 3610 Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, 40N 12 16 3620 та й наказав їм, щоб не виявляли Його: 40N 12 17 3630 щоб. справдилось, що. сказав Ісаїя пророк, глаголючи: 40N 12 18 3640 Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; 40N 12 19 3650 не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях ; 40N 12 20 3660 приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить доки не доведе суду до подути, 40N 12 21 3670 і на ймя його вповати муть погане. 40N 12 22 3680 Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив. 40N 12 23 3690 І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів? 40N 12 24 3700 Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяв сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським. 40N 12 25 3710 Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустів; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть. 40N 12 26 3720 І коли сатана сатану виганяє, то розділив ся сам у собі; як же стояти ме царство його? 40N 12 27 3730 І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями. 40N 12 28 3740 Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже. 40N 12 29 3750 Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакув господу його 40N 12 30 3760 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипав. 40N 12 31 3770 Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям. 40N 12 32 3780 І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому. 40N 12 33 3790 Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу. 40N 12 34 3800 Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють. 40N 12 35 3810 Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе. 40N 12 36 3820 Я ж вам глаголю: Що за всяке дусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт еуднього дня. 40N 12 37 3830 Бо по словам твоїм справдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся. 40N 12 38 3840 Озвались тодї проти сього деякі а письменників та Фарисеїв, кажучи: учителю, хочемо від тебе ознаку бачити. 40N 12 39 3850 Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукае, та ознака, не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка. 40N 12 40 3860 Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землі. 40N 12 41 3870 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповіді Йониній; а ось тут більший од Йони. 40N 12 42 3880 Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землі слухати премудрості Соломонової; а ось тут більший од Соломона. 40N 12 43 3890 Як же нечистий дух вийде в чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить. 40N 12 44 3900 Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши/знаходить її порожню, виметену й прибрану. 40N 12 45 3910 Йде тодї, й бере до себе сім инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому. 40N 12 46 3920 Ще ж промовляв Він до людей, ааг ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. 40N 12 47 3930 Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою. 40N 12 48 3940 Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої? 40N 12 49 3950 І, простяппи руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої! 40N 12 50 3960 Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати. 40N 13 1 3970 Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря. 40N 13 2 3980 І зібралось до Него багато, народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї. 40N 13 3 3990 І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти; 40N 13 4 4000 і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетіло птаство, та й повизбирувало його. 40N 13 5 4010 Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї; 40N 13 6 4020 як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло. 40N 13 7 4030 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його. 40N 13 8 4040 Инше яг упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 40N 13 9 4050 Хто мав уші слухати, нехай слухав. 40N 13 10 4060 І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями? 40N 13 11 4070 Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано. 40N 13 12 4080 Хто бо мав, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не мав, в того візьметь ся й те, що мав; 40N 13 13 4090 Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють. 40N 13 14 4100 І справджуєть ся на них пророцтво Ісаії, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете. 40N 13 15 4110 Затверділо бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инкоди не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх. 40N 13 16 4120 Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і уші ваші, бо чують. 40N 13 17 4130 Істино бо глаголю вам: Що многі пророки а праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули. 40N 13 18 4140 Оце ж послухайте приповістї про сїяча. 40N 13 19 4150 Коли хто чує слово царства, й не зрозумів, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху. 40N 13 20 4160 А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю: 40N 13 21 4170 тільки же не мав він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся. 40N 13 22 4180 А засіяний в тернинї, се той, що чув слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним. 40N 13 23 4190 Засіяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дав овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро. 40N 13 24 4200 Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїв добре насінне на ниві своїй; 40N 13 25 4210 як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й піишов. 40N 13 26 4220 Як же зійшов засїв, та приніс овощ, показавсь тоді й кукіль. 40N 13 27 4230 І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сіяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль? 40N 13 28 4240 Він же рече Їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його? 40N 13 29 4250 Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали. 40N 13 30 4260 Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене. 40N 13 31 4270 Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посіяв на ниві своїй. 40N 13 32 4280 Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його. 40N 13 33 4290 Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощиаить ним три мірки борошна (муки), нова все вкисне. 40N 13 34 4300 Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм: 40N 13 35 4310 щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта. 40N 13 36 4320 Тоді одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві. 40N 13 37 4330 Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насінне, се Син чоловічий; 40N 13 38 4340 а нива, се сьвіт; добре ж насінне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого; 40N 13 39 4350 ворог, що всіяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели. 40N 13 40 4360 Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінці сьвіта сього: 40N 13 41 4370 Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всіх, що роблять беззаконне, 40N 13 42 4380 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 40N 13 43 4390 Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає. 40N 13 44 4400 Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радіючи, йде та й продав все, що має, та й купує ту ниву. 40N 13 45 4410 Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перед; 40N 13 46 4420 і знайшовши він одну перлу дорогоцінну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її. 40N 13 47 4430 Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини; 40N 13 48 4440 як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали. 40N 13 49 4450 Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних, 40N 13 50 4460 та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів. 40N 13 51 4470 І рече Ісус до них: Чи зрозуміли ви все? Кажуть вони Йому: Так, Господи. 40N 13 52 4480 Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе. 40N 13 53 4490 І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля. 40N 13 54 4500 І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила? 40N 13 55 4510 Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветься Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда? 40N 13 56 4520 хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него ? 40N 13 57 4530 І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї. 40N 13 58 4540 І не зробив там многих чудес через недовірство їх. 40N 14 1 4550 Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса, 40N 14 2 4560 і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него, 40N 14 3 4570 Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа. 40N 14 4 4580 Бо казав йому Иоан: Не годить ся тобі мати її. 40N 14 5 4590 І, хотїв його стратити, та опасувась народу; бо мали його за пророка. 40N 14 6 4600 У день же родин Іродових, дочка Іродиядвна танцювала перед ними й догодила Іродові. 40N 14 7 4610 За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме. 40N 14 8 4620 Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Иоана Хрестителя. 40N 14 9 4630 І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сиділи з ним за столом, звелїв дати. 40N 14 10 4640 І, пославши, стяв Йоана в темниці. 40N 14 11 4650 І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй. 40N 14 12 4660 І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса. 40N 14 13 4670 Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, піишов слідом за Ним пішки з городів. 40N 14 14 4680 І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. 40N 14 15 4690 Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. 40N 14 16 4700 Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. 40N 14 17 4710 Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві рибі. 40N 14 18 4720 Він же рече: Принесіть менї їх сюди. 40N 14 19 4730 І звелїв народові посідати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. 40N 14 20 4740 І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. 40N 14 21 4750 А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дітей. 40N 14 22 4760 І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. 40N 14 23 4770 А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. 40N 14 24 4780 Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. 40N 14 25 4790 У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. 40N 14 26 4800 І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. 40N 14 27 4810 Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. 40N 14 28 4820 Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, зведи менї йти то Тебе по водї. 40N 14 29 4830 Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. 40N 14 30 4840 Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. 40N 14 31 4850 Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся еси? 40N 14 32 4860 І як увійшли вони в човен, утих вітер. 40N 14 33 4870 А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. 40N 14 34 4880 І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. 40N 14 35 4890 І дознавши Його тамешні люде, послали по всій тій околиці, і приводили до Него всіх недужих; 40N 14 36 4900 і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували. 40N 15 1 4910 Тоді прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи: 40N 15 2 4920 Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб. 40N 15 3 4930 Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого? 40N 15 4 4940 Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матір, і: Хто лає батька або матір, нехай умре смертю. 40N 15 5 4950 Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись, 40N 15 6 4960 той може не поважати батька свого або матери своєї. І знівечили ви заповідь Божу ради переказу вашого. 40N 15 7 4970 Лицеміри, добре прорік про вас Ісаія, глаголючи: 40N 15 8 4980 Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 40N 15 9 4990 Та марно вони поклоняють ся мені, навчаючи наук заповідей чоловічих. 40N 15 10 5000 І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте: 40N 15 11 5010 Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст те сквернить чоловіка. 40N 15 12 5020 Приступивши тоді ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились? 40N 15 13 5030 Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся. 40N 15 14 5040 Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму. 40N 15 15 5050 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість. 40N 15 16 5060 Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму? 40N 15 17 5070 Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник; 40N 15 18 5080 а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка. 40N 15 19 5090 Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, бдуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула. 40N 15 20 5100 Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка. 40N 15 21 5110 Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони. 40N 15 22 5120 Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся. 40N 15 23 5130 Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами. 40N 15 24 5140 Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого. 40N 15 25 5150 Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи мені. 40N 15 26 5160 Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам. 40N 15 27 5170 А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх. 40N 15 28 5180 Тоді озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу. 40N 15 29 5190 І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сів там. 40N 15 30 5200 І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, німих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх, 40N 15 31 5210 так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого. 40N 15 32 5220 Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозі. 40N 15 33 5230 І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустині, щоб нагодувати стільки народу? 40N 15 34 5240 І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок. 40N 15 35 5250 І звелїв народові посідати на землї. 40N 15 36 5260 І, взявши сім хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові. 40N 15 37 5270 І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів. 40N 15 38 5280 А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дітей. 40N 15 39 5290 І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у гряниці Магдалські. 40N 16 1 5300 Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба. 40N 16 2 5310 Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо. 40N 16 3 5320 А вранці: Сьогодні непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете? 40N 16 4 5330 Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукав; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов. 40N 16 5 5340 Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба. 40N 16 6 5350 Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського. 40N 16 7 5360 Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба. 40N 16 8 5370 Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли? 40N 16 9 5380 Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлібів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали? 40N 16 10 5390 анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали? 40N 16 11 5400 Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського? 40N 16 12 5410 Тоді зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської. 40N 16 13 5420 Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого? 40N 16 14 5430 Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків. 40N 16 15 5440 Рече до них: Ви ж як кажете? хто я? 40N 16 16 5450 Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого. 40N 16 17 5460 І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси; Симоне, сину Йонин, бо тіло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі. 40N 16 18 5470 Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекельні не подужають її. 40N 16 19 5480 І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землі, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землі, буде розвязане на небі. 40N 16 20 5490 Тоді наказав ученикам своїм, щоб не казали нікому, що Він Ісус Христос. 40N 16 21 5500 З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня. 40N 16 22 5510 І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі. 40N 16 23 5520 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче. 40N 16 24 5530 Рече тоді Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. 40N 16 25 5540 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її. 40N 16 26 5550 Що бо за користь, чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив ? або що дасть чоловік у замін за душу свою ? 40N 16 27 5560 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тоді віддасть кожному по дїлам його. 40N 16 28 5570 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм. 40N 17 1 5580 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окреме, 40N 17 2 5590 й персобразивсь перед ними: й сяяло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло. 40N 17 3 5600 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним. 40N 17 4 5610 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї. 40N 17 5 5620 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте. 40N 17 6 5630 Зачувши се ученнки, припали лицем до землї, й полякались вельми. 40N 17 7 5640 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь. 40N 17 8 5650 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса. 40N 17 9 5660 І, як сходили вони з гори, нака. зав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нікому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих. 40N 17 10 5670 І питали в Него ученики Його кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду? 40N 17 11 5680 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе. 40N 17 12 5690 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотіли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них. 40N 17 13 5700 Тоді зрозуміли ученики, що глаголав їм про Иоана Хрестителя. 40N 17 14 5710 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи: 40N 17 15 5720 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду. 40N 17 16 5730 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його. 40N 17 17 5740 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведіть менї його сюди. 40N 17 18 5750 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу. 40N 17 19 5760 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самоті: Чом не змогли ми вигнати його? 40N 17 20 5770 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцій горі: Перейди звідсіля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам. 40N 17 21 5780 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом. 40N 17 22 5790 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям; 40N 17 23 5800 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засудили вони вельми. 40N 17 24 5810 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини? 40N 17 25 5820 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого! земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих? 40N 17 26 5830 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні. 40N 17 27 5840 Тільки ж, щоб не блазнити нам Їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе. 40N 18 1 5850 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? 40N 18 2 5860 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, 40N 18 3 5870 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як діти, то не ввійдете в царство небесне. 40N 18 4 5880 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. 40N 18 5 5890 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. 40N 18 6 5900 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибині морській. 40N 18 7 5910 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! 40N 18 8 5920 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в житте кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. 40N 18 9 5930 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оці, бути вкинутим ув огняне пекло. 40N 18 10 5940 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. 40N 18 11 5950 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. 40N 18 12 5960 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пі йде в гори, й не шукати ме заблудної? 40N 18 13 5970 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, ніж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. 40N 18 14 5980 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. 40N 18 15 5990 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; 40N 18 16 6000 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. 40N 18 17 6010 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. 40N 18 18 6020 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. 40N 18 19 6030 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. 40N 18 20 6040 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. 40N 18 21 6050 Приступивши тоді Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? 40N 18 22 6060 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. 40N 18 23 6070 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. 40N 18 24 6080 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. 40N 18 25 6090 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дітей, і все що мав, та й віддати. 40N 18 26 6100 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. 40N 18 27 6110 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. 40N 18 28 6120 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. 40N 18 29 6130 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. 40N 18 30 6140 Він же не схотїв, а, відійшовши; укинув його в темницю, поки віддасть довг. 40N 18 31 6150 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. 40N 18 32 6160 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав еси мене; 40N 18 33 6170 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе. помилував? 40N 18 34 6180 І, розгнівившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. 40N 18 35 6190 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх. 40N 19 1 6200 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. 40N 19 2 6210 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. 40N 19 3 6220 приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із, жінкою своєю за всяку вину? 40N 19 4 6230 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? 40N 19 5 6240 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть у двох тїло одно; 40N 19 6 6250 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 40N 19 7 6260 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? 40N 19 8 6270 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. 40N 19 9 6280 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб ; і хто з розвідкою оженить ся робить перелюб. 40N 19 10 6290 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. 40N 19 11 6300 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. 40N 19 12 6310 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і в скопцї, що скопились од людей; і в скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. 40N 19 13 6320 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. 40N 19 14 6330 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. 40N 19 15 6340 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. 40N 19 16 6350 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життв вічне? 40N 19 17 6360 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. 40N 19 18 6370 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь. Не сьвідкуй криво; 40N 19 19 6380 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.. 40N 19 20 6390 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? 40N 19 21 6400 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. 40N 19 22 6410 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. 40N 19 23 6420 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. 40N 19 24 6430 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 40N 19 25 6440 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? 40N 19 26 6450 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. 40N 19 27 6460 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшди сдїдом за Тобою; що ж буде нам? 40N 19 28 6470 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 40N 19 29 6480 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. 40N 19 30 6490 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останні - перві. 40N 20 1 6500 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. 40N 20 2 6510 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. 40N 20 3 6520 І, вийшовши коло третьої години, побачив внших, що стояли на торгу без дїла, 40N 20 4 6530 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам, Вони й пійшли. 40N 20 5 6540 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. 40N 20 6 6550 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? 40N 20 7 6560 Кажуть вони йому: Бо ніхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. 40N 20 8 6570 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. 40N 20 9 6580 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. 40N 20 10 6590 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. 40N 20 11 6600 І взявши вони, нарекали на господаря, 40N 20 12 6610 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. 40N 20 13 6620 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривжду тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? 40N 20 14 6630 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. 40N 20 15 6640 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? 40N 20 16 6650 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. 40N 20 17 6660 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: 40N 20 18 6670 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; 40N 20 19 6680 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. 40N 20 20 6690 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. 40N 20 21 6700 Він же рече до неї: Чого хочеш ? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оці два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. 40N 20 22 6710 Озвав ся ж Ісус і рече; Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннем, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. 40N 20 23 6720 І рече до них: Ви то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хреститиметесь; тільки ж, щоб вам сидіти по правиці в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. 40N 20 24 6730 І почувши десять, ремствували із двох братів. 40N 20 25 6740 Ісус же, покликавши їх, рече: ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. 40N 20 26 6750 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; 40N 20 27 6760 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, 40N 20 28 6770 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. 40N 20 29 6780 І як виходили вони з Єрихона, йшло слїдом за Ним багато народу 40N 20 30 6790 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 40N 20 31 6800 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. 40N 20 32 6810 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? 40N 20 33 6820 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. 40N 20 34 6830 Вмилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним. 40N 21 1 6840 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників, 40N 21 2 6850 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведіть менї. 40N 21 3 6860 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх. 40N 21 4 6870 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи: 40N 21 5 6880 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної. 40N 21 6 6890 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус, 40N 21 7 6900 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. 40N 21 8 6910 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. 40N 21 9 6920 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна синуyyy 40N 21 9 6930 Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах. 40N 21 10 6940 А як увійшов Він у Єрусалим здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? 40N 21 11 6950 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського. 40N 21 12 6960 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; 40N 21 13 6970 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. 40N 21 14 6980 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. 40N 21 15 6990 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, 40N 21 16 7000 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу? 40N 21 17 7010 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там. 40N 21 18 7020 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв. 40N 21 19 7030 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нічого не знайшов на ній, тільки саме листе, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця. 40N 21 20 7040 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! 40N 21 21 7050 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнилпсь, ви б не тільки се смоківниці зробили, а коли б і сій горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; 40N 21 22 7060 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите. 40N 21 23 7070 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю вдасть? 40N 21 24 7080 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 40N 21 25 7090 Хрещенне Иоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: 3 неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? 40N 21 26 7100 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка. 40N 21 27 7110 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю. 40N 21 28 7120 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогодні роби в винограднику моїм. 40N 21 29 7130 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов. 40N 21 30 7140 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов. 40N 21 31 7150 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже, 40N 21 32 7160 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому. 40N 21 33 7170 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й від'їхав. 40N 21 34 7180 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його. 40N 21 35 7190 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували. 40N 21 36 7200 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само. 40N 21 37 7210 На останок же післав до них сива свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого. 40N 21 38 7220 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходімо вбємо його, та й заберемо наслїддє його. 40N 21 39 7230 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили. 40N 21 40 7240 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим? 40N 21 41 7250 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї. 40N 21 42 7260 Рече до них Ісус: Хиба ніколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою утла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших ? 40N 21 43 7270 Тим я глаголю вам: Що відніметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. 40N 21 44 7280 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж вїн упаде, роздавить того. 40N 21 45 7290 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. 40N 21 46 7300 І, шукаючи вхопити Його, спасували ся народу; бо мав Його за пророка. 40N 22 1 7310 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: 40N 22 2 7320 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; 40N 22 3 7330 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. 40N 22 4 7340 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє. 40N 22 5 7350 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; 40N 22 6 7360 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. 40N 22 7 7370 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. 40N 22 8 7380 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. 40N 22 9 7390 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. 40N 22 10 7400 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. 40N 22 11 7410 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу; 40N 22 12 7420 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав, 40N 22 13 7430 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. 40N 22 14 7440 Багато бо званих, мало ж вибраних. 40N 22 15 7450 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. 40N 22 16 7460 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. 40N 22 17 7470 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? 40N 22 18 7480 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри? 40N 22 19 7490 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. 40N 22 20 7500 І рече до них: Чиє обличче се й надпись? 40N 22 21 7510 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. 40N 22 22 7520 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. 40N 22 23 7530 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, 40N 22 24 7540 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїнне братові своєму. 40N 22 25 7550 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму; 40N 22 26 7560 так само й другий брат, і третїй аж до семого. 40N 22 27 7570 Опісля ж усїх умерла й жінка. 40N 22 28 7580 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. 40N 22 29 7590 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої. 40N 22 30 7600 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. 40N 22 31 7610 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: 40N 22 32 7620 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. 40N 22 33 7630 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. 40N 22 34 7640 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. 40N 22 35 7650 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: 40N 22 36 7660 Учителю, котора заповідь велика в законі? 40N 22 37 7670 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. 40N 22 38 7680 Се перва й велика заповідь. 40N 22 39 7690 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. 40N 22 40 7700 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. 40N 22 41 7710 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, 40N 22 42 7720 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. 40N 22 43 7730 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: 40N 22 44 7740 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? 40N 22 45 7750 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? 40N 22 46 7760 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи. 40N 23 1 7770 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх: 40N 23 2 7780 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї. 40N 23 3 7790 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по ділам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять. 40N 23 4 7800 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх. 40N 23 5 7810 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять Филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй, 40N 23 6 7820 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сідання по школах, 40N 23 7 7830 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю. 40N 23 8 7840 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати. 40N 23 9 7850 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі. 40N 23 10 7860 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос. 40N 23 11 7870 Більший же між вами нехай буде вам слугою. 40N 23 12 7880 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору. 40N 23 13 7890 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти. 40N 23 14 7900 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд. 40N 23 15 7910 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас. 40N 23 16 7920 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом Церковним, винуватий! 40N 23 17 7930 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото? 40N 23 18 7940 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нічого, хто ж покленеть ся даром, що на нїм, винуватий. 40N 23 19 7950 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, їй жертівня, що осьвячує дар? 40N 23 20 7960 Оце ж, хто клснеть ся жертівнею, кленсть ся нею і всїм, що зверху неї. 40N 23 21 7970 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй. 40N 23 22 7980 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм. 40N 23 23 7990 Горе вам, письменппки та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати. 40N 23 24 8000 Проводпрі слїпі, що відціджуєте комара, верблюда ж глитаєте. 40N 23 25 8010 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди. 40N 23 26 8020 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий. 40N 23 27 8030 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в середині ж повні кісток мертвих і всякої нечисти. 40N 23 28 8040 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня. 40N 23 29 8050 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників, 40N 23 30 8060 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків. 40N 23 31 8070 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків. 40N 23 32 8080 І ви доповнюйте міру батьків ваших. 40N 23 33 8090 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекельного? 40N 23 34 8100 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город: 40N 23 35 8110 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею. 40N 23 36 8120 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се. 40N 23 37 8130 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотів я зібрати дітей твоїх, як курка збирав курчат своїх під крила, й не схотїли! 40N 23 38 8140 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий. 40N 23 39 8150 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословенyyy 40N 23 39 8160 в імя Господнє! 40N 24 1 8170 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступилиученикиЙого, показати Йому будівлю церковну. 40N 24 2 8180 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 40N 24 3 8190 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту? 40N 24 4 8200 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас. 40N 24 5 8210 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих. 40N 24 6 8220 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець. 40N 24 7 8230 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях. 40N 24 8 8240 Все ж се почин горя. 40N 24 9 8250 Тоді видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усі народи задля імя мого. 40N 24 10 8260 І тоді поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидіти муть одно одного. 40N 24 11 8270 І багато лжепророків устане, й введуть многих. 40N 24 12 8280 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих. 40N 24 13 8290 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся. 40N 24 14 8300 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всім народам; і тоді прийде конець. 40N 24 15 8310 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк стоячу на місці сьвятому (хто читав нехай розуміє), 40N 24 16 8320 тодї, хто в Юдеї, нехай втікає на гори; 40N 24 17 8330 хто на криші, нехай не влазить узяти що з хати своєї; 40N 24 18 8340 і хто в полі, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 40N 24 19 8350 Горе ж важким і годуючим під той час! 40N 24 20 8360 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утікати зимою, анї в суботу: 40N 24 21 8370 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде. 40N 24 22 8380 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тіло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть дні таї. 40N 24 23 8390 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри. 40N 24 24 8400 Устануть бо лжехрйсти й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коди можна, звести й вибраних. 40N 24 25 8410 Оце ж наперед сказав я вам. 40N 24 26 8420 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустині; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри. 40N 24 27 8430 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого. 40N 24 28 8440 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли. 40N 24 29 8450 І зараз після горя днів тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся. 40N 24 30 8460 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тоді заголосять усї роди землі, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. 40N 24 31 8470 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінців неба до кінців його. 40N 24 32 8480 Від смоківниці ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листе, знайте, що близько літо. 40N 24 33 8490 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима. 40N 24 34 8500 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся. 40N 24 35 8510 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 40N 24 36 8520 Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, тільки сам Отець мій. 40N 24 37 8530 Як же днї Ноеві, так буде й прихід Сина чоловічого. 40N 24 38 8540 Бо, як буди за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, 40N 24 39 8550 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всіх; так буде й прихід Сина чоловічого. 40N 24 40 8560 Тоді буде двоє в полі; один візьметь ся, а один зоставить ся. 40N 24 41 8570 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся. 40N 24 42 8580 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде. 40N 24 43 8590 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї. 40N 24 44 8600 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде. 40N 24 45 8610 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору? 40N 24 46 8620 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так. 40N 24 47 8630 Істино глаголю вам: Що поставить його над усім добром своїм. 40N 24 48 8640 А которий лукавий слуга казати ме в серці своїм: Забарить ся мій пан прийти, 40N 24 49 8650 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями; 40N 24 50 8660 то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відав, 40N 24 51 8670 та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить; там буде плач і скреготаннє зубів. 40N 25 1 8680 Тоді уподобить ся царство небесне десяти дівчатам, що, взявши каганці свої, вийшли назустріч женихові. 40N 25 2 8690 Пять же були з них розумні, а пять необачні. 40N 25 3 8700 Котрі необачні, взявши каганці свої, не взяли з собою олїї. 40N 25 4 8710 Розумні ж узяли олії в пляшечки свої з каганцями своїми. 40N 25 5 8720 Як же жених барив ся, задрімали всі, та й поснули. 40N 25 6 8730 О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! 40N 25 7 8740 Тоді повставали всі дівчата тиї, та й украсили каганці свої. 40N 25 8 8750 Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олії вашої, бо каганці наші гаснуть. 40N 25 9 8760 Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдіть лучче до тих, що продають, та. й купіть собі. 40N 25 10 8770 Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїлле; і зачинено двері. 40N 25 11 8780 Опісля ж приходять і другі дівчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. 40N 25 12 8790 Він же, озвавшись, рече: Істино глалолю вам: Не знаю вас. 40N 25 13 8800 Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коди Син чоловічий прийде. 40N 25 14 8810 Бо, як чоловік, від'їжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, 40N 25 15 8820 і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназі, та й відїхав зараз. 40N 25 16 8830 Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. 40N 25 17 8840 Так само й той, що два, придбав і він других два. 40N 25 18 8850 Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. 40N 25 19 8860 По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелік із них. 40N 25 20 8870 І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи; Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. 40N 25 21 8880 Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 40N 25 22 8890 Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав еси; ось других два таланти придбав я ними. 40N 25 23 8900 Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був еси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. 40N 25 24 8910 Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; 40N 25 25 8920 і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. 40N 25 26 8930 Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: 40N 25 27 8940 так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. 40N 25 28 8950 Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. 40N 25 29 8960 Кожному бо маючому всюдидасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. 40N 25 30 8970 І викиньте слугу нікчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. 40N 25 31 8980 Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; 40N 25 32 8990 і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; 40N 25 33 9000 і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. 40N 25 34 9010 Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдіть, благословенні Отця мого, осягніть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. 40N 25 35 9020 Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; 40N 25 36 9030 нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темниці, і прийшли до мене. 40N 25 37 9040 Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або і жадного, та й напоїли? 40N 25 38 9050 Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? 40N 25 39 9060 Коли ж бачили тебе недужим або в темницї, та й прийшли до тебе? 40N 25 40 9070 І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам; Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. 40N 25 41 9080 Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: 40N 25 42 9090 бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; 40N 25 43 9100 був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. 40N 25 44 9110 Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? 40N 25 45 9120 Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. 40N 25 46 9130 І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне. 40N 26 1 9140 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх: 40N 26 2 9150 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. 40N 26 3 9160 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, 40N 26 4 9170 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. 40N 26 5 9180 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. 40N 26 6 9190 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, 40N 26 7 9200 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. 40N 26 8 9210 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? 40N 26 9 9220 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. 40N 26 10 9230 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. 40N 26 11 9240 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. 40N 26 12 9250 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила. 40N 26 13 9260 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 40N 26 14 9270 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиереїв, 40N 26 15 9280 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. 40N 26 16 9290 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. 40N 26 17 9300 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? 40N 26 18 9310 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. 40N 26 19 9320 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. 40N 26 20 9330 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. 40N 26 21 9340 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. 40N 26 22 9350 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? 40N 26 23 9360 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. 40N 26 24 9370 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 40N 26 25 9380 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. 40N 26 26 9390 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. 40N 26 27 9400 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; 40N 26 28 9410 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаеть ся на оставленнє гріхів. 40N 26 29 9420 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. 40N 26 30 9430 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 40N 26 31 9440 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада. 40N 26 32 9450 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. 40N 26 33 9460 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. 40N 26 34 9470 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. 40N 26 35 9480 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали. 40N 26 36 9490 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. 40N 26 37 9500 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. 40N 26 38 9510 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть. тут, і не спїте зо мною. 40N 26 39 9520 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи : Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. 40N 26 40 9530 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? 40N 26 41 9540 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. 40N 26 42 9550 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. 40N 26 43 9560 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. 40N 26 44 9570 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. 40N 26 45 9580 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. 40N 26 46 9590 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій. 40N 26 47 9600 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських. 40N 26 48 9610 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. 40N 26 49 9620 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його. 40N 26 50 9630 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. 40N 26 51 9640 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. 40N 26 52 9650 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. 40N 26 53 9660 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів? 40N 26 54 9670 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись ? 40N 26 55 9680 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. 40N 26 56 9690 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши.Його, повтікали. 40N 26 57 9700 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиерея, де письменники та старші зібрались. 40N 26 58 9710 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. 40N 26 59 9720 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити. 40N 26 60 9730 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки 40N 26 61 9740 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її. 40N 26 62 9750 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї про. ти Тебе сьвідкують? 40N 26 63 9760 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? 40N 26 64 9770 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. 40N 26 65 9780 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; 40N 26 66 9790 як вам здаеть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. 40N 26 67 9800 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, 40N 26 68 9810 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? 40N 26 69 9820 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. 40N 26 70 9830 Він же відрік ся перед усіма, кажучи : Не знаю, що говориш. 40N 26 71 9840 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. 40N 26 72 9850 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. 40N 26 73 9860 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. 40N 26 74 9870 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. 40N 26 75 9880 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко. 40N 27 1 9890 Як же настав ранок, зробили раду всі архиєреї й старші людські 40N 27 2 9900 і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. 40N 27 3 9910 Тоді, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшині, 40N 27 4 9920 кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що дам до того? ти побачиш. 40N 27 5 9930 І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. 40N 27 6 9940 Архиереї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се ціна крові. 40N 27 7 9950 Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. 40N 27 8 9960 Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. 40N 27 9 9970 Тоді справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, ціну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, 40N 27 10 9980 і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. 40N 27 11 9990 Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. 40N 27 12 10000 А, як винуватили Його архиереї та старші, не відказував нічого. 40N 27 13 10010 Тоді каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? 40N 27 14 10020 І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. 40N 27 15 10030 На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотіли. 40N 27 16 10040 Мали ж тоді знаного вязника, на прізвище Вараву. 40N 27 17 10050 Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? 40N 27 18 10060 Знав бо, що через зависть видали Його. 40N 27 19 10070 Як же сидів він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через него. 40N 27 20 10080 Архиереї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. 40N 27 21 10090 Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. 40N 27 22 10100 Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на призвіще Христом ? Кажуть йому всі: Нехай буде рознятий. 40N 27 23 10110 Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде рознятий. 40N 27 24 10120 Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. 40N 27 25 10130 І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на діти наші. 40N 27 26 10140 Тоді відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. 40N 27 27 10150 Тоді воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. 40N 27 28 10160 І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; 40N 27 29 10170 і, сплівши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на коліна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! 40N 27 30 10180 І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. 40N 27 31 10190 І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпятє. 40N 27 32 10200 Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, 40N 27 33 10210 І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, 40N 27 34 10220 дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотів пити. 40N 27 35 10230 Розпявши ж Його, поділили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Поділили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. 40N 27 36 10240 І, посідавши, стерегли Його там; 40N 27 37 10250 і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. 40N 27 38 10260 Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. 40N 27 39 10270 Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, 40N 27 40 10280 і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. 40N 27 41 10290 Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: 40N 27 42 10300 Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; 40N 27 43 10310 Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його, казав бо: Я Син Божий. 40N 27 44 10320 Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. 40N 27 45 10330 Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. 40N 27 46 10340 Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій. Боже мій, чом мене покинув єси? 40N 27 47 10350 Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. 40N 27 48 10360 І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. 40N 27 49 10370 Останні ж казали: Нехай: побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. 40N 27 50 10380 Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. 40N 27 51 10390 І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; 40N 27 52 10400 і гроби порозкривались; і многі тіла сьвятих усопших повставали, 40N 27 53 10410 і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. 40N 27 54 10420 Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справді, Божий Син був сей. 40N 27 55 10430 Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. 40N 27 56 10440 Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. 40N 27 57 10450 Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. 40N 27 58 10460 Сей, приступивши до Пилата просив тіла Ісусового. Тоді Пилат і звелїв оддати тіло. 40N 27 59 10470 І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, 40N 27 60 10480 положив його у новім своїм гробі, що висік у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу одійшов. 40N 27 61 10490 Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. 40N 27 62 10500 Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, 40N 27 63 10510 кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. 40N 27 64 10520 Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. 40N 27 65 10530 Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. 40N 27 66 10540 Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею. 40N 28 1 10550 Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб. 40N 28 2 10560 І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сів на нїм. 40N 28 3 10570 Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг. 40N 28 4 10580 Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві. 40N 28 5 10590 Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса рознятого шукаєте. 40N 28 6 10600 Нема Його тут; устав бо, як казав: Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь. 40N 28 7 10610 І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав. 40N 28 8 10620 І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його. 40N 28 9 10630 Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глагодючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому. 40N 28 10 10640 Тоді рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять. 40N 28 11 10650 Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось. 40N 28 12 10660 І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволі срібняків воїнам, 40N 28 13 10670 говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали. 40N 28 14 10680 І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо. 40N 28 15 10690 Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня, 40N 28 16 10700 Одинайцять же учеників пійшли в Гадилею, на гору, куди повелів їм Ісус. 40N 28 17 10710 І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились. 40N 28 18 10720 І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана мені всяка власть на небі й на землі. 40N 28 19 10730 Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа, 40N 28 20 10740 навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всі дні, до кінця сьвіта. Амінь. 41N 1 1 10750 Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого, 41N 1 2 10760 як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 41N 1 3 10770 Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його. 41N 1 4 10780 Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів. 41N 1 5 10790 І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріці Йордані, сповідаючи гріхи свої. 41N 1 6 10800 Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй, а їв сарану та дикий мед; 41N 1 7 10810 і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його. 41N 1 8 10820 Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим. 41N 1 9 10830 І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йордані. 41N 1 10 10840 І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него. 41N 1 11 10850 І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав:, 41N 1 12 10860 І зараз Дух випровадив Його в пустиню. 41N 1 13 10870 І був там у пустиш днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми, й ангели служили Йому. 41N 1 14 10880 Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого, 41N 1 15 10890 і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию. 41N 1 16 10900 Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки. 41N 1 17 10910 І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей. 41N 1 18 10920 І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним. 41N 1 19 10930 І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човні, налагоджуючих неводи. 41N 1 20 10940 І зараз покликав Їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човні з наймитами, пійшли слїдом за Ним. 41N 1 21 10950 І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав. 41N 1 22 10960 І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники. 41N 1 23 10970 І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав, 41N 1 24 10980 кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов еси погубити нас? Знаю Тебе, хто еси: Сьвятий Божий. 41N 1 25 10990 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. 41N 1 26 11000 І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него. 41N 1 27 11010 І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи; Що се таке? що се за Наука така нова? що по власти й духам нечистим повелївае, і слухають Його? 41N 1 28 11020 І розійшлась чутка про Него зараз по всій околиці Галилейській. 41N 1 29 11030 І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном. 41N 1 30 11040 Теща ж Симонова лежала в пропасниці, й зараз кажуть Йому про неї. 41N 1 31 11050 І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм. 41N 1 32 11060 Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих. 41N 1 33 11070 І ввесь город зібрав ся до дверей. 41N 1 34 11080 І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його. 41N 1 35 11090 І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце. й там молив ся. 41N 1 36 11100 І пустились за Ним Симон і ті що з ним. 41N 1 37 11110 І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе. 41N 1 38 11120 І рече до них: Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я. 41N 1 39 11130 І проповідував по шкодах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси. 41N 1 40 11140 І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на коліна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити. 41N 1 41 11150 Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись. 41N 1 42 11160 І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся. 41N 1 43 11170 І, заказавши йому, зараз відослав його, 41N 1 44 11180 і рече до него: Гледи ж, нікому нічого не кажи, а йди, покажись священникові, і принеси за очищенне твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм. 41N 1 45 11190 Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди. 41N 2 1 11200 І знов увійшов у Капернаум через кілька днів; і розголошено, що Він у господї. 41N 2 2 11210 І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима, І проповідував Він їм слово. 41N 2 3 11220 І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. 41N 2 4 11230 І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, в котрому лежав розслаблений. 41N 2 5 11240 Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. 41N 2 6 11250 Були ж деякі з письменників, то там сиділи, і казали в серцях своїх: 41N 2 7 11260 Шо за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 41N 2 8 11270 І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до дих: На що се кажете в серцях ваших? 41N 2 9 11280 Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постіль твою, та й ходи. 41N 2 10 11290 От же, щоб ви знали, що Син чоловічий мав власть оставляти на землі гріхи 41N 2 10 11300 до розслабленого:) 41N 2 11 11310 Тобі глаголю: Устань, і візьми постіль твою, та й іди до дому твого. 41N 2 12 11320 І встав зараз, і взявши постіль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. 41N 2 13 11330 І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. - 41N 2 14 11340 І, йдучи мимо, побачив Левію Алфєєвого, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. 41N 2 15 11350 І сталось, як сидів Він за столом у господі в него, посідало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. 41N 2 16 11360 І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? 41N 2 17 11370 І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння; 41N 2 18 11380 А були ученики Йоанові та Фарисеискі постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? 41N 2 19 11390 І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. 41N 2 20 11400 Прийдуть же дні, коли візьметься від них жених, і тоді постити муть в ті дні. 41N 2 21 11410 І ніхто не пришивав латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. 41N 2 22 11420 І ніхто не наливав нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозривав бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати. 41N 2 23 11430 І довелось переходити Йому в суботу через засіви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє. 41N 2 24 11440 І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся? 41N 2 25 11450 А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нужді і голодував він і ті, що були з ним? 41N 2 26 11460 Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиерея, та й їв хлїби показні, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним? 41N 2 27 11470 І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи. 41N 2 28 11480 Тим Син чоловічий - Господь і суботи. 41N 3 1 11490 І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. 41N 3 2 11500 І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. 41N 3 3 11510 І рече до сухорукого чоловіка: Стань посередині. 41N 3 4 11520 І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. 41N 3 5 11530 І, позирнувши на них кругом гнівно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рехе чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. 41N 3 6 11540 І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. 41N 3 7 11550 Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, 41N 3 8 11560 і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. 41N 3 9 11570 І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу щоб не тиснулись до Него. 41N 3 10 11580 Многих бо сцїлив, так що видались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. 41N 3 11 11590 А духи нечисті, як бачили Його то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. 41N 3 12 11600 І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. 41N 3 13 11610 І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотів сам, і поприходили до Него. 41N 3 14 11620 І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, 41N 3 15 11630 і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. 41N 3 16 11640 І дав Симонові імя Петр; 41N 3 17 11650 та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанер-гес, що єсть: Сини громові; 41N 3 18 11660 та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфєєвого, та Тадея, та Симона Хананця, 41N 3 19 11670 та Юду Іскариодького, що зрадив Його. 41N 3 20 11680 Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. 41N 3 21 11690 І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. 41N 3 22 11700 А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. 41N 3 23 11710 І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? 41N 3 24 11720 І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. 41N 3 25 11730 І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. 41N 3 26 11740 І коли сатана устав проти себе, й розділив ся, не може стояти, а копець йому. 41N 3 27 11750 Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. 41N 3 28 11760 Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; 41N 3 29 11770 хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: 41N 3 30 11780 бо казали: Духа нечистого має. 41N 3 31 11790 Приходять тодї брати й мати його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. 41N 3 32 11800 І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. 41N 3 33 11810 І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? 41N 3 34 11820 І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! 41N 3 35 11830 Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. 41N 4 1 11840 І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на і морі; а ввесь народ був на землї при морю. 41N 4 2 11850 І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: 41N 4 3 11860 Слухайте: Ось вийшов сїяч сіяти: 41N 4 4 11870 і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. 41N 4 5 11880 Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. 41N 4 6 11890 Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. 41N 4 7 11900 А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. 41N 4 8 11910 А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. 41N 4 9 11920 І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. 41N 4 10 11930 Як же був на самоті, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. 41N 4 11 11940 І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, 41N 4 12 11950 щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколй не навернулись, і не простились їм гріхи. 41N 4 13 11960 І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всі приповістї зрозумієте? 41N 4 14 11970 Сїяч слово сіє. 41N 4 15 11980 Що ж над шляхом, се ті, де сіється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посіяне в серцях їх. 41N 4 16 11990 Подібно ж і ті, що на каменистому посіяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, 41N 4 17 12000 та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненне за слово, зараз блазнять ся. 41N 4 18 12010 А ті, що посіяні між терниною, се ті, що слухали слово, 41N 4 19 12020 та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. 41N 4 20 12030 А на землю добру посіяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. 41N 4 21 12040 І рече до них: Чи нате приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? 41N 4 22 12050 Нема бо нічого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. 41N 4 23 12060 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 41N 4 24 12070 І рече їм: Вважайте, що чуете: Якою мірою міряєте, відміряється вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. 41N 4 25 12080 Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. 41N 4 26 12090 І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, 41N 4 27 12100 та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як він не знає. 41N 4 28 12110 Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. 41N 4 29 12120 Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. 41N 4 30 12130 І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? 41N 4 31 12140 Воно мов зерно горчицї, що, як сієш його в землю, то воно дрібніше від усїх зерен, які є на землї; 41N 4 32 12150 а як посієть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тінню його кублитись може птаство небесне. 41N 4 33 12160 І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. 41N 4 34 12170 Без приповістї ж не говорив їм; на самоті ж ученикам своїм вияснював усе. 41N 4 35 12180 І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. 41N 4 36 12190 І, відпустивши народ, узяли Його, яв був в човні. І инші ж човни були з Ним. 41N 4 37 12200 І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. 41N 4 38 12210 А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? 41N 4 39 12220 І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. 41N 4 40 12230 І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? 41N 4 41 12240 І полякались страхом великим, і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? 41N 5 1 12250 І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську. 41N 5 2 12260 І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому, 41N 5 3 12270 що домував між гробами, і навіть залїзами ніхто не міг його звязяти: 41N 5 4 12280 часто бо заковувано його в кайдани й заліза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й ніхто його не здолїв угамувати. 41N 5 5 12290 І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм. 41N 5 6 12300 Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому, 41N 5 7 12310 і, закричавши голосом великим, каже: Що мені й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене. 41N 5 8 12320 (Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.) 41N 5 9 12330 І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато. 41N 5 10 12340 І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони. 41N 5 11 12350 Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней. 41N 5 12 12360 І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них. 41N 5 13 12370 І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі. 41N 5 14 12380 А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городі і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось. 41N 5 15 12390 І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались. 41N 5 16 12400 І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свині. 41N 5 17 12410 І почали вони просити Його вийти з їх гряниць. 41N 5 18 12420 І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним. 41N 5 19 12430 Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе. 41N 5 20 12440 І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всі дивувались. 41N 5 21 12450 А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем. 41N 5 22 12460 І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому, 41N 5 23 12470 і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива. 41N 5 24 12480 І пійшов із ним, і слїдом за Ним тйшло багато народу, й тиснулись до Него. 41N 5 25 12490 Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять, 41N 5 26 12500 і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дїзнала, а ще більш їй погіршало, 41N 5 27 12510 почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його. 41N 5 28 12520 Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся. 41N 5 29 12530 І зараз висохло жерело крові її і почула вона в тїлї, що спїлилась од недуги. 41N 5 30 12540 І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї? 41N 5 31 12550 І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене? 41N 5 32 12560 І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила. 41N 5 33 12570 Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду. 41N 5 34 12580 Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї. 41N 5 35 12590 Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя? 41N 5 36 12600 Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй. 41N 5 37 12610 І не дозволив нікому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова. 41N 5 38 12620 І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми. 41N 5 39 12630 І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить. 41N 5 40 12640 І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матір дівчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дівча лежало. 41N 5 41 12650 Ї, взявши дівча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дівчинко, тобі глаголю: встань. 41N 5 42 12660 І зараз устало дівча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим. 41N 5 43 12670 І пильно наказав їм, щоб ніхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти. 41N 6 1 12680 І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слідом за Ним ученики Його. 41N 6 2 12690 І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум, даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? 41N 6 3 12700 Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. 41N 6 4 12710 Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країні своїй, та в родині, і в домівці своїй. 41N 6 5 12720 І не міг там ніякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. 41N 6 6 12730 І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. 41N 6 7 12740 І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; 41N 6 8 12750 і звелїв їм, щоб нічого не брали на дорогу, тільки одну палицю: ні торбини, нї хліба, ні у черес грошей, 41N 6 9 12760 щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежині. 41N 6 10 12770 І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. 41N 6 11 12780 А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусіть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуванне їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. 41N 6 12 12790 І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. 41N 6 13 12800 І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. 41N 6 14 12810 І дочувся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. 41N 6 15 12820 Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. 41N 6 16 12830 Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. 41N 6 17 12840 Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темниці за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. 41N 6 18 12850 Сказав бо Иоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. 41N 6 19 12860 Іродияда ж лютувала на него, й, хотіла його вбити, та не могла. 41N 6 20 12870 Ірод бо боявсь Иоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. 41N 6 21 12880 Як же настав день нагідний, кали Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, 41N 6 22 12890 і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й, тим, що сиділи з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. 41N 6 23 12900 І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хочби й половину царства мого. 41N 6 24 12910 Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. 41N 6 25 12920 І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, шоб менї дав зараз на блюді голову Йоана Хрестителя. 41N 6 26 12930 І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сиділи, не хотів їй відмовити. 41N 6 27 12940 І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темниці. 41N 6 28 12950 І приніс голову його на блюдї, і дав її дівиці, а дївиця дала її матері своїй. 41N 6 29 12960 І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тіло його, та й положили його в гробі. 41N 6 30 12970 І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. 41N 6 31 12980 І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть ніколи було їм їсти. 41N 6 32 12990 І поплили в пусте місце човном, окроме. 41N 6 33 13000 І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усіх городів, та й випередили їх, і посходились до Него. 41N 6 34 13010 І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівці, не маючі пастиря, і почав навчати їх багато. 41N 6 35 13020 І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, - 41N 6 36 13030 відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти. 41N 6 37 13040 Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти? 41N 6 38 13050 Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві рибі. 41N 6 39 13060 І звелів їм садовити всіх купа коло купи на зеленій траві, 41N 6 40 13070 і посідали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням. 41N 6 41 13080 І, взявши пять хлїбів та дві рибі, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві рибі поділив усїм. 41N 6 42 13090 І їли всі, й наситились. 41N 6 43 13100 І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб. 41N 6 44 13110 А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка. 41N 6 45 13120 І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. 41N 6 46 13130 І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. 41N 6 47 13140 І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землі. 41N 6 48 13150 І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотів минути їх. 41N 6 49 13160 Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: 41N 6 50 13170 всі бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. 41N 6 51 13180 І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. 41N 6 52 13190 Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх засліплене. 41N 6 53 13200 І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. 41N 6 54 13210 І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, 41N 6 55 13220 кинулись по всій тій околиці, та й почади приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. 41N 6 56 13230 І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся. 41N 7 1 13240 І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. 41N 7 2 13250 І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: 41N 7 3 13260 (бо Фарисеї і всі Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; 41N 7 4 13270 і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і инщого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). 41N 7 5 13280 Тоді питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? 41N 7 6 13290 Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. 41N 7 7 13300 Марно ж покланяють ся мені, навчаючи наук, заповідей чоловічих. 41N 7 8 13310 Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. 41N 7 9 13320 І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. 41N 7 10 13330 Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матір твою; і: Хто налає батька або матір, нехай смертю вмре. 41N 7 11 13340 Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; 41N 7 12 13350 і не даєте йому нічого більше робити батькові своєму, або матері своїй, 41N 7 13 13360 обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. 41N 7 14 13370 І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: 41N 7 15 13380 Нема нічого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. 41N 7 16 13390 Коли хто має уші слухати, нехай слухає. 41N 7 17 13400 І як увійшов у господа від людей, питали в Него ученики Його про приповість. 41N 7 18 13410 І рече до них; Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити? 41N 7 19 13420 бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? 41N 7 20 13430 Рече ж: Що виходить з чоловівіка, те поганить чоловіка. 41N 7 21 13440 З середини бо, з серця чоловіка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, 41N 7 22 13450 злодійства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: 41N 7 23 13460 все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. 41N 7 24 13470 І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотів, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. 41N 7 25 13480 Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому 41N 7 26 13490 Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. 41N 7 27 13500 Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дітям: не добре бо взяти хліб у дїтей, і кинути собакам. 41N 7 28 13510 Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дітей. 41N 7 29 13520 І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. 41N 7 30 13530 І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. 41N 7 31 13540 І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. 41N 7 32 13550 І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. 41N 7 33 13560 І, взявши його від народу окреме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; 41N 7 34 13570 І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. 41N 7 35 13580 І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. 41N 7 36 13590 І наказав їм, щоб нікому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; 41N 7 37 13600 І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дав чути, й німим говорити. 41N 8 1 13610 Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: 41N 8 2 13620 Жаль мені народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; 41N 8 3 13630 А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозі; деякі бо з них здалека поприходили. 41N 8 4 13640 І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлібом у пустині? 41N 8 5 13650 І питав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж кажуть: Сїм. 41N 8 6 13660 І звелів Він народові сїдати на землі; і взявши сім хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клади перед народом. 41N 8 7 13670 І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. 41N 8 8 13680 Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сім кошів. 41N 8 9 13690 Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. 41N 8 10 13700 І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. 41N 8 11 13710 І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. 41N 8 12 13720 І зітхнувша Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. 41N 8 13 13730 І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. 41N 8 14 13740 І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. 41N 8 15 13750 І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. 41N 8 16 13760 І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. 41N 8 17 13770 І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаете й не розумієте? Чи ще затверділе маєте серце ваше? 41N 8 18 13780 Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? 41N 8 19 13790 Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. 41N 8 20 13800 Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. 41N 8 21 13810 І рече їм: Як же ви не розумієте? 41N 8 22 13820 І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. 41N 8 23 13830 І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. 41N 8 24 13840 І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. 41N 8 25 13850 Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. 41N 8 26 13860 І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нікому в селї. 41N 8 27 13870 І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? 41N 8 28 13880 Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. 41N 8 29 13890 А він рече їм: Ви ж, хто скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. 41N 8 30 13900 І наказав їм, щоб нікому не казали про Него. 41N 8 31 13910 І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третій день воскресне Він. 41N 8 32 13920 І явно слово гляголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. 41N 8 33 13930 Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче. 41N 8 34 13940 І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слідом за мною. 41N 8 35 13950 Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. 41N 8 36 13960 Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? 41N 8 37 13970 Або що дасть чоловік у замін душі своєї? 41N 8 38 13980 Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими. 41N 9 1 13990 І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузі. 41N 9 2 14000 А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окреме самих; і переобразивсь перед ними. 41N 9 3 14010 І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. 41N 9 4 14020 І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом. 41N 9 5 14030 І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один. 41N 9 6 14040 Не знав бо, що казати: були бо полякані. 41N 9 7 14050 І постала хмара отіняюча їх, і вийшов голос із хмари глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте. 41N 9 8 14060 І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою. 41N 9 9 14070 Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нікому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне. 41N 9 10 14080 І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути. 41N 9 11 14090 І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше? 41N 9 12 14100 Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений. 41N 9 13 14110 Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотіли, як писано про него. 41N 9 14 14120 І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними. 41N 9 15 14130 І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його. 41N 9 16 14140 І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними? 41N 9 17 14150 І озвавшись один з народу, каже: Учителю, призів я сина мого до тебе, що має духа нїмого. 41N 9 18 14160 І як схопить його, то рве його, й пінить ся він,і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли. 41N 9 19 14170 Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведіть його до мене. 41N 9 20 14180 І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись. 41N 9 21 14190 І спитав батька його: 3 якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку. 41N 9 22 14200 І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами. 41N 9 23 14210 Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому. 41N 9 24 14220 І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству. 41N 9 25 14230 Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повеліваю, вийди з него й більш не входь в него. 41N 9 26 14240 І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер. 41N 9 27 14250 Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав. 41N 9 28 14260 І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окреме: Чому ми не змогли вигнати його. 41N 9 29 14270 І рече їм: Се кодло нічим не може вийти, тільки молитвою та постом. 41N 9 30 14280 І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею, і не хотів, щоб хто знав. 41N 9 31 14290 Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм; Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне. 41N 9 32 14300 Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати. 41N 9 33 14310 І прийшов у Капернаум, і, бувши в господі, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували? 41N 9 34 14320 Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший. 41N 9 35 14330 І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усіх останнім і всїм слугою. 41N 9 36 14340 І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм- 41N 9 37 14350 Хто одно з таких дітей прийме в імя мов, мене приймав; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене. 41N 9 38 14360 Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слідом за нами. 41N 9 39 14370 Ісусже рече: Не бороніть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене. 41N 9 40 14380 Хто бо не проти вас, той за вас. 41N 9 41 14390 Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї. 41N 9 42 14400 Та хто зблазннть одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море. 41N 9 43 14410 І коли бдазнить тебе рука твоя, відотнй її; лучче тобі калікою в життє ввійти, нїж, дві руці мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий, 41N 9 44 14420 де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає. 41N 9 45 14430 І коли нога твоя блазнить тебе, відотнй її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозі мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий, 41N 9 46 14440 де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає. 41N 9 47 14450 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, ніж, дві оці мавши, бути вкинутим ув огняне пекло, 41N 9 48 14460 де червяв їх не вмирає, й огонь не вгасає. 41N 9 49 14470 Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся. 41N 9 50 14480 Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити Ті? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою. 41N 10 1 14490 І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейська через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. 41N 10 2 14500 І приступивши Фарисеї, питали! Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. 41N 10 3 14510 Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? 41N 10 4 14520 Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. 41N 10 5 14530 І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. 41N 10 6 14540 З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. 41N 10 7 14550 Тим покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, 41N 10 8 14560 і будуть у двох тіло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тіло. 41N 10 9 14570 Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучуе. 41N 10 10 14580 А в господї знов ученики Його про се питали Ного. 41N 10 11 14590 І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. 41N 10 12 14600 І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. 41N 10 13 14610 І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. 41N 10 14 14620 Побачивши ж Ісус, прогнівив ся, і рече їм: Дайте дітям приходити до мене, й не бороніть їм; таких бо царство Боже. 41N 10 15 14630 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. 41N 10 16 14640 І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. 41N 10 17 14650 І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і втавши перед Ним на коліна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічне наслїдувати? 41N 10 18 14660 Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Ніхто не благий, тільки один, Бог. 41N 10 19 14670 Заповідї знаєш: Не роби перелюбу. Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво. Не обижай. Поважай батька твого й матір. 41N 10 20 14680 Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. 41N 10 21 14690 Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. 41N 10 22 14700 Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. 41N 10 23 14710 І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! 41N 10 24 14720 Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Діти, як тяжко вповаючим ва багацтва в царство Боже ввійти! 41N 10 25 14730 Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, ніж багатому в царство Боже ввійти. 41N 10 26 14740 Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? 41N 10 27 14750 Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. 41N 10 28 14760 І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 41N 10 29 14770 Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матір, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, 41N 10 30 14780 та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічне. 41N 10 31 14790 Многі ж перві будуть останнї, а останні перві. 41N 10 32 14800 Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: 41N 10 33 14810 Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; 41N 10 34 14820 і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. 41N 10 35 14830 І приступають до Него Яков та Иоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. 41N 10 36 14840 Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? 41N 10 37 14850 Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. 41N 10 38 14860 Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? 41N 10 39 14870 Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; 41N 10 40 14880 тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. 41N 10 41 14890 І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Иоана. 41N 10 42 14900 Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. 41N 10 43 14910 Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; 41N 10 44 14920 і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. 41N 10 45 14930 Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. 41N 10 46 14940 І приходять у Єрихон; і як виходив Він із Єрихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. 41N 10 47 14950 І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. 41N 10 48 14960 І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 41N 10 49 14970 І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали сліпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. 41N 10 50 14980 Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. 41N 10 51 14990 І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. 41N 10 52 15000 Ісусже рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слідом за Ісусом дорогою. 41N 11 1 15010 І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, 41N 11 2 15020 і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре ніхто в людей не сідав, одвязавши його, приведіть. 41N 11 3 15030 І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господові його треба; й зараз його відошле сюди. 41N 11 4 15040 Пійшли ж вони, й знайшли осля лривязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. 41N 11 5 15050 І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? 41N 11 6 15060 Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. 41N 11 7 15070 І приведи осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. 41N 11 8 15080 Многі ж одежу свою розстилали по дорозі, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. 41N 11 9 15090 Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; 41N 11 10 15100 благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! 41N 11 11 15110 І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанню з дванайцятьма. 41N 11 12 15120 І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, 41N 11 13 15130 і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листе, прийшов, чи не знайде чого на ній. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. 41N 11 14 15140 І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. 41N 11 15 15150 І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, 41N 11 16 15160 і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. 41N 11 17 15170 І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всіх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. 41N 11 18 15180 І чули письменники та архиереї й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. 41N 11 19 15190 І, як вечір, настав, вийшов Вів осторонь із города. 41N 11 20 15200 А вранці, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. 41N 11 21 15210 І споглянувши Петр, рече Йому; Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв еси, всохла. 41N 11 22 15220 І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. 41N 11 23 15230 Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серпЇ своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. 41N 11 24 15240 Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. 41N 11 25 15250 І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. 41N 11 26 15260 Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. 41N 11 27 15270 І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Вето архиєреї, та письменники, та старші, 41N 11 28 15280 і кажуть Йому: Якою властю Ти і се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? 41N 11 29 15290 Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. 41N 11 30 15300 Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть мені. 41N 11 31 15310 І міркували між собою, говорячи: Коди скажемо: 3 неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? 41N 11 32 15320 Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всі бо мали Йоана, що він справді пророк був. 41N 11 33 15330 І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю. 41N 12 1 15340 І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав виноточу, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай від'їхав. 41N 12 2 15350 І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. 41N 12 3 15360 Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожні. 41N 12 4 15370 І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннем, пробили йому голову, й відослали зневаженого. 41N 12 5 15380 І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. 41N 12 6 15390 Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромлять ся сина мого. 41N 12 7 15400 Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходімо вбємо його, то й наше буде наслїдство. 41N 12 8 15410 І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. 41N 12 9 15420 Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. 41N 12 10 15430 Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? 41N 12 11 15440 Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. 41N 12 12 15450 І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. 41N 12 13 15460 І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. 41N 12 14 15470 Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивишся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? 41N 12 15 15480 Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокутуєте? Принесіть менї денария, щоб я бачив. 41N 12 16 15490 Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. 41N 12 17 15500 І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. 41N 12 18 15510 І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: 41N 12 19 15520 Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дітей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насіннє братові своєму. 41N 12 20 15530 Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; 41N 12 21 15540 і другий узяв її, та й він не зоставив насіння; і третій також так. 41N 12 22 15550 І брали її семеро, та й не зоставили насіння; остання з усіх умерла й жінка. 41N 12 23 15560 Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. 41N 12 24 15570 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? 41N 12 25 15580 Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. 41N 12 26 15590 Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глалолючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? 41N 12 27 15600 Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. 41N 12 28 15610 І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуванне, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? 41N 12 29 15620 Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш. Господь один єсть; 41N 12 30 15630 і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. 41N 12 31 15640 А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. 41N 12 32 15650 І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив еси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; 41N 12 33 15660 і що любити Його всім серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. 41N 12 34 15670 І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І ніхто нїколи не важив ся Його питати. 41N 12 35 15680 І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? 41N 12 36 15690 Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." 41N 12 37 15700 Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. 41N 12 38 15710 І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, 41N 12 39 15720 та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; 41N 12 40 15730 що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. 41N 12 41 15740 І сівши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. 41N 12 42 15750 І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. 41N 12 43 15760 І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону. 41N 12 44 15770 Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій. 41N 13 1 15780 І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке камінне і яка будівля. 41N 13 2 15790 А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. 41N 13 3 15800 А як сидів на горі Оливній, на впроти церкви, питали Його на са мотї Петр, та Яков, та Иоан, та Андрей: 41N 13 4 15810 Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись? 41N 13 5 15820 Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів. 41N 13 6 15830 Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть. 41N 13 7 15840 Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець. 41N 13 8 15850 Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя. 41N 13 9 15860 Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуванне їм. 41N 13 10 15870 І між усіма народами мусить перше проповідатись евангелия. 41N 13 11 15880 Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий. 41N 13 12 15890 Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх. 41N 13 13 15900 І ненавидіти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся. 41N 13 14 15910 Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд 41N 13 14 15920 читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; 41N 13 15 15930 хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї; 41N 13 16 15940 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. 41N 13 17 15950 Горе ж важким і годуючим під той час! 41N 13 18 15960 Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою. 41N 13 19 15970 Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде. 41N 13 20 15980 І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротив днї. 41N 13 21 15990 І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; де йміть віри. 41N 13 22 16000 Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних. 41N 13 23 16010 Ви яг гледїть: ось я наперед сказав вам усе. 41N 13 24 16020 Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, 41N 13 25 16030 і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся. 41N 13 26 16040 І тоді побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою. 41N 13 27 16050 І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба. 41N 13 28 16060 Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листе, знайте, що близько лїто. 41N 13 29 16070 Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима. 41N 13 30 16080 Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся. 41N 13 31 16090 Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть. 41N 13 32 16100 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець. 41N 13 33 16110 Гледїть, пильнуйте й молїть ся, не знаєте бо, коди пора. 41N 13 34 16120 Як чоловік, що від'їжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному діло його, а воротареві звелів, щоб пильнував. 41N 13 35 16130 Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півні, чи вранці;) 41N 13 36 16140 щоб, прийшовши несподівано, не знайшов вас сплячих. 41N 13 37 16150 Що ж я вам глаголю, усім глаголю: Пильнуйте. 41N 14 1 16160 Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. 41N 14 2 16170 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народі. 41N 14 3 16180 А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. 41N 14 4 16190 Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? 41N 14 5 16200 Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорекали їй. 41N 14 6 16210 Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю ? добре діло вчинила на мені. 41N 14 7 16220 Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. 41N 14 8 16230 Що змогла ся, зробила: попередила намастити тіло мов на погребеннє. 41N 14 9 16240 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. 41N 14 10 16250 А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. 41N 14 11 16260 Вони ж почувши, зраділи, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. 41N 14 12 16270 І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? 41N 14 13 16280 І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідіть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдіть за ним, 41N 14 14 16290 і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? 41N 14 15 16300 І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. 41N 14 16 16310 І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. 41N 14 17 16320 І, як настав вечір, приходить з дванайдятьма. 41N 14 18 16330 І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. 41N 14 19 16340 Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Ажеж не я? і другий: Аже ж не я? 41N 14 20 16350 Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. 41N 14 21 16360 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. 41N 14 22 16370 Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть гїло моє. 41N 14 23 16380 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всі. 41N 14 24 16390 І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. 41N 14 25 16400 Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. 41N 14 26 16410 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. 41N 14 27 16420 І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівці. 41N 14 28 16430 Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. 41N 14 29 16440 Петр же рече Йому: Хоч і всі поблазнять ся, тільки не я. 41N 14 30 16450 І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогодні, ночи сієї, перш ніж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. 41N 14 31 16460 Він же ще більш говорив: Хоч-би мені і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всі казали. 41N 14 32 16470 І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидіть тут, поки молити мусь. 41N 14 33 16480 І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; 41N 14 34 16490 і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождіть тут і пильнуйте. 41N 14 35 16500 І, пройшовши трохи далїй, припав до землі, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. 41N 14 36 16510 І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чащу сю - тільки ж не що я хочу, а що Ти. 41N 14 37 16520 І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? 41N 14 38 16530 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тіло ж немошне. 41N 14 39 16540 І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. 41N 14 40 16550 І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. 41N 14 41 16560 І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годі, пристигла година; ось виданий буде Сиа чоловічий у руки грішникам. 41N 14 42 16570 Вставайте, ходімо: ось зрадник мій наближуєть ся. 41N 14 43 16580 І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванадцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. 41N 14 44 16590 Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцілую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведіть осторожно. 41N 14 45 16600 І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже; Учителю, учителю, та й поцілував Його. 41N 14 46 16610 Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. 41N 14 47 16620 Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиерейського, й відтяв йому ухо. 41N 14 48 16630 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?. 41N 14 49 16640 Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. 41N 14 50 16650 І, покинувши Його, всі повтікали. 41N 14 51 16660 А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодці (воїни); 41N 14 52 16670 він же, зоставивши полотно, нагий утік од них. 41N 14 53 16680 І поведи Ісуса до архпєрея; сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. 41N 14 54 16690 А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєреиський і сидів із слугами, та й грівсь коло багаття. 41N 14 55 16700 Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. 41N 14 56 16710 Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. 41N 14 57 16720 І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: 41N 14 58 16730 Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три дні иншу нерукотворну збудую. 41N 14 59 16740 Та й так не сходились сьвідчення їх. 41N 14 60 16750 І ставши архиєрей посередині, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? 41N 14 61 16760 Він же мовчавші нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного ? 41N 14 62 16770 Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правиці сили і йдучого на хмарах небесних. 41N 14 63 16780 Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? 41N 14 64 16790 Ви чули хулу: як вам здасть ся? Вони ж усі осудили Його, що винен смерти. 41N 14 65 16800 І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. 41N 14 66 16810 І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дівчат архиєрейських, 41N 14 67 16820 і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? 41N 14 68 16830 Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. 41N 14 69 16840 І дївчина, побачивши його знов, Почала казати тим, що стояли: Що сей з них. 41N 14 70 16850 Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справді з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. 41N 14 71 16860 Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. 41N 14 72 16870 І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати. 41N 15 1 16880 І зараз уранці, порадившись архнєреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. 41N 15 2 16890 І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. 41N 15 3 16900 І винуватили Його архиєреї багато. 41N 15 4 16910 Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; 41N 15 5 16920 Ісус же більш нічого не відказав, так що дивував ся Пилат. 41N 15 6 16930 На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. 41N 15 7 16940 Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. 41N 15 8 16950 І гукаючи народ, почав просити, щоб, як щоразу, зробив їм. 41N 15 9 16960 Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? 41N 15 10 16970 Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. 41N 15 11 16980 Архиєреї ж напустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. 41N 15 12 16990 Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? 41N 15 13 17000 Вони ж знов закричали: Розпни Його, 41N 15 14 17010 Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали : Розпни Його. 41N 15 15 17020 Пилат же, хотівши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб рознято Його. 41N 15 16 17030 Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. 41N 15 17 17040 І одягли Ного в багряницю, і положили на Него, сплівши з тернини, вінець, 41N 15 18 17050 та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! 41N 15 19 17060 І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. 41N 15 20 17070 І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряниці, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розняти Його. 41N 15 21 17080 І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб ніс хрест Його. 41N 15 22 17090 І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. 41N 15 23 17100 І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. 41N 15 24 17110 І розпинателї Його поділили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. 41N 15 25 17120 Була ж година третя, і розняли Його. 41N 15 26 17130 І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. 41N 15 27 17140 І розняли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. 41N 15 28 17150 І справдилось писанне, що глаголе: І з беззаконними полічено Його. 41N 15 29 17160 І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, 41N 15 30 17170 спаси себе й зійди з хреста. 41N 15 31 17180 Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Інших спасав, себе не може спасти. 41N 15 32 17190 Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й ввіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. 41N 15 33 17200 Як же настала година шоста, темрява стала по всїй землі аж до години девятої. 41N 15 34 17210 А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? 41N 15 35 17220 І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. 41N 15 36 17230 Побігши ж один, і сповнивши губку оцтом і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия знята Його. 41N 15 37 17240 Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. 41N 15 38 17250 І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. 41N 15 39 17260 Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши зітхнув, каже: Справді чоловік сей Син був Божий. 41N 15 40 17270 Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, 41N 15 41 17280 що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. 41N 15 42 17290 А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, 41N 15 43 17300 прийшов Иосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тіла Ісусового. 41N 15 44 17310 Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. 41N 15 45 17320 А довідавшись од сотника, дав тіло Йосифові, 41N 15 46 17330 і, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висічений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. 41N 15 47 17340 Мария ж Магдалина й Мария Иосиїна дивились, де Його положено. 41N 16 1 17350 І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його. 41N 16 2 17360 І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце. 41N 16 3 17370 І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу? 41N 16 4 17380 І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже. 41N 16 5 17390 І ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись. 41N 16 6 17400 Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його. 41N 16 7 17410 Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам. 41N 16 8 17420 І вийшовши вони хутко, побігли відгребу; бо обняв їх трепет і страх, та й нікому нічого не сказали: боялись бо. 41N 16 9 17430 Воскреснувши ж уранці первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигнав сім бісів. 41N 16 10 17440 Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали. 41N 16 11 17450 А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри. 41N 16 12 17460 Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село. 41N 16 13 17470 І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри. 41N 16 14 17480 Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстркостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри. 41N 16 15 17490 І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву. 41N 16 16 17500 Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся. 41N 16 17 17510 Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганятимуть; мовами заговорять новими; 41N 16 18 17520 гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть. 41N 16 19 17530 Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правиці в Бога. 41N 16 20 17540 Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь. 42N 1 1 17550 Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі, 42N 1 2 17560 як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; 42N 1 3 17570 то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, 42N 1 4 17580 щоб знав певноту того, чого тебе навчено. 42N 1 5 17590 Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. 42N 1 6 17600 Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. 42N 1 7 17610 і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. 42N 1 8 17620 Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, 42N 1 9 17630 то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. 42N 1 10 17640 А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. 42N 1 11 17650 Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. 42N 1 12 17660 І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. 42N 1 13 17670 Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. 42N 1 14 17680 І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. 42N 1 15 17690 Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. 42N 1 16 17700 І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. 42N 1 17 17710 І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. 42N 1 18 17720 І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. 42N 1 19 17730 І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. 42N 1 20 17740 І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. 42N 1 21 17750 І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. 42N 1 22 17760 Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїнне бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. 42N 1 23 17770 І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. 42N 1 24 17780 Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи: 42N 1 25 17790 Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. 42N 1 26 17800 Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, 42N 1 27 17810 до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. 42N 1 28 17820 І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами. 42N 1 29 17830 Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витанне таке. 42N 1 30 17840 І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. 42N 1 31 17850 І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. 42N 1 32 17860 Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: 42N 1 33 17870 і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. 42N 1 34 17880 Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? 42N 1 35 17890 І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. 42N 1 36 17900 І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною. 42N 1 37 17910 Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. 42N 1 38 17920 Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. 42N 1 39 17930 Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; 42N 1 40 17940 і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. 42N 1 41 17950 І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, 42N 1 42 17960 і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. 42N 1 43 17970 І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? 42N 1 44 17980 Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. 42N 1 45 17990 І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. 42N 1 46 18000 І рече Мария: Величає душа моя Господа, 42N 1 47 18010 і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, 42N 1 48 18020 що споглянув на смиренне слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: 42N 1 49 18030 бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. 42N 1 50 18040 І милості Його від роду до роду на боячих ся Його. 42N 1 51 18050 Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх ; 42N 1 52 18060 поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; 42N 1 53 18070 голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; 42N 1 54 18080 прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, 42N 1 55 18090 (як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. 42N 1 56 18100 Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. 42N 1 57 18110 Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. 42N 1 58 18120 І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. 42N 1 59 18130 І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією. 42N 1 60 18140 І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. 42N 1 61 18150 І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим. 42N 1 62 18160 Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його. 42N 1 63 18170 І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. 42N 1 64 18180 Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. 42N 1 65 18190 І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. 42N 1 66 18200 І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. 42N 1 67 18210 І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: 42N 1 68 18220 Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленве народові своєму, 42N 1 69 18230 і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, 42N 1 70 18240 (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) 42N 1 71 18250 спасенне од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших, 42N 1 72 18260 щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, 42N 1 73 18270 клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, 42N 1 74 18280 та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, 42N 1 75 18290 служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого. 42N 1 76 18300 А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його; 42N 1 77 18310 щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, 42N 1 78 18320 по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, 42N 1 79 18330 щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. 42N 1 80 18340 Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем. 42N 2 1 18350 Стало ся ж тими днями, вийшло повелїнне від кесаря Августа переписати всю вселенну. 42N 2 2 18360 Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. 42N 2 3 18370 Ійшли всі записуватись, кожен у свій город. 42N 2 4 18380 Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) 42N 2 5 18390 вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. 42N 2 6 18400 Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. 42N 2 7 18410 І вродма Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. 42N 2 8 18420 І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. 42N 2 9 18430 І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. 42N 2 10 18440 І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всім людям. 42N 2 11 18450 Бо народивсь вам сьогодні Спас, що єсть Христос Господь, у городі Давидовому. 42N 2 12 18460 І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. 42N 2 13 18470 І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: 42N 2 14 18480 Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. 42N 2 15 18490 І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. 42N 2 16 18500 І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. 42N 2 17 18510 І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. 42N 2 18 18520 І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. 42N 2 19 18530 Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серці своїм. 42N 2 20 18540 І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. 42N 2 21 18550 І як сповнилось вісїм днів, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш ніж зачавсь Він в утробі. 42N 2 22 18560 І, як сповнились дні очищення п по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, 42N 2 23 18570 як написано в законі Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; 42N 2 24 18580 і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. 42N 2 25 18590 І ось був чоловік у Єрусалимі ва ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподівавсь потіхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. 42N 2 26 18600 І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. 42N 2 27 18610 І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, 42N 2 28 18620 узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: 42N 2 29 18630 Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: 42N 2 30 18640 бо виділи очі мої спасенне твоє 42N 2 31 18650 що приготовив єси перед лицем усіх людей, 42N 2 32 18660 сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. 42N 2 33 18670 І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. 42N 2 34 18680 І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлі і на ознаку, проти котрої говорити муть, 42N 2 35 18690 (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. 42N 2 36 18700 І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сім років од дівування свого; 42N 2 37 18710 і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. 42N 2 38 18720 І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всім, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. 42N 2 39 18730 І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. 42N 2 40 18740 Хлопятко ж росло й міцніло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому;, 42N 2 41 18750 І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. 42N 2 42 18760 І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, 42N 2 43 18770 і, сповнивши дні, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі, й не знав Йосиф і мати Його, 42N 2 44 18780 а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. 42N 2 45 18790 І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. 42N 2 46 18800 І сталось, через три дні знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. 42N 2 47 18810 Дивували ся ж усї, хто, слухав Його, розумом і відповідями Його. 42N 2 48 18820 І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. 42N 2 49 18830 І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути мені? 42N 2 50 18840 Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм, 42N 2 51 18850 І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всі слова тиї в серці своїм. 42N 2 52 18860 І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей. 42N 3 1 18870 У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Палат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї, 42N 3 2 18880 за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї. 42N 3 3 18890 І ходив він по всій околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощенне гріхів, 42N 3 4 18900 як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустині: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його. 42N 3 5 18910 Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними; 42N 3 6 18920 і побачить усяке тіло спасеннє Боже. 42N 3 7 18930 Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва? 42N 3 8 18940 Принесіть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дітей Авраамові. 42N 3 9 18950 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають. 42N 3 10 18960 І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем ? 42N 3 11 18970 Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай наділить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить. 42N 3 12 18980 Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити? 42N 3 13 18990 Він же каже до них: Нічого більш над те, що звелено вам, не вимагайте. 42N 3 14 19000 Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою. 42N 3 15 19010 Як же були в непевностї люде, і всі говорили в серці своїм про Йоана, чи не Христос він, 42N 3 16 19020 озвавсь Йоан до всіх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужніший від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем; 42N 3 17 19030 котрого лопата в руці Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим. 42N 3 18 19040 І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям. 42N 3 19 19050 Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод, 42N 3 20 19060 додав ще й се до всього, й запер Йоана в темниці. 42N 3 21 19070 Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо, 42N 3 22 19080 і злинув Дух сьвятий, у тілесному виді, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я. 42N 3 23 19090 А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифїв, Ілиїв, 42N 3 24 19100 Маттатів, Левиїн, МелхиЇн, Янаїв, Йосифїв, 42N 3 25 19110 Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв, 42N 3 26 19120 Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифїв, Юдин, 42N 3 27 19130 Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв, 42N 3 28 19140 Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів, 42N 3 29 19150 Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн, 42N 3 30 19160 Симеонів, Юдин, Йосифів, Ионанів, Єлиякимів, 42N 3 31 19170 Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів, 42N 3 32 19180 Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів, 42N 3 33 19190 Аминадавів,Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин, 42N 3 34 19200 Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів, 42N 3 35 19210 Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин, 42N 3 36 19220 Каінанів, Арфаксадів, Оимів, Ноїв, Ламехів, 42N 3 37 19230 Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів, 42N 3 38 19240 Єносів, Ситів, Адамів, Божий. 42N 4 1 19250 Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, 42N 4 2 19260 і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля згододнїв. 42N 4 3 19270 І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. 42N 4 4 19280 І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим житиме чоловік, а кожним словом Божим. 42N 4 5 19290 І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. 42N 4 6 19300 І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо мені передано, й кому я схочу, дам її. 42N 4 7 19310 Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. 42N 4 8 19320 І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. 42N 4 9 19330 І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсіля вниз: 42N 4 10 19340 писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, 42N 4 11 19350 і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об каміні, ногою Твоєю. 42N 4 12 19360 І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокутувати Господа Бога твого. 42N 4 13 19370 І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. 42N 4 14 19380 І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околиці про Него, 42N 4 15 19390 І навчав Він по школах їх, славлений од усіх. 42N 4 16 19400 І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. 42N 4 17 19410 І подано Йому книгу Ісаії пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: 42N 4 18 19420 Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, 42N 4 19 19430 проповідувати рік Господень приятний. 42N 4 20 19440 І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всіх у школї були звернені на Него. 42N 4 21 19450 Почав же глаголати до них: Що сьогодні справдилось писаннє се в ушах ваших. 42N 4 22 19460 І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? 42N 4 23 19470 І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країні. 42N 4 24 19480 Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. 42N 4 25 19490 По правді ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяців, і голоднеча велика стала по всїй землі; 42N 4 26 19500 та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовиці. 42N 4 27 19510 І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. 42N 4 28 19520 І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, 42N 4 29 19530 і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. 42N 4 30 19540 Він же, пройшовши серед них, пійшов, 42N 4 31 19550 і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. 42N 4 32 19560 І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. 42N 4 33 19570 І був у школі чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, 42N 4 34 19580 кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. 42N 4 35 19590 І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нічого не зашкодивши йому. 42N 4 36 19600 І обняв страх усіх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелівав нечистим духам, і виходять? 42N 4 37 19610 І розійшов ся поголос про Него скрізь по всій околицї. 42N 4 38 19620 Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. 42N 4 39 19630 І, ставши над нею, погрозив пропасниці, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. 42N 4 40 19640 Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. 42N 4 41 19650 Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. 42N 4 42 19660 Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. 42N 4 43 19670 Він же рече до них: Що й иншим городям благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. 42N 4 44 19680 і проповідував по школах галилейських. 42N 5 1 19690 І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. 42N 5 2 19700 І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. 42N 5 3 19710 Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна. 42N 5 4 19720 Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. 42N 5 5 19730 І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. 42N 5 6 19740 І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, 42N 5 7 19750 і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. 42N 5 8 19760 Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи. 42N 5 9 19770 Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили. 42N 5 10 19780 Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш. 42N 5 11 19790 І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним. 42N 5 12 19800 І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. 42N 5 13 19810 І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. 42N 5 14 19820 І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. 42N 5 15 19830 Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. 42N 5 16 19840 Він же виходив у пустиню та молив ся. 42N 5 17 19850 І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. 42N 5 18 19860 І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. 42N 5 19 19870 І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. 42N 5 20 19880 І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. 42N 5 21 19890 І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? 42N 5 22 19900 Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? 42N 5 23 19910 Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? 42N 5 24 19920 От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, 42N 5 24 19930 розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. 42N 5 25 19940 І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. 42N 5 26 19950 І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні. 42N 5 27 19960 А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною. 42N 5 28 19970 І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. 42N 5 29 19980 і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними. 42N 5 30 19990 І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете? 42N 5 31 20000 І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а перу жому. 42N 5 32 20010 Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. 42N 5 33 20020 Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? 42N 5 34 20030 Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити ? 42N 5 35 20040 Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні. 42N 5 36 20050 Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. 42N 5 37 20060 І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. 42N 5 38 20070 А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле. 42N 5 39 20080 Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче. 42N 6 1 20090 І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. 42N 6 2 20100 Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? 42N 6 3 20110 І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднів він і тї, що були з ним: 42N 6 4 20120 як, увійшовши вій у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? 42N 6 5 20130 І рече їм: Син чоловічий - Вів Господь і суботи. 42N 6 6 20140 І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. 42N 6 7 20150 Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. 42N 6 8 20160 Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. 42N 6 9 20170 Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? 42N 6 10 20180 І, споглянувши кругом по всіх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. 42N 6 11 20190 Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. 42N 6 12 20200 Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. 42N 6 13 20210 А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: 42N 6 14 20220 Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його. Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, 42N 6 15 20230 Маттея та Тому, Якова Алфєєвого та Симона, на прізвище Зилота, 42N 6 16 20240 Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; 42N 6 17 20250 і зійшовши з ними, став на місці рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїлятися від недуг своїх, 42N 6 18 20260 і мучені від духів нечистих; і спїляли ся. 42N 6 19 20270 І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всіх. 42N 6 20 20280 І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. 42N 6 21 20290 Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. 42N 6 22 20300 Блаженні, коли ненавидіти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, яв зло, задля Сина чоловічого. 42N 6 23 20310 Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. 42N 6 24 20320 Горе ж вам, багатим І бо прийняли ви утіху вашу. 42N 6 25 20330 Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. 42N 6 26 20340 Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. 42N 6 27 20350 Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, 42N 6 28 20360 благословляйте кленучих вас, і моліть ся за обидників ваших. 42N 6 29 20370 Хто бв тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. 42N 6 30 20380 Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не доповняй ея. 42N 6 31 20390 І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. 42N 6 32 20400 І коли любите тих, хто любить. вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. 42N 6 33 20410 І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. 42N 6 34 20420 І коли позичаєте тим, від кого маєте надію одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. 42N 6 35 20430 Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нічого від них не сподіваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. 42N 6 36 20440 Будьте ж оце милосердні, як і Отець ваш милосерден. 42N 6 37 20450 І не судіть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. 42N 6 38 20460 Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. 42N 6 39 20470 Сказав же приповість їм: Чи може слїпий сліпого водити? хиба обидва в яму не впадуть ? 42N 6 40 20480 Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. 42N 6 41 20490 Чого ж дивиш ся на порошину в оці брата твого, полїна ж у своєму оці не чуєш? 42N 6 42 20500 І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оці своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. 42N 6 43 20510 Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. 42N 6 44 20520 Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. 42N 6 45 20530 Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. 42N 6 46 20540 На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? 42N 6 47 20550 Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: 42N 6 48 20560 подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. 42N 6 49 20570 Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика. 42N 7 1 20580 Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум. 42N 7 2 20590 В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий 42N 7 3 20600 Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його. 42N 7 4 20610 Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се: 42N 7 5 20620 любить бо нарід наш, і шкоду він збудував нам. 42N 7 6 20630 Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов; 42N 7 7 20640 тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій. 42N 7 8 20650 Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить. 42N 7 9 20660 Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлі, такої віри не знайшов я. 42N 7 10 20670 І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим. 42N 7 11 20680 І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наш, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу. 42N 7 12 20690 Як же наближився до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею. 42N 7 13 20700 І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач. 42N 7 14 20710 І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань. 42N 7 15 20720 І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його. 42N 7 16 20730 Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх. 42N 7 17 20740 І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї. 42N 7 18 20750 І сповістили Йоана ученики його про все те. 42N 7 19 20760 І покликавши двох ученикїв своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? 42N 7 20 20770 Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам ? 42N 7 21 20780 Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїнне. 42N 7 22 20790 І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістіть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. 42N 7 23 20800 І блажен, хто де зблазнить ся мною. 42N 7 24 20810 Як же пійшли посланці Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? 42N 7 25 20820 Або чого ж виходили їй дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. 42N 7 26 20830 Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. 42N 7 27 20840 Се той, про кого написано: Ось я досилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. 42N 7 28 20850 Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. 42N 7 29 20860 І ввесь народ слухаючий, і митники, справдили Бога, хрестившись хрещеннем Йоановим. 42N 7 30 20870 Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. 42N 7 31 20880 Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? 42N 7 32 20890 Подобні вони дітям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. 42N 7 33 20900 Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола мав. 42N 7 34 20910 Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. 42N 7 35 20920 І справдилась премудрість од дітей своїх усїх. 42N 7 36 20930 Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши з господу Фарисееву, сїв за столом. 42N 7 37 20940 І ось жінка у городі, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеевій, принісши любастровий збаночок мира, 42N 7 38 20950 і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цілувала ноги Його, й мастила миром. 42N 7 39 20960 Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. 42N 7 40 20970 І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. 42N 7 41 20980 Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. 42N 7 42 20990 Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? 42N 7 43 21000 Озвав ся ж Симон і Каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. 42N 7 44 21010 І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. 42N 7 45 21020 Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цілувати ноги мої. 42N 7 46 21030 Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. 42N 7 47 21040 Тим тлаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. 42N 7 48 21050 Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. 42N 7 49 21060 І почали ті, що вкупі сиділи, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? 42N 7 50 21070 Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. 42N 8 1 21080 І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним, 42N 8 2 21090 і деякі жінки, що були спїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло, 42N 8 3 21100 і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого. 42N 8 4 21110 Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю: 42N 8 5 21120 Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його. 42N 8 6 21130 А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости. 42N 8 7 21140 А инше впало між тернину; й розвившись тернина в ним, поглушила його. 42N 8 8 21150 А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає. 42N 8 9 21160 Питали ж Його упеники Його, кажучи: Що се за приповість оця? 42N 8 10 21170 Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли. 42N 8 11 21180 Єсть же ся приповість: Насіннє, се слово Боже. 42N 8 12 21190 Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирав слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся. 42N 8 13 21200 Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають. 42N 8 14 21210 Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу. 42N 8 15 21220 Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню. 42N 8 16 21230 Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло. 42N 8 17 21240 Нема бо нічого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнавть ся і на яв не вийде. 42N 8 18 21250 Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не мав і що, здаєть ся, мав, візьметь ся від него. 42N 8 19 21260 Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом. 42N 8 20 21270 І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити. 42N 8 21 21280 Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухав і чинить його. 42N 8 22 21290 Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили. 42N 8 23 21300 Як же плилн, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї. 42N 8 24 21310 Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина. 42N 8 25 21320 Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелівав, і водї, і слухають Його? 42N 8 26 21330 І переплюш в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї. 42N 8 27 21340 Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах. 42N 8 28 21350 Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив. 42N 8 29 21360 Повелів бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в заліза та пута, й стережено; й, розбиваючи о-кови, бував гнаний од біса в пустиню. 42N 8 30 21370 Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него. 42N 8 31 21380 І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню. 42N 8 32 21390 Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм. 42N 8 33 21400 Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свині; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув. 42N 8 34 21410 Побачивши ж пастухи, що сталось, повтікали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах. 42N 8 35 21420 Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались. 42N 8 36 21430 Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий. 42N 8 37 21440 І благав Його ввесь народ околиці Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся. 42N 8 38 21450 Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси. Щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи: 42N 8 39 21460 Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому .Ісус. 42N 8 40 21470 Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всі бо дожидали Його. 42N 8 41 21480 І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його. 42N 8 42 21490 Бо дочка єдина була в него літ дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него; 42N 8 43 21500 і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись, 42N 8 44 21510 і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її. 42N 8 45 21520 І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене? 42N 8 46 21530 Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене. 42N 8 47 21540 Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усім народом, і як одужала зараз. 42N 8 48 21550 Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. 42N 8 49 21560 Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Мому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя. 42N 8 50 21570 Ісус же, дочувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся. 42N 8 51 21580 Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, таЙоана, та батька дитини й матір. 42N 8 52 21590 Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить. 42N 8 53 21600 І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла. 42N 8 54 21610 Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань. 42N 8 55 21620 І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти. 42N 8 56 21630 І дивувались родителї її; Він же заповів їм нікому не казати, що сталось. 42N 9 1 21640 Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усіма бісами, й недуги сцїляти. 42N 9 2 21650 І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих. 42N 9 3 21660 І рече до них: Нічого не беріть на дорогу, нї палиці, нї торбини, ні хліба, нї срібла, анї по дві одежині майте. 42N 9 4 21670 І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте. 42N 9 5 21680 А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуванне проти них. 42N 9 6 21690 Вийшовши ж, ходили по селах; благовіствуючи та сцїляючи всюди. 42N 9 7 21700 Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманів: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих, 42N 9 8 21710 инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес. 42N 9 9 21720 І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його. 42N 9 10 21730 І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окреме у місце пусте города, званого Витсаїда. 42N 9 11 21740 Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював. 42N 9 12 21750 День же почав нахилятись; приступивши ж дванадцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місці. 42N 9 13 21760 Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлібів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі. 42N 9 14 21770 Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро. 42N 9 15 21780 І зробили так, і посадовили всіх. 42N 9 16 21790 Узявши ж пять хлібів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом. 42N 9 17 21800 І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів. 42N 9 18 21810 І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ? 42N 9 19 21820 Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес. 42N 9 20 21830 Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий. 42N 9 21 21840 Він же, заказавши їм, повелїв нікому не казати про се, 42N 9 22 21850 глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він. 42N 9 23 21860 Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе й бере хрест, свій щодня, та й іде слїдом за мною. 42N 9 24 21870 Хто бо хоче душу свою спасти погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її. 42N 9 25 21880 Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши? 42N 9 26 21890 Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів. 42N 9 27 21900 Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже. 42N 9 28 21910 Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись. 42N 9 29 21920 І, як молив ся Він вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча. 42N 9 30 21930 І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия; 42N 9 31 21940 вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі. 42N 9 32 21950 Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним. 42N 9 33 21960 І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже. 42N 9 34 21970 Як же він се говорив, постала хмара, та й отінила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару. 42N 9 35 21980 І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його. 42N 9 36 21990 А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нікому не оповідали в ті дні нїчого, що бачили. 42N 9 37 22000 Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу. 42N 9 38 22010 І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене. 42N 9 39 22020 І ось дух хапав його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його. 42N 9 40 22030 І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли. 42N 9 41 22040 І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого. 42N 9 42 22050 Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його. 42N 9 43 22060 З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всі дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх: 42N 9 44 22070 Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі. 42N 9 45 22080 Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се. 42N 9 46 22090 Постала ж думка між ними, хто був би більший з них. 42N 9 47 22100 Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе, 42N 9 48 22110 і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймав; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий. 42N 9 49 22120 І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами. 42N 9 50 22130 І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами. 42N 9 51 22140 І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим, 42N 9 52 22150 і післав посланці перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому. 42N 9 53 22160 І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим. 42N 9 54 22170 Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив? 42N 9 55 22180 Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа. 42N 9 56 22190 Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село. 42N 9 57 22200 Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи. 42N 9 58 22210 І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнізда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити. 42N 9 59 22220 Рече ж до другого: Йди слідом за мною. Він же каже: Господи, дозволь мені пійти перш поховати батька мого. 42N 9 60 22230 Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерців, ти ж іди, проповідуй царство Боже: 42N 9 61 22240 Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм. 42N 9 62 22250 Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого. 42N 10 1 22260 Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти. 42N 10 2 22270 Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє. 42N 10 3 22280 Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. 42N 10 4 22290 Не носіть калитки, нї торбини, ні обувя, і нїкого в дорозі не витайте. 42N 10 5 22300 У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому; 42N 10 6 22310 і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся. 42N 10 7 22320 У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що в в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати. 42N 10 8 22330 І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед, вами, 42N 10 9 22340 і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть ім: Наближилось до вас царство Боже. 42N 10 10 22350 У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: 42N 10 11 22360 І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. 42N 10 12 22370 Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, ніж городові тому. 42N 10 13 22380 Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись. 42N 10 14 22390 Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, ніж вам. 42N 10 15 22400 І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. 42N 10 16 22410 Хто слухав вас, мене слухав; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене. 42N 10 17 22420 І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє. 42N 10 18 22430 Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого. 42N 10 19 22440 Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й ніщо вам не шкодити ме. 42N 10 20 22450 Тільки ж бо сим не втішайтесь, що духи вам корять ся; втішайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах. 42N 10 21 22460 Того часу зрадїв духом Ісус, і рече; Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недоліткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось, перед Тобою. 42N 10 22 22470 Усе передане мені від Отця; і нїхто не знав, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити. 42N 10 23 22480 І, обернувшись до учеників на самоті, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите: 42N 10 24 22490 глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотіли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули. 42N 10 25 22500 І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічне насліджу? 42N 10 26 22510 Він же рече до него: В законі що написано? як читаєш? 42N 10 27 22520 Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. 42N 10 28 22530 Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. 42N 10 29 22540 Він же, хотївши справдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближній? 42N 10 30 22550 Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один йшов з Єрусалиму в Єрихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, дійшли, зоставивши півмертвого. 42N 10 31 22560 Случаєм ійшов якийсь священик дорогою цією, і, побачивши його, пройшов мимо. 42N 10 32 22570 Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. 42N 10 33 22580 Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, 42N 10 34 22590 і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; 42N 10 35 22600 а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. 42N 10 36 22610 Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? 42N 10 37 22620 Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тоді йому Ісус: Їди й ти чини так. 42N 10 38 22630 Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він у в одно село, жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. 42N 10 39 22640 А була в неї сестра, звана Мария, котра, сівши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. 42N 10 40 22650 Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. 42N 10 41 22660 Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, 42N 10 42 22670 одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї. 42N 11 1 22680 І сталось, як Він молив ся на одному місці, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. 42N 11 2 22690 Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. 42N 11 3 22700 Хлїб наш щоденний дай нам сьогодні. 42N 11 4 22710 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. 42N 11 5 22720 І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хліби, 42N 11 6 22730 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; 42N 11 7 22740 а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і діти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: 42N 11 8 22750 глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба. 42N 11 9 22760 І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. 42N 11 10 22770 Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукав, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. 42N 11 11 22780 У которого ж з вас, батьків, просити ме син хліба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? 42N 11 12 22790 Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? 42N 11 13 22800 Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, яв же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него? 42N 11 14 22810 І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ. 42N 11 15 22820 Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяв біси. 42N 11 16 22830 Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба. 42N 11 17 22840 Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе розділившись, пустіє; і господа - проти господи, падає. 42N 11 18 22850 Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, яв устоїть царство його? Бо кажете, що Ведьзевулом виганяю біси. 42N 11 19 22860 Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх ? Тим суддями вашими вони будуть. 42N 11 20 22870 Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже. 42N 11 21 22880 Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його. 42N 11 22 22890 Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужав його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздав здобич його. 42N 11 23 22900 Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає. 42N 11 24 22910 Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукав по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов. 42N 11 25 22920 І прийшовши знайде її виметену й прибрану. 42N 11 26 22930 Тоді йде та бере сім инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого. 42N 11 27 22940 Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси. 42N 11 28 22950 Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його. 42N 11 29 22960 Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка. 42N 11 30 22970 Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому: 42N 11 31 22980 Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землі послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут, 42N 11 32 22990 Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповіді Йониній; а ось більший Йони тут. 42N 11 33 23000 Ніхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив. 42N 11 34 23010 Сьвітло тїлу око; коли ж оце тїіо твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне. 42N 11 35 23020 Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява. 42N 11 36 23030 Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи ніякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе. 42N 11 37 23040 Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сів за столом. 42N 11 38 23050 Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом. 42N 11 39 23060 Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства. 42N 11 40 23070 Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив. 42N 11 41 23080 Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде. 42N 11 42 23090 Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, та й того не залишати. 42N 11 43 23100 Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах. 42N 11 44 23110 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають. 42N 11 45 23120 Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й вас обижаєш. 42N 11 46 23130 Він же рече: І вам, законникам, горе! що накдадуете людям тягарі котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів. 42N 11 47 23140 Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх. 42N 11 48 23150 Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби. 42N 11 49 23160 Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть, 42N 11 50 23170 щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта кодлу сьому, 42N 11 51 23180 від крові Авєля аж до крові Захарії, що поліг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся, кодлу сьому. 42N 11 52 23190 Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили. 42N 11 53 23200 Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі, 42N 11 54 23210 чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його. 42N 12 1 23220 Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства. 42N 12 2 23230 Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. 42N 12 3 23240 Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах. 42N 12 4 23250 Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нічого заподїяти. 42N 12 5 23260 Я яе покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь. 42N 12 6 23270 Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом. 42N 12 7 23280 Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полічене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі. 42N 12 8 23290 Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене деред людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. 42N 12 9 23300 Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь я перед ангелами Божими. 42N 12 10 23310 І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся. 42N 12 11 23320 Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете: 42N 12 12 23330 бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити. 42N 12 13 23340 Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб поділив ся зо мною наслїддєм. 42N 12 14 23350 Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами? 42N 12 15 23360 Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливості; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх. 42N 12 16 23370 Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля; 42N 12 17 23380 і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої? 42N 12 18 23390 І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всі плоди мої і добро моє. 42N 12 19 23400 І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся. 42N 12 20 23410 Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? 42N 12 21 23420 Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатіє. 42N 12 22 23430 Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тілом, чим з'одягнетесь. 42N 12 23 23440 Душа більша їжі, а тїло одежі. 42N 12 24 23450 Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства? 42N 12 25 23460 Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть? 42N 12 26 23470 Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь? 42N 12 27 23480 Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих. 42N 12 28 23490 Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч вкинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри? 42N 12 29 23500 І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несітесь (високо); 42N 12 30 23510 того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього. 42N 12 31 23520 Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам. 42N 12 32 23530 Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство. 42N 12 33 23540 Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодій не приступає, анї міль не їсть. 42N 12 34 23550 Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде. 42N 12 35 23560 Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані, 42N 12 36 23570 і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весілля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому. 42N 12 37 23580 Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих; істино глаголю вам, що піддережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм. 42N 12 38 23590 І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті. 42N 12 39 23600 Се ж знайте, що коли б знав господар, о которій годинї злодій прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї. 42N 12 40 23610 Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде. 42N 12 41 23620 Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх? 42N 12 42 23630 Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч? 42N 12 43 23640 Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так. 42N 12 44 23650 По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його. 42N 12 45 23660 Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись, 42N 12 46 23670 прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знав, та й відлучить його, й долю його з невірними положить. 42N 12 47 23680 Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много. 42N 12 48 23690 Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него. 42N 12 49 23700 Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? тільки щоб запалав уже. 42N 12 50 23710 Хрещеннем же маю хреститись, і як мені важко, доки се скінчить ся! 42N 12 51 23720 Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленне: 42N 12 52 23730 буде бо від нинї пятеро в одній хаті розділених, троє проти двох, і двоє проти трох. 42N 12 53 23740 Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї. 42N 12 54 23750 Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так. 42N 12 55 23760 А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває. 42N 12 56 23770 Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте? 42N 12 57 23780 Чом же й про себе не судите право? 42N 12 58 23790 Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то в дорозЇ дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до судді, а суддя не передав тебе слузі, а слуга не вкинув тебе в темницю. 42N 12 59 23800 Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси. 42N 13 1 23810 Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейців, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх. 42N 13 2 23820 І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішниці від усіх Галилейцїв були, що так постраждали? 42N 13 3 23830 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли, не покаєтесь, усї так само погинете. 42N 13 4 23840 Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила, щ думаєте, що сї були більші довжники, над усіх людей що живуть в Єрусалимі? 42N 13 5 23850 Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всі так само погинете. 42N 13 6 23860 Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов, 42N 13 7 23870 Рече ж до винаря: Ось три роки; приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її, на що й землю займає? 42N 13 8 23880 Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм, 42N 13 9 23890 чей зродить овощ; коли ж нї, тоді зрубаєш її. 42N 13 10 23900 Навчав же в одній школі по суботам. 42N 13 11 23910 І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була сгорблена, й не могла зовсім випростатись. 42N 13 12 23920 Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. 42N 13 13 23930 І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. 42N 13 14 23940 Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: в шість днів, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня. 42N 13 15 23950 Відказав тоді йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязув вода свого або осла від ясел, та веде поїти? 42N 13 16 23960 Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй? 42N 13 17 23970 І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всі люде радувались усїм славним, що сталось від Него ? 42N 13 18 23980 Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його? 42N 13 19 23990 Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його. 42N 13 20 24000 І знов рече: Кому уподоблю царство Боже? 42N 13 21 24010 Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все. 42N 13 22 24020 І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму. 42N 13 23 24030 Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: 42N 13 24 24040 Силкуйтесь увійти тісними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють. 42N 13 25 24050 І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви; 42N 13 26 24060 тоді станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси. 42N 13 27 24070 І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду. 42N 13 28 24080 Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всіх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. 42N 13 29 24090 І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому: 42N 13 30 24100 І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останні. 42N 13 31 24110 Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити. 42N 13 32 24120 І рече їм: Ідїть та скажіть лисиці тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогодні й завтра, а третього дня скінчаю ся. 42N 13 33 24130 Тільки ж мушу сьогодні і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму. 42N 13 34 24140 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати діти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотіли. 42N 13 35 24150 Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє. 42N 14 1 24160 І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його. 42N 14 2 24170 І ось один чоловік у водянці (у водяній пухлинї) був перед Ним. 42N 14 3 24180 І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти? 42N 14 4 24190 Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив. 42N 14 5 24200 І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня? 42N 14 6 24210 І не змогли вони відказати Йому знов проти сього. 42N 14 7 24220 Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них: 42N 14 8 24230 Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сідай на первому місці, щоб часом поважнїший тебе не був запрошений від него, 42N 14 9 24240 і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти. 42N 14 10 24250 Нї, коди ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місці, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою. 42N 14 11 24260 Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору. 42N 14 12 24270 Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати. 42N 14 13 24280 Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих; 42N 14 14 24290 то будеш блажен бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі увоскресенню праведних. 42N 14 15 24300 Почувши ж се один з сидячихз Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім. 42N 14 16 24310 Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих; 42N 14 17 24320 і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове. 42N 14 18 24330 І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу шити та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї. 42N 14 19 24340 А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прощу тебе, вибач мені. 42N 14 20 24350 А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти. 42N 14 21 24360 І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнівившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди. 42N 14 22 24370 І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще в місце. 42N 14 23 24380 І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та силуй увійти, щоб повна була господа моя. 42N 14 24 24390 Глаголю бо вам, що ніхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері. 42N 14 25 24400 Ійшло ж із Ним пребагате народу; й обернувшись рече до них: 42N 14 26 24410 Коли хто приходить до мене й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й діти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути. 42N 14 27 24420 І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм. 42N 14 28 24430 Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченне? 42N 14 29 24440 щоб часом, як положить він основину, та, не спроможеть ся скінчити, всі, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи: 42N 14 30 24450 Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити. 42N 14 31 24460 Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него. 42N 14 32 24470 Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря. 42N 14 33 24480 Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути, 42N 14 34 24490 Добро сіль; коли ж сіль вітріє, то чим приправити? 42N 14 35 24500 Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає. 42N 15 1 24510 Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його. 42N 15 2 24520 І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Шо сей грішників приймав і їсть із ними. 42N 15 3 24530 Сказав же до них приповість сю, глаголючи: 42N 15 4 24540 Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її? 42N 15 5 24550 А знайшовши положить на плечї собі, радїючи. 42N 15 6 24560 І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену. 42N 15 7 24570 Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше ніж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння. 42N 15 8 24580 Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде? 42N 15 9 24590 А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила. 42N 15 10 24600 Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся. 42N 15 11 24610 Рече ж: Один чоловік мав два сини, 42N 15 12 24620 і сказав молодший з них батькові: Отче, дай мені частину маєтку, що впадав мені. І розділив їм прожиток. 42N 15 13 24630 І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно. 42N 15 14 24640 Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землі тій; і почав він терпіти недостаток. 42N 15 15 24650 І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свині. 42N 15 16 24660 І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й ніхто не давав йому. 42N 15 17 24670 Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю. 42N 15 18 24680 Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, 42N 15 19 24690 і вже недостоен зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх. 42N 15 20 24700 І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцілував його. 42N 15 21 24710 Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм. 42N 15 22 24720 Каже ж батько до слуг своїх: принесіть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги; 42N 15 23 24730 і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось: 42N 15 24 24740 бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись. 42N 15 25 24750 Був же син його старший на полі, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. 42N 15 26 24760 І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. 42N 15 27 24770 Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. 42N 15 28 24780 Розсердив ся ж і не схотів увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. 42N 15 29 24790 Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки літ служу тобі, й нїколи заповіді твоєї не переступив, та, й ніколи мені не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; 42N 15 30 24800 як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване. 42N 15 31 24810 Він же рече йому: Дитино, ти: все зо мною єси, і все, що моє, твоє; 42N 15 32 24820 веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся. 42N 16 1 24830 Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його. 42N 16 2 24840 І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай мені перелік з твого приставництва, бо неможна вже тобі бути приставником. 42N 16 3 24850 Каже ж у собі приставник: Що мені робити, що пан мій бере при-ставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь. 42N 16 4 24860 Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставнищтва, прийняли мене в господи свої. 42N 16 5 24870 І покликавши кожного з довжників пава свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму? 42N 16 6 24880 Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять. 42N 16 7 24890 Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшениці. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять. 42N 16 8 24900 І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріші над синів сьвітла в роді своїм. 42N 16 9 24910 І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. 42N 16 10 24920 Вірний у найменшому і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний. 42N 16 11 24930 Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить? 42N 16 12 24940 І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть? 42N 16 13 24950 Жаден слуга не може двом павам служити: або одного ненавидіти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї. 42N 16 14 24960 Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него. 42N 16 15 24970 І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми. Бог же знав серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом. 42N 16 16 24980 Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобував його. 42N 16 17 24990 Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти. 42N 16 18 25000 Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб. 42N 16 19 25010 Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та виеон, і жив дцо-дня пишно. 42N 16 20 25020 Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі, 42N 16 21 25030 і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого, тільки ж і собаки приходячи лизали рани його. 42N 16 22 25040 Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же і багатир і поховали його. 42N 16 23 25050 І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лоні його. 42N 16 24 25060 І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому. 42N 16 25 25070 Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшавть ся, а ти мучиш ся. 42N 16 26 25080 Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотіли перейти звідсіля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли. 42N 16 27 25090 Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого: 42N 16 28 25100 маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки. 42N 16 29 25110 Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх. 42N 16 30 25120 Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся. 42N 16 31 25130 Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри. 42N 17 1 25140 Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! 42N 17 2 25150 Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. 42N 17 3 25160 Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому й коли покаєть ся, прости йому. 42N 17 4 25170 І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому. 42N 17 5 25180 І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. 42N 17 6 25190 Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б щовковинї оцій: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас. 42N 17 7 25200 Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? 42N 17 8 25210 А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? 42N 17 9 25220 Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? 42N 17 10 25230 Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нікчемні; бо, що повинні зробити, вробили. 42N 17 11 25240 І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галидеї, 42N 17 12 25250 і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. 42N 17 13 25260 І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. 42N 17 14 25270 І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. 42N 17 15 25280 Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, 42N 17 16 25290 і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. 42N 17 17 25300 Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? 42N 17 18 25310 Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? 42N 17 19 25320 І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе. 42N 17 20 25330 Як же спитали Його Фарисеї, кола прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм, 42N 17 21 25340 анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї. 42N 17 22 25350 Рече ж де учеників: Прийдуть дні, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого вь'дїти, та й не побачите. 42N 17 23 25360 І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдіть і не ганяйтесь. 42N 17 24 25370 Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого. 42N 17 25 25380 Перше ж мусить Він багато терпіти й відцураєть ся Його рід сей. 42N 17 26 25390 І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сива чоловічого. 42N 17 27 25400 Їли, нили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усіх. 42N 17 28 25410 Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, 42N 17 29 25420 которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сіркою з неба та й вигубило всіх. 42N 17 30 25430 Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся. 42N 17 31 25440 Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад. 42N 17 32 25450 Спогадайте Лотову жінку. 42N 17 33 25460 Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її. 42N 17 34 25470 Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 42N 17 35 25480 Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся. 42N 17 36 25490 Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся. 42N 17 37 25500 І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло,там збирати муть ся орли. 42N 18 1 25510 Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, 42N 18 2 25520 глаголючи: Один суддя був у якомусь городі, й Бога ж бояв ся, і чоловіка не соромив ся. 42N 18 3 25530 Вдовиця ж була одна у городі тім, і прийшла до него, кажучи: Пометись за мене над противником моїм. 42N 18 4 25540 І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, 42N 18 5 25550 то, що докучав менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. 42N 18 6 25560 Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! 42N 18 7 25570 Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? 42N 18 8 25580 Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї? 42N 18 9 25590 Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю: 42N 18 10 25600 Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. 42N 18 11 25610 фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. 42N 18 12 25620 Я пощу два рази на тиждень, і даю десятину з усього, що придбаю. 42N 18 13 25630 А митник, оддалеки ставши, не хотів і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. 42N 18 14 25640 Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору. 42N 18 15 25650 Приносили ж йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. 42N 18 16 25660 Ісус же, покликавши їх, рече: Пустіть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. 42N 18 17 25670 Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него. 42N 18 18 25680 І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життв вічне насліджу. 42N 18 19 25690 Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один. Бог. 42N 18 20 25700 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай. Не кради. Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою. 42N 18 21 25710 Він же каже: Се все хоронив я з малку мого. 42N 18 22 25720 Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь ійди слїдом за мною. 42N 18 23 25730 Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий. 42N 18 24 25740 Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже! 42N 18 25 25750 Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. 42N 18 26 25760 Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись? 42N 18 27 25770 Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога. 42N 18 28 25780 Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. 42N 18 29 25790 Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нікого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, 42N 18 30 25800 та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життв вічне. 42N 18 31 25810 Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через, пророків, Синові чоловічому. 42N 18 32 25820 Буде бо виданий поганам, і насьміхатимуть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, 42N 18 33 25830 і бивши убють Його; а третього дня воскресне. 42N 18 34 25840 А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного. 42N 18 35 25850 Стало ся ж, як наближав ся до Єрихона, один слїпий сидів при дорозї просячи; 42N 18 36 25860 чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було. 42N 18 37 25870 Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо. 42N 18 38 25880 І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене. 42N 18 39 25890 А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене. 42N 18 40 25900 Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його, 42N 18 41 25910 глаголючи: Що хочеш, щоб вробив тобі? Він же каже: Господи, щоб я прозрів. 42N 18 42 25920 А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе. 42N 18 43 25930 І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові. 42N 19 1 25940 І вийшовши проходив через Єрихон. 42N 19 2 25950 І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний. 42N 19 3 25960 бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був вросту. 42N 19 4 25970 побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись па Него; бо туди мав проходити. 42N 19 5 25980 як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогодні бо в дому твоїм треба мені бути. 42N 19 6 25990 І злїз він боржш, і прийняв Його радїючи. 42N 19 7 26000 І бачивши всї, нарікала кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину. 42N 19 8 26010 Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коди кого чим обидив, віддаю вчетверо. 42N 19 9 26020 Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасенне домові сьому сталось, бо й він син Авраамів: 42N 19 10 26030 прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше. 42N 19 11 26040 Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. 42N 19 12 26050 Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. 42N 19 13 26060 Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. 42N 19 14 26070 Мішане ж його ненавиділи його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над вами. 42N 19 15 26080 І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував. 42N 19 16 26090 Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. 42N 19 17 26100 І рече йому: Гаразд, добрий слуго. що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. 42N 19 18 26110 І приступив другий, кажучи; Пане, мина твоя зробила пять мин. 42N 19 19 26120 Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. 42N 19 20 26130 Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: 42N 19 21 26140 боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сіяв. 42N 19 22 26150 Рече ж йому: 3 уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; 42N 19 23 26160 а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, в лихвою виміг би його. 42N 19 24 26170 І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. 42N 19 25 26180 (І казали йому: Пане, має десять мин. 42N 19 26 26190 Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і що мав, візьметь ся від него. 42N 19 27 26200 А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведіть сюда, та й повбивайте передо мною. 42N 19 28 26210 І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. 42N 19 29 26220 І сталось, як наближавсь до Внтфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, 42N 19 30 26230 глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него ніхто з людей ніколи не сідав. Одвязавши його, приведіть. 42N 19 31 26240 І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому : Що Господеві треба його. 42N 19 32 26250 Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. 42N 19 33 26260 Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? 42N 19 34 26270 Вони ж сказали: Господеві його треба. 42N 19 35 26280 І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. 42N 19 36 26290 Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозі. 42N 19 37 26300 Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все мно-жество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, 42N 19 38 26310 говорячи: Благословен грядущий пар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! 42N 19 39 26320 А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. 42N 19 40 26330 І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. 42N 19 41 26340 І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, 42N 19 42 26350 глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. 42N 19 43 26360 Бо прийдуть дні на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. 42N 19 44 26370 І з землею зрівняють тебе з дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на камені; бо не розумів єси часу одвідин твоїх. 42N 19 45 26380 1 ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, 42N 19 46 26390 глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. 42N 19 47 26400 І навчав щодня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. 42N 19 48 26410 І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него слухаючи. 42N 20 1 26420 І сталось одного з тих днів, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, 42N 20 2 26430 і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? 42N 20 3 26440 Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть мені: 42N 20 4 26450 Хрещеннє Йоанове з неба було чи від людей? 42N 20 5 26460 Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? 42N 20 6 26470 Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. 42N 20 7 26480 І відказали, що не знають, звідкіля. 42N 20 8 26490 А Ісус Їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. 42N 20 9 26500 Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й від'їхав на довгий час. 42N 20 10 26510 І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожні. 42N 20 11 26520 І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожні, 42N 20 12 26530 І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. 42N 20 13 26540 Рече ж пан виноградинка: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. 42N 20 14 26550 Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходімо вбємо його, щоб наше було наслїддє. 42N 20 15 26560 І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? 42N 20 16 26570 Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! 42N 20 17 26580 Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі; сей став ся головою угла? 42N 20 18 26590 Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. 42N 20 19 26600 І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо що до них приповість сю сказав. 42N 20 20 26610 І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшині та власті игемоновій. 42N 20 21 26620 І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правді на путь Божий наставляєш. 42N 20 22 26630 Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? 42N 20 23 26640 Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокутуєте? 42N 20 24 26650 Покажіть менї денария. Чиє мав обличчє і надпись? Озвавшися ж сказали: Кесареве. 42N 20 25 26660 Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові 42N 20 26 26670 І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. 42N 20 27 26680 Приступивши ж тоді деякі з Садукеїв, котрі перечять, шо є воекресеннє, питали Його, 42N 20 28 26690 говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездітний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. 42N 20 29 26700 Сім оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездітний. 42N 20 30 26710 І взяв другий жінку, та й сей умер бездітний. 42N 20 31 26720 І третій узяв її, та й не зоставили дітей, і повмирали. 42N 20 32 26730 Опісля ж усїх умерла й жінка. 42N 20 33 26740 Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сім бо мали її за жінку. 42N 20 34 26750 І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: 42N 20 35 26760 которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: 42N 20 36 26770 бо ані вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. 42N 20 37 26780 А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. 42N 20 38 26790 Бог же не мертвих а живих, всї бо Йому живуть. 42N 20 39 26800 Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. 42N 20 40 26810 І більш не сьміли питати Його нї про що. 42N 20 41 26820 Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? 42N 20 42 26830 А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правиці в мене, 42N 20 43 26840 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. 42N 20 44 26850 Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? 42N 20 45 26860 Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: 42N 20 46 26870 Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; 42N 20 47 26880 що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. 42N 21 1 26890 Поглянувши ж добачив, як кидали дари свої в скарбону заможні. 42N 21 2 26900 Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти. 42N 21 3 26910 І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула: 42N 21 4 26920 всі бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула. 42N 21 5 26930 І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече: 42N 21 6 26940 Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на камені, щоб не зруйновано. 42N 21 7 26950 Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака коли се мав стати ся ? 42N 21 8 26960 Він же рече: Гледїть, щоб не була введені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдіть же за вами. 42N 21 9 26970 Яв же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець. 42N 21 10 26980 Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство, 42N 21 11 26990 і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й о-внаки з неба великі будуть. 42N 21 12 27000 Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого. 42N 21 13 27010 І станеть ж воно вам на сьвідкуваннє. 42N 21 14 27020 Постановіть же в серцях, ваших наперед, не готовитись відказувати: 42N 21 15 27030 я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші. 42N 21 16 27040 Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв; і вбивати муть деяких з вас. 42N 21 17 27050 І будете ненавиджені від усіх задля імя мого. 42N 21 18 27060 Та й волосина з голови вашої не загине. 42N 21 19 27070 У терпінню вашому осягнїть душі ваші. 42N 21 20 27080 Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тоді знайте, що наближило ся спустїннє його. 42N 21 21 27090 Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в середині в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него. 42N 21 22 27100 Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане. 42N 21 23 27110 Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землі, і гнів на народі сьому. 42N 21 24 27120 І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всіх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган. 42N 21 25 27130 І будуть ознаки на сонцї, й місяці, й зорях, а на землї переполох народів у ваколотї; як зареве море та филї. 42N 21 26 27140 І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на все-денну: сили бо небесні захитають ся. 42N 21 27 27150 І трдї побачять Сина чоловічого йдучого на хмарі з силою і славою великою. 42N 21 28 27160 Як же почне се діятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше. 42N 21 29 27170 І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева: 42N 21 30 27180 Як розпукутоть ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто. 42N 21 31 27190 Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже. 42N 21 32 27200 Істино глаголи вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся. 42N 21 33 27210 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. 42N 21 34 27220 Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподівано на вас не настиг день той. 42N 21 35 27230 Бо, як сітка, впаде на всіх, що живуть на лицї всієї землі. 42N 21 36 27240 Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим. 42N 21 37 27250 Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною. 42N 21 38 27260 Усї ж люде сходились рало до Него в церкву слухати Його. 42N 22 1 27270 Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха. 42N 22 2 27280 І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу. 42N 22 3 27290 Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти. 42N 22 4 27300 І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм. 42N 22 5 27310 І зраділи вони, й вмовились йому срібла дати. 42N 22 6 27320 І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу. 42N 22 7 27330 Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня. 42N 22 8 27340 І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдіть та приготовте нам пасху їсти. 42N 22 9 27350 Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити? 42N 22 10 27360 Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдіть слїдом за ним у господу, куди ввійде. 42N 22 11 27370 І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб дасху з учениками моїми їсти? 42N 22 12 27380 І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте. 42N 22 13 27390 Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху. 42N 22 14 27400 І, як настала година, сїв Він, й дванадцять апостолів з Ним. 42N 22 15 27410 І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки: 42N 22 16 27420 глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві .Божому. 42N 22 17 27430 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та поділить собі: 42N 22 18 27440 глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде. 42N 22 19 27450 І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин. 42N 22 20 27460 Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде. 42N 22 21 27470 Та ось рука зрадника мого зо мною на столї. 42N 22 22 27480 Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його! 42N 22 23 27490 І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се мав зробити. 42N 22 24 27500 Постало і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим. 42N 22 25 27510 Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті що власть над ними мають, добродїяки звуть ся. 42N 22 26 27520 Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга. 42N 22 27 27530 Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга. 42N 22 28 27540 Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх. 42N 22 29 27550 І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство, 42N 22 30 27560 щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. 42N 22 31 27570 Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просівати, як пшеницю; 42N 22 32 27580 я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх. 42N 22 33 27590 Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти. 42N 22 34 27600 Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запів сьогодні півень, перш ніж тричі відречеш ся, що не знаєш мене. 42N 22 35 27610 І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого. 42N 22 36 27620 Рече тодї їм; А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч. 42N 22 37 27630 Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся. 42N 22 38 27640 Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволі. 42N 22 39 27650 І вийшовши пійшов по звичаю нагору Оливну зійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. 42N 22 40 27660 Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. 42N 22 41 27670 А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши коліна, молив ся, 42N 22 42 27680 глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. 42N 22 43 27690 Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. 42N 22 44 27700 І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. 42N 22 45 27710 І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, 42N 22 46 27720 і рече їм: Чого спите? уставши моліть ся, щоб не ввійшли в спокусу. 42N 22 47 27730 Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них. і приступив до Ісуса, поцілувати Його. 42N 22 48 27740 Ісус же рече йому: Юдо, цілуваннєм Сина чоловічого зраджуєш? 42N 22 49 27750 Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем? 42N 22 50 27760 І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. 42N 22 51 27770 І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його. 42N 22 52 27780 Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями? 42N 22 53 27790 Як щодня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви. 42N 22 54 27800 Узявши ж Його, повели, й приведи Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слідом оддалеки. 42N 22 55 27810 Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них. 42N 22 56 27820 Побачивши ж Його одна служниця, як сидів коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був. 42N 22 57 27830 Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його. 42N 22 58 27840 А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї. 42N 22 59 27850 І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справді і сей з Ним був, бо й Галилеець він. 42N 22 60 27860 Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. 42N 22 61 27870 І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш ніж півень запіє, відречеш ся мене тричі. 42N 22 62 27880 І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. 42N 22 63 27890 А чоловіки, що держали Ісуса насьміхалиеь із Него, бючи. 42N 22 64 27900 І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. 42N 22 65 27910 І иншого багато, хуливши, казали на Него. 42N 22 66 27920 А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою І кажучи: 42N 22 67 27930 Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не пій-мете віри; 42N 22 68 27940 воли ж і спитаю вас, не відповісте мені й не відпустите. 42N 22 69 27950 Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сиди Божої. 42N 22 70 27960 І сказали всі: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. 42N 22 71 27970 Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його. 42N 23 1 27980 І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. 42N 23 2 27990 І стали винувата Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертав народ і забороняв кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос - цар. 42N 23 3 28000 Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. 42N 23 4 28010 Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. 42N 23 5 28020 Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всій Юдеї, почавши від ГалилеЇ аж посї. 42N 23 6 28030 Пндат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, 42N 23 7 28040 і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. 42N 23 8 28050 Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. 42N 23 9 28060 Питав же Його словами многимм; Він же нічого не відказав йому. 42N 23 10 28070 Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. 42N 23 11 28080 Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, сягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. 42N 23 12 28090 Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня; жили бо перше, ворогуючи між собою. 42N 23 13 28100 Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, 42N 23 14 28110 каже до них: Привели ви мені чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, ніякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; 42N 23 15 28120 та й нї Ірод; посилав бо Його до вето, й ось нїчого достойного емерти не знайдено в Ньому. 42N 23 16 28130 То, покаравши, підпущу Його. 42N 23 17 28140 (Треба ж йому було відпускати їм щосьвята одного.) 42N 23 18 28150 Закричали ж вони всі разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам і Вараву, 42N 23 19 28160 котрого, за якусь бучу, що сталась у городі, і за убийство, вкинуто в темницю. 42N 23 20 28170 Знов же Пилат покликнув, хотівши відпустити Ісуса. 42N 23 21 28180 Вони ж кричали: Розпий, розпни Його! 42N 23 22 28190 Він же втрете каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. 42N 23 23 28200 Вони ж намагали голосом великим, просячи Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. 42N 23 24 28210 Пилат же присудив, щоб сталось до просьбі їх. 42N 23 25 28220 Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. 42N 23 26 28230 І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. 42N 23 27 28240 Ійшло ж слідом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. 42N 23 28 28250 І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по мені, а по собі плачте і по дітях ваших. 42N 23 29 28260 Бо ось прийдуть дні, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. 42N 23 30 28270 Тоді стануть говорити горам; упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте і нас. 42N 23 31 28280 Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? 42N 23 32 28290 Ведено ж і инших двох лиходіїв з Ним на смерть. 42N 23 33 28300 І, як прийшли на врочище Черепове, там розняли Його й лиходіїв, одного по правиці, а одного по лівиці. 42N 23 34 28310 Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. 42N 23 35 28320 І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. 42N 23 36 28330 Насьміхади ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, 42N 23 37 28340 і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. 42N 23 38 28350 Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським : Се цар Жидівський. 42N 23 39 28360 Один же з повішених лиходіїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! 42N 23 40 28370 Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осуді єси? 42N 23 41 28380 Та ми по правді; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нічого недоброго не зробив. 42N 23 42 28390 І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. 42N 23 43 28400 ї. рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогодні зо мною будеш у раю. 42N 23 44 28410 Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землі до години девятої. 42N 23 45 28420 І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. 42N 23 46 28430 І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. 42N 23 47 28440 Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. 42N 23 48 28450 І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. 42N 23 49 28460 Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. 42N 23 50 28470 І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, 42N 23 51 28480 (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподівавсь царства Божого; 42N 23 52 28490 сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусовогр. 42N 23 53 28500 І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висіченому, де ніколи нїхто не лежав. 42N 23 54 28510 І був день пятниця, а субота сьвітала. 42N 23 55 28520 Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тіло Його. 42N 23 56 28530 І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповіді. 42N 24 1 28540 Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. 42N 24 2 28550 Знайшли ж камінь відкочений від гробу. 42N 24 3 28560 І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. 42N 24 4 28570 І сталось, як здумілись вони від сього, ось два Чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. 42N 24 5 28580 Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? 42N 24 6 28590 Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, 42N 24 7 28600 глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути рознятим, і третього дня воскреснути. 42N 24 8 28610 І згадали слова Його, 42N 24 9 28620 і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. 42N 24 10 28630 Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, шо оповідали перед апостолами се. 42N 24 11 28640 І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. 42N 24 12 28650 Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. 42N 24 13 28660 І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. 42N 24 14 28670 І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. 42N 24 15 28680 І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. 42N 24 16 28690 Очі в їх були вдержані, щоб не пізнали Його. 42N 24 17 28700 Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? 42N 24 18 28710 Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? 42N 24 19 28720 І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний ділом і словом перед Богом і всїм народом, 42N 24 20 28730 як видали Його архиєреї та князї нащі на суд смертний і розпяли Його. 42N 24 21 28740 Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третій се день іде сьогоднї, як се стало ся; 42N 24 22 28750 тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі 42N 24 23 28760 і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленне ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. 42N 24 24 28770 І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так,, як і жінки казали; Його ж не бачили. 42N 24 25 28780 І рече Він до них; о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! 42N 24 26 28790 Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? 42N 24 27 28800 І, почавши від Мойсея і від усіх пророків, виясняв Їм у всіх писаннях про Него. 42N 24 28 28810 І наближались до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далі. 42N 24 29 28820 Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. 42N 24 30 28830 І сталось, як сидів Він за столом а ними, взявши хліб, благословив, і переломивши, подав їм. 42N 24 31 28840 їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. 42N 24 32 28850 І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? 42N 24 33 28860 І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайпять, і тих, що були з ними, 42N 24 34 28870 як говорили: Що встав Господь справді і явив ся Симонові. 42N 24 35 28880 І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. 42N 24 36 28890 Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. 42N 24 37 28900 Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. 42N 24 38 28910 І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? 42N 24 39 28920 Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. 42N 24 40 28930 І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. 42N 24 41 28940 Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? 42N 24 42 28950 Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). 42N 24 43 28960 І взявши, їв перед ними. 42N 24 44 28970 Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законі Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. 42N 24 45 28980 Тодї розкрив їм розум розуміти писання, 42N 24 46 28990 і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; 42N 24 47 29000 і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. 42N 24 48 29010 Ви ж сьвідки сього. 42N 24 49 29020 І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидіть у городі Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. 42N 24 50 29030 І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. 42N 24 51 29040 І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. 42N 24 52 29050 Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; 42N 24 53 29060 і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь. 43N 1 1 29070 Упочинї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово. 43N 1 2 29080 Воно було в починї у Бога. 43N 1 3 29090 Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся. 43N 1 4 29100 У Йому життє було: й життв було сьвітлом людям. 43N 1 5 29110 І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла. 43N 1 6 29120 Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан. 43N 1 7 29130 Сей прийшов на сьвідкуванне, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него. 43N 1 8 29140 Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло. 43N 1 9 29150 Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт. 43N 1 10 29160 На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав. 43N 1 11 29170 У своє прийшов, і свої не прийняли Його. 43N 1 12 29180 Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його: 43N 1 13 29190 що не від крові, нї від хотіння тілесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся. 43N 1 14 29200 І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди. 43N 1 15 29210 Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був. 43N 1 16 29220 І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать. 43N 1 17 29230 Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся. 43N 1 18 29240 Бога ніхто не бачив ніколи; единородний Син, що в лонї Отця, той вияснив. 43N 1 19 29250 І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси? 43N 1 20 29260 І визнав, і не відпер ся; а визвав: Що я не Христос. 43N 1 21 29270 І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї. 43N 1 22 29280 Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе? 43N 1 23 29290 Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк. 43N 1 24 29300 А послані були з Фарисеїв. 43N 1 25 29310 І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї їлия, нї пророк. 43N 1 26 29320 Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте: 43N 1 27 29330 се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєя розвязати ременя обувя Його. 43N 1 28 29340 Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив. 43N 1 29 29350 Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріх сьвіта. 43N 1 30 29360 Ое Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був. 43N 1 31 29370 І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою. 43N 1 32 29380 І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним. 43N 1 33 29390 І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим. 43N 1 34 29400 І бачив я, і сьвідкував, що се є Син Божий. 43N 1 35 29410 Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його; 43N 1 36 29420 і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий. 43N 1 37 29430 І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом. 43N 1 38 29440 І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш? 43N 1 39 29450 Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години. 43N 1 40 29460 Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра. 43N 1 41 29470 Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос). 43N 1 42 29480 І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр). 43N 1 43 29490 Назавтра хотів Ісус вийти в Галилею і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною. 43N 1 44 29500 Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового. 43N 1 45 29510 Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету. 43N 1 46 29520 І каже Натанаїл до него: 3 Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись! 43N 1 47 29530 Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справді Ізраїлитянин, що в йому підступу нема. 43N 1 48 29540 Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе. 43N 1 49 29550 Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв. 43N 1 50 29560 Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш. 43N 1 51 29570 І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нині бачити мете небо відкрите, й ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого. 43N 2 1 29580 А третього дня було весїллє в Кані Галилейській; і була мати Ісусова там; 43N 2 2 29590 запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє. 43N 2 3 29600 І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають. 43N 2 4 29610 Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя. 43N 2 5 29620 Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть. 43N 2 6 29630 Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три. 43N 2 7 29640 Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх. 43N 2 8 29650 І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли. 43N 2 9 29660 Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста, 43N 2 10 29670 і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досі. 43N 2 11 29680 Сей почин ознак вробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його. 43N 2 12 29690 Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днів. 43N 2 13 29700 А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус, 43N 2 14 29710 і знайшов у церкві продаючих воли, й вівці, і голуби, й міняльників сидячих. 43N 2 15 29720 І, зробивши джгута [скрутля, плетїнку] з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівці й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав; 43N 2 16 29730 а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсіля; не робіть дому Отця мого домом торговим. 43N 2 17 29740 Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене. 43N 2 18 29750 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш? 43N 2 19 29760 Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три дні підніму вам її. 43N 2 20 29770 Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її? 43N 2 21 29780 Він же глаголав про церкву тіла свого. 43N 2 22 29790 Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус. 43N 2 23 29800 Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив. 43N 2 24 29810 Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх: 43N 2 25 29820 бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку. 43N 3 1 29830 Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський. 43N 3 2 29840 Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним. 43N 3 3 29850 Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого. 43N 3 4 29860 Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись? 43N 3 5 29870 Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже. 43N 3 6 29880 Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух. 43N 3 7 29890 Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш. 43N 3 8 29900 Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа. 43N 3 9 29910 Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись: 43N 3 10 29920 Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш? 43N 3 11 29930 Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкувмо; а сьвідкування нашого не приймаєте. 43N 3 12 29940 Коли про земне глаголав вам, і не віруєте,- як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте? 43N 3 13 29950 І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі. 43N 3 14 29960 І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустині, так мусить бути піднятий і Син чоловічий, 43N 3 15 29970 щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічне. 43N 3 16 29980 Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічне. 43N 3 17 29990 Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт. 43N 3 18 30000 Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого. 43N 3 19 30010 Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки. 43N 3 20 30020 Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла щоб не зганено вчинків його. 43N 3 21 30030 Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки бо в Бозї роблені. 43N 3 22 30040 Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив. 43N 3 23 30050 Хрестив же й Йоан у Єноні поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились. 43N 3 24 30060 Ще бо не вкинуто в темницю Йоана. 43N 3 25 30070 Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очишеннє. 43N 3 26 30080 І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него. 43N 3 27 30090 Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нічого, коли не буде дано йому з неба. 43N 3 28 30100 Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним. 43N 3 29 30110 Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась. 43N 3 30 30120 Той мусить рости, я ж малїти. 43N 3 31 30130 Хто звиш гряде, той. над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма. 43N 3 32 30140 І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає. 43N 3 33 30150 Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий. 43N 3 34 30160 Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа. 43N 3 35 30170 Отець любить Сина, і все дав у руки Йому. 43N 3 36 30180 Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнів Божий пробував на йому. 43N 4 1 30190 Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан, 43N 4 2 30200 (хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;) 43N 4 3 30210 то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею. 43N 4 4 30220 Треба ж було Йому проходити через Самарию. 43N 4 5 30230 Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков ИосиФу, синові своєму. 43N 4 6 30240 Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криниці; було ж коло шестої години. 43N 4 7 30250 Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити. 43N 4 8 30260 Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити ті. 43N 4 9 30270 Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами. 43N 4 10 30280 Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої. 43N 4 11 30290 Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу? 43N 4 12 30300 Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його. 43N 4 13 30310 Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов; 43N 4 14 30320 хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом водії, що тече в житте вічне. 43N 4 15 30330 Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати. 43N 4 16 30340 Рече їй Ісус: Іди поклич чоловічка твого, та й приходь сюди. 43N 4 17 30350 Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш; 43N 4 18 30360 пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси. 43N 4 19 30370 Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єеи Ти. 43N 4 20 30380 Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся. 43N 4 21 30390 Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві. 43N 4 22 30400 Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасенне від Жидів. 43N 4 23 30410 Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому. 43N 4 24 30420 Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись. 43N 4 25 30430 Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе. 43N 4 26 30440 Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі. 43N 4 27 30450 І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? 43N 4 28 30460 Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: 43N 4 29 30470 Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? 43N 4 30 30480 Вийшли ж з города, й прийшли до Него. 43N 4 31 30490 Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. 43N 4 32 30500 Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. 43N 4 33 30510 Казали ж ученики один до одного: Хиба хто приніс Йому їсти? 43N 4 34 30520 Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його діло. 43N 4 35 30530 Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяці, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. 43N 4 36 30540 І приймає жнець плату, й збирає овощ у житте вічне, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. 43N 4 37 30550 Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сіє, а инший, хто жне. 43N 4 38 30560 Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. 43N 4 39 30570 З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав мені все, що зробила. 43N 4 40 30580 Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. 43N 4 41 30590 І багато більше увірувало за слово Його. 43N 4 42 30600 А тій жінці казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справді Спас сьвіту Христос. 43N 4 43 30610 Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею. 43N 4 44 30620 Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має. 43N 4 45 30630 Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята. 43N 4 46 30640 Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі. 43N 4 47 30650 Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти. 43N 4 48 30660 Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте. 43N 4 49 30670 Каже до Него царський: Господи, йди перш, ніж умре дитина моя. 43N 4 50 30680 Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов. 43N 4 51 30690 Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий. 43N 4 52 30700 Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка. 43N 4 53 30710 Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його. 43N 4 54 30720 Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею. 43N 5 1 30730 Після сього було сьвято Жидівське, і прийшов Ісус у Єрусалим. 43N 5 2 30740 У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейська Ветезда, з пятьма ходниками. 43N 5 3 30750 В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. 43N 5 4 30760 Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. 43N 5 5 30770 Був же там один чоловік, що трийцять і вісім років був у недузї. 43N 5 6 30780 Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? 43N 5 7 30790 Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. 43N 5 8 30800 Рече йому Ісус: Устань, візьми постіль твою, та й ходи! 43N 5 9 30810 зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. 43N 5 10 30820 І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. 43N 5 11 30830 Відказав їм: Хто оздоровив мене, той мені сказав: Візьми постіль твою, та й ходи. 43N 5 12 30840 Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постіль твою, та й ходи? 43N 5 13 30850 Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місці тому. 43N 5 14 30860 Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. 43N 5 15 30870 Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. 43N 5 16 30880 За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. 43N 5 17 30890 Ісус же відказав їм: Отець мій досї робить і я роблю. 43N 5 18 30900 За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. 43N 5 19 30910 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нічого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. 43N 5 20 30920 Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому діла, щоб ви дивувались. 43N 5 21 30930 Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлюе. 43N 5 22 30940 Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, 43N 5 23 30950 щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. 43N 5 24 30960 Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має житте вічне, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. 43N 5 25 30970 Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. 43N 5 26 30980 Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, 43N 5 27 30990 і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. 43N 5 28 31000 Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, 43N 5 29 31010 і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. 43N 5 30 31020 Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. 43N 5 31 31030 Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. 43N 5 32 31040 Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченне, котре про мене сьвідкує. 43N 5 33 31050 Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правді. 43N 5 34 31060 Я же не від чоловіка сьвідченне приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. 43N 5 35 31070 Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотіли повеселитись на часину еьвітлом його. 43N 5 36 31080 Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті діла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. 43N 5 37 31090 І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; 43N 5 38 31100 і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. 43N 5 39 31110 Прослідіть писання; бо ви думаєте в них життє вічне мати; й ті сьвідкують про мене. 43N 5 40 31120 Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. 43N 5 41 31130 Чести від людей не приймаю. 43N 5 42 31140 Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. 43N 5 43 31150 Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. 43N 5 44 31160 Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а славу що від одного Бога, не шукаєте? 43N 5 45 31170 Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. 43N 5 46 31180 Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. 43N 5 47 31190 Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете? 43N 6 1 31200 Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського, 43N 6 2 31210 І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими. 43N 6 3 31220 Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми. 43N 6 4 31230 Була ж близько пасха, сьвято Жидівське. 43N 6 5 31240 Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли? 43N 6 6 31250 Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має роботи. 43N 6 7 31260 Відказав Йому Филип: За двісті денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось. 43N 6 8 31270 Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра: 43N 6 9 31280 Є тут хлопець один, що мав пять хлїбів ячних [ячмінних] та дві рибки; тільки що сього на стільки? 43N 6 10 31290 Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місці. Посідали ж чоловіки, числом тисяч з пять. 43N 6 11 31300 Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотіли. 43N 6 12 31310 Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо. 43N 6 13 31320 Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли. 43N 6 14 31330 Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справді пророк, грядущий на сьвіт. 43N 6 15 31340 Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один. 43N 6 16 31350 Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море, 43N 6 17 31360 і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус. 43N 6 18 31370 А море, од великого вітру, що пурхав, піднялось. 43N 6 19 31380 Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближують ся, і полякались. 43N 6 20 31390 Він же рече їм: Се я; не лякайтесь. 43N 6 21 31400 Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували. 43N 6 22 31410 Назавтра народ, стоячий по тім боці моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками сво'їми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили, 43N 6 23 31420 инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хліб, як хвалу оддав Господь; 43N 6 24 31430 побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса. 43N 6 25 31440 І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда? 43N 6 26 31450 Відказав Їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились. 43N 6 27 31460 Трудіть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічне життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог. 43N 6 28 31470 Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити діла Божі? 43N 6 29 31480 Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він. 43N 6 30 31490 Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб виділи ми, та й вірували Тобі? що чиниш? 43N 6 31 31500 Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти. 43N 6 32 31510 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий. 43N 6 33 31520 Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, і життє дає сьвітові. 43N 6 34 31530 Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей. 43N 6 35 31540 Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи. 43N 6 36 31550 Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте. 43N 6 37 31560 Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть. 43N 6 38 31570 Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене. 43N 6 39 31580 Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нічого, а воскресив його останнього дня. 43N 6 40 31590 Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав житте вічне, і я воскрешу його останнього дня. 43N 6 41 31600 Миркали [відказували] тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес; 43N 6 42 31610 і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й Матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я? 43N 6 43 31620 Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою. 43N 6 44 31630 Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня. 43N 6 45 31640 Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене. 43N 6 46 31650 Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця. 43N 6 47 31660 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічне. 43N 6 48 31670 Я хлїб життя. 43N 6 49 31680 Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали. 43N 6 50 31690 Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер. 43N 6 51 31700 Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тіло моє, що я дам за життє сьвіту. 43N 6 52 31710 Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тіло їсти? 43N 6 53 31720 Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тіла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі. 43N 6 54 31730 Хто їсть тіло моє і пє мою кров, має життє вічне, і я воскрешу його останнього дня. 43N 6 55 31740 Тїло моє справді єсть їжа, а кров моя справді єсть напиток. 43N 6 56 31750 Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому. 43N 6 57 31760 Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною. 43N 6 58 31770 Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік. 43N 6 59 31780 Се Він глаголав у школі, навчаючи в Капернаумі. 43N 6 60 31790 Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати? 43N 6 61 31800 Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить? 43N 6 62 31810 Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був? 43N 6 63 31820 Се дух, що оживлює; тіло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє. 43N 6 64 31830 Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його. 43N 6 65 31840 І рече: Тим глаголав вам, що ніхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого. 43N 6 66 31850 Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили. 43N 6 67 31860 Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти? 43N 6 68 31870 Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам ? у Тебе слова життя вічнього, 43N 6 69 31880 і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого. 43N 6 70 31890 Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол. 43N 6 71 31900 Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти. 43N 7 1 31910 І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотів бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити. 43N 7 2 31920 Було ж близько Жидівське сьвято кучок. 43N 7 3 31930 Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої виділи діла Твої, що робиш. 43N 7 4 31940 Ніхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові. 43N 7 5 31950 Бо й брати Його не вірували в Него. 43N 7 6 31960 Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова. 43N 7 7 31970 Не може сьвіт ненавидіти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що діла його лихі. 43N 7 8 31980 Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась. 43N 7 9 31990 Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї. 43N 7 10 32000 Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай. 43N 7 11 32010 Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він? 43N 7 12 32020 І було багато говірки про Него в народі: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Ні, а зводить народ. 43N 7 13 32030 Та ніхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами. 43N 7 14 32040 Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав. 43N 7 15 32050 І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись? 43N 7 16 32060 Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене. 43N 7 17 32070 Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголи). 43N 7 18 32080 Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому. 43N 7 19 32090 Хиба не Мойсей дав вам закон? а ніхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити? 43N 7 20 32100 Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе? 43N 7 21 32110 Відказав Ісус і рече їм: Одно діло зробив я, і всі дивуєтесь. 43N 7 22 32120 Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка. 43N 7 23 32130 Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу? 43N 7 24 32140 Не судіть по виду, а праведний суд судїть. 43N 7 25 32150 Казали тодї деякі з Єрусалимців: Чи не се Той, що шукають убити Його? 43N 7 26 32160 ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справді не взнали князі, що Він справді Христос? 43N 7 27 32170 Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же, як прийде, ніхто не знати ме, звідкіля Він. 43N 7 28 32180 Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте. 43N 7 29 32190 Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав. 43N 7 30 32200 Шукали тодї, щоб схопити Його, та ніхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його. 43N 7 31 32210 Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив? 43N 7 32 32220 Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його. 43N 7 33 32230 Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене. 43N 7 34 32240 Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти. 43N 7 35 32250 Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян? 43N 7 36 32260 Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти? 43N 7 37 32270 В останній же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє. 43N 7 38 32280 Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть. 43N 7 39 32290 Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся. 43N 7 40 32300 Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справді пророк, 43N 7 41 32310 инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити? 43N 7 42 32320 Чи не глаголе ж писаннє, що з насіння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде? 43N 7 43 32330 Тодї повстало роздїленнє в народі через Него. 43N 7 44 32340 Деякі ж з них хотіли схопити Його; тільки ж ніхто не зняв на Него рук. 43N 7 45 32350 Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його? 43N 7 46 32360 Відказали слуги: Ніколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік. 43N 7 47 32370 Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено? 43N 7 48 32380 Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв? 43N 7 49 32390 А сей народ, що не знає закону, проклятий. 43N 7 50 32400 Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них: 43N 7 51 32410 Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить? 43N 7 52 32420 Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає. 43N 7 53 32430 пійшов кожен до дому свого. 43N 8 1 32440 Ісус же пійшов на гору Оливну. 43N 8 2 32450 Вранці ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сівши навчав їх. 43N 8 3 32460 Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посередині, 43N 8 4 32470 кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. 43N 8 5 32480 В законі ж Мойсей нам звелів таких каменувати; Ти ж що кажеш? 43N 8 6 32490 Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувата Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землі'. 43N 8 7 32500 Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. 43N 8 8 32510 І, знов, схилившись до долу, писав по землї. 43N 8 9 32520 Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останніх; і воетавсь один Ісус та жінка, стоячи посередині. 43N 8 10 32530 Піднявши ся ж Ісус і нікого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? ніхто тебе не осудив? 43N 8 11 32540 Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. 43N 8 12 32550 Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. 43N 8 13 32560 Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченне Твоє неправдиве. 43N 8 14 32570 Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля а прийшов, і куди йду. 43N 8 15 32580 Ви по тілу судите; я не суджу нікого. 43N 8 16 32590 Коли яс я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й.пославший мене Отець. 43N 8 17 32600 І в законі ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. 43N 8 18 32610 Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. 43N 8 19 32620 Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, ні Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. 43N 8 20 32630 Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і ніхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. 43N 8 21 32640 Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших$$ 43N 8 21 32650 Куди ж я йду, ви не можете йти. 43N 8 22 32660 Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? 43N 8 23 32670 І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. 43N 8 24 32680 Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. 43N 8 25 32690 Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, яв і глалолю вам. 43N 8 26 32700 Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. 43N 8 27 32710 Не розуміли, що про Отця їм глаголе. 43N 8 28 32720 Рече ж їм Ісус: Як. знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. 43N 8 29 32730 І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я робото всякого часу, що подобавть ся Йому. 43N 8 30 32740 Як се Він промовляв, многі увірували в Него. 43N 8 31 32750 Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справді ви ученики мої будете, 43N 8 32 32760 і зрозумієте правду, й правда визволить вас. 43N 8 33 32770 Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї ніколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете? 43N 8 34 32780 Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. 43N 8 35 32790 Невільник же не пробував в дому до віку, Син пробував до віку. 43N 8 36 32800 Коли ж Син визволить вас, справді вільними будете. 43N 8 37 32810 Знаю, що ви насїннв Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. 43N 8 38 32820 Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите. 43N 8 39 32830 Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. 43N 8 40 32840 Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. 43N 8 41 32850 Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. 43N 8 42 32860 Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. 43N 8 43 32870 Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. 43N 8 44 32880 Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину; й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. 43N 8 45 32890 А що я правду глаголю, не віруєте менї. 43N 8 46 32900 Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ас правду глаголю, чому ви не віруєте менї? 43N 8 47 32910 Хто від Бога, слова Божі слу. хав. Тому ви не слухаєте, що ви ве від Бога. 43N 8 48 32920 Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи недобре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? 43N 8 49 32930 Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. 43N 8 50 32940 Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. 43N 8 51 32950 Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. 43N 8 52 32960 Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. 43N 8 53 32970 Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш ? 43N 8 54 32980 Відказав Ісус: Коди я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. 43N 8 55 32990 не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. 43N 8 56 33000 Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. 43N 8 57 33010 Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? 43N 8 58 33020 Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. 43N 8 59 33030 Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і дійшов так мимо. 43N 9 1 33040 І, йдучи мимо, побачив чоловіка, сліпого зроду. 43N 9 2 33050 І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся. 43N 9 3 33060 Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому. 43N 9 4 33070 Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити. 43N 9 5 33080 Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові. 43N 9 6 33090 Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі елїпому, 43N 9 7 33100 і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий. 43N 9 8 33110 Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив ? 43N 9 9 33120 Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я. 43N 9 10 33130 Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі? 43N 9 11 33140 Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я. 43N 9 12 33150 Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю. 43N 9 13 33160 Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого. 43N 9 14 33170 Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі. 43N 9 15 33180 Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу. 43N 9 16 33190 Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Яв може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними. 43N 9 17 33200 Кажуть елїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк. 43N 9 18 33210 Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого. 43N 9 19 33220 І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить? 43N 9 20 33230 Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся; 43N 9 21 33240 як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить. 43N 9 22 33250 Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи. 43N 9 23 33260 Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте. 43N 9 24 33270 Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний. 43N 9 25 33280 Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу. 43N 9 26 33290 Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої? 43N 9 27 33300 Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути? 43N 9 28 33310 Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики. 43N 9 29 33320 Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він. 43N 9 30 33330 Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої. 43N 9 31 33340 Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухав; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухав. 43N 9 32 33350 Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому. 43N 9 33 33360 Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нічого. 43N 9 34 33370 Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть. 43N 9 35 33380 Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого? 43N 9 36 33390 Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него? 43N 9 37 33400 Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він. 43N 9 38 33410 Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому. 43N 9 39 33420 І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились. 43N 9 40 33430 І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі ? 43N 9 41 33440 Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся. 43N 10 1 33450 Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. 43N 10 2 33460 Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. 43N 10 3 33470 Тому воротар одчиняв, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. 43N 10 4 33480 яв вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. 43N 10 5 33490 За чужим же не пійдуть, а втікати муть од него, бо не знають голосу чужих. 43N 10 6 33500 Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. 43N 10 7 33510 Тоді знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. 43N 10 8 33520 Всі, скільки прийшло їх перше мене, злодії і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. 43N 10 9 33530 Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. 43N 10 10 33540 Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. 43N 10 11 33550 Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. 43N 10 12 33560 Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидав вівцї, та й утікав; а вовк хапа їх, і розсипав вівцї. 43N 10 13 33570 Наймит же втїкав, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. 43N 10 14 33580 Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. 43N 10 15 33590 Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. 43N 10 16 33600 І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. 43N 10 17 33610 За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. 43N 10 18 33620 Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. 43N 10 19 33630 Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. 43N 10 20 33640 Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? 43N 10 21 33650 Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може сліпим очі відкривати? 43N 10 22 33660 Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була. 43N 10 23 33670 І ходив Ісус до церкві у Соломоновім ходнику. 43N 10 24 33680 Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно. 43N 10 25 33690 Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. 43N 10 26 33700 Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. 43N 10 27 33710 Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. 43N 10 28 33720 І я житте вічне даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. 43N 10 29 33730 Отець мій, що дав мені, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. 43N 10 30 33740 Я і Отець одно. 43N 10 31 33750 Брали тодї знов камінне Жиди, щоб каменувати Його. 43N 10 32 33760 Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих діл каменуєте мене? 43N 10 33 33770 Відказали йому Жиди, говорячи: За добре діло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом. 43N 10 34 33780 Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги? 43N 10 35 33790 Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, 43N 10 36 33800 то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулищ, бо сказав: Я Син Божий? 43N 10 37 33810 Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри мені. 43N 10 38 33820 Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому. 43N 10 39 33830 Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх, 43N 10 40 33840 та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там. 43N 10 41 33850 І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан ніякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була. 43N 10 42 33860 І увірували там многі в Него. 43N 11 1 33870 Був же один, що нездужав Лазар з села Мариї та Марти, сестри її. 43N 11 2 33880 Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав. 43N 11 3 33890 Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає. 43N 11 4 33900 Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї. 43N 11 5 33910 Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря. 43N 11 6 33920 Як же почув, що нездужав, тодї зоставсь у тому місці, де був, ще два дні. 43N 11 7 33930 Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею. 43N 11 8 33940 Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди! 43N 11 9 33950 Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить удень, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить. 43N 11 10 33960 Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому. 43N 11 11 33970 Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його. 43N 11 12 33980 Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужав. 43N 11 13 33990 Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже. 43N 11 14 34000 Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер. 43N 11 15 34010 І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходімо до него. 43N 11 16 34020 Рече тодї Тома, на прізвище Близняк, товаришам ученикам: Ходімо й ми, щоб умерти з Ним. 43N 11 17 34030 Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі. 43N 11 18 34040 Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдееять. 43N 11 19 34050 І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх. 43N 11 20 34060 Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сиділа в хатї. 43N 11 21 34070 Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був ееи тут, брат мій не вмер би. 43N 11 22 34080 Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дась Тобі Бог. 43N 11 23 34090 Рече їй Ісус: Воскресне брат твій. 43N 11 24 34100 Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня. 43N 11 25 34110 Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме. 43N 11 26 34120 всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому? 43N 11 27 34130 Каже йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт. 43N 11 28 34140 І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. 43N 11 29 34150 Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. 43N 11 30 34160 Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. 43N 11 31 34170 Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. 43N 11 32 34180 Мария ж, як прийшла, де був Ісус, й побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. 43N 11 33 34190 Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, 43N 11 34 34200 і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. 43N 11 35 34210 І заплакав Ісус, 43N 11 36 34220 Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! 43N 11 37 34230 Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер ? 43N 11 38 34240 Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. 43N 11 39 34250 Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. 43N 11 40 34260 Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? 43N 11 41 34270 Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. 43N 11 42 34280 Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. 43N 11 43 34290 се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! 43N 11 44 34300 І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. 43N 11 45 34310 Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. 43N 11 46 34320 Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. 43N 11 47 34330 Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. 43N 11 48 34340 Коли оставимо Його так, усї увіруютьв Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. 43N 11 49 34350 Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, 43N 11 50 34360 і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. 43N 11 51 34370 Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, 43N 11 52 34380 і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. 43N 11 53 34390 3 того ж дня нарадились, щоб убити Його. 43N 11 54 34400 Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустиш, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми. 43N 11 55 34410 Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе. 43N 11 56 34420 Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято? 43N 11 57 34430 Дали ж і архиереї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його. 43N 12 1 34440 Тодї Ісус, шостого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. 43N 12 2 34450 Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала. Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. 43N 12 3 34460 Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та. й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. 43N 12 4 34470 Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. 43N 12 5 34480 Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? 43N 12 6 34490 Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодій був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. 43N 12 7 34500 Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. 43N 12 8 34510 Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. 43N 12 9 34520 Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. 43N 12 10 34530 Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; 43N 12 11 34540 бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. 43N 12 12 34550 Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, 43N 12 13 34560 побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! 43N 12 14 34570 Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: 43N 12 15 34580 Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. 43N 12 16 34590 Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. 43N 12 17 34600 Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лязаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. 43N 12 18 34610 Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. 43N 12 19 34620 Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! 43N 12 20 34630 Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. 43N 12 21 34640 Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи : Добродїю, хочемо Ісуса видїти. 43N 12 22 34650 Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. 43N 12 23 34660 Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. 43N 12 24 34670 Істино, істино глатолю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. 43N 12 25 34680 Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічне життє збереже її. 43N 12 26 34690 Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. 43N 12 27 34700 Тепер же душа моя стрівожилась, і що мені казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. 43N 12 28 34710 Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тоді голос із неба: І прославив, і знов прославлю. 43N 12 29 34720 Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. 43N 12 30 34730 Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. 43N 12 31 34740 Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. 43N 12 32 34750 І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. 43N 12 33 34760 Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. 43N 12 34 34770 Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробу ває по вік: як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий ? 43N 12 35 34780 Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. 43N 12 36 34790 Доки сьвігло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. 43N 12 37 34800 Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, 43N 12 38 34810 щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? 43N 12 39 34820 Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: 43N 12 40 34830 Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. 43N 12 41 34840 Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. 43N 12 42 34850 Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. 43N 12 43 34860 Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. 43N 12 44 34870 Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене. не в мене вірує, а в Пославшого мене. 43N 12 45 34880 І хто видить мене, видить Пославшого мене. 43N 12 46 34890 Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в меие, в темряві не пробував. 43N 12 47 34900 І коли хто слухав слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. 43N 12 48 34910 Хто цураеть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. 43N 12 49 34920 Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. 43N 12 50 34930 І я знаю, що Його заповідь життє вічне. Що ж промовляю я. яко ж глаголав менї Отець, так промовляю. 43N 13 1 34940 Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. 43N 13 2 34950 І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, 43N 13 3 34960 знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, 43N 13 4 34970 устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. 43N 13 5 34980 Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. 43N 13 6 34990 Приводить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? 43N 13 7 35000 Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. 43N 13 8 35010 Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. 43N 13 9 35020 Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. 43N 13 10 35030 Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. 43N 13 11 35040 Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. 43N 13 12 35050 Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? 43N 13 13 35060 Ви звете мене Учителем і Господем, і добре кажете, се бо я. 43N 13 14 35070 Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. 43N 13 15 35080 Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. 43N 13 16 35090 Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. 43N 13 17 35100 Коли се знаєте, то блаженні ви, воли робити мете се. 43N 13 18 35110 Не про всіх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. 43N 13 19 35120 Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я, 43N 13 20 35130 Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. 43N 13 21 35140 Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. 43N 13 22 35150 Ззирались тодї між собою ученики, сумніваючись, про кого Він говорить. 43N 13 23 35160 Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. 43N 13 24 35170 Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. 43N 13 25 35180 Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? 43N 13 26 35190 Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. 43N 13 27 35200 А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. 43N 13 28 35210 Сього не зрозумів ніхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. 43N 13 29 35220 Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. 43N 13 30 35230 Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. 43N 13 31 35240 Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. 43N 13 32 35250 Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. 43N 13 33 35260 Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. 43N 13 34 35270 Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. 43N 13 35 35280 По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. 43N 13 36 35290 Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдещ за мною. 43N 13 37 35300 Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. 43N 13 38 35310 Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі. 43N 14 1 35320 Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте. 43N 14 2 35330 В дому Отця мого осель багато. Коли б ні, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам. 43N 14 3 35340 І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були. 43N 14 4 35350 А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте. 43N 14 5 35360 Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати? 43N 14 6 35370 Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною. 43N 14 7 35380 Коли б зняли мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й виділи Його. 43N 14 8 35390 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас. 43N 14 9 35400 Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видів мене, видів Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця? 43N 14 10 35410 Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла. 43N 14 11 35420 Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж ні, задля діл самих віруйте менї. 43N 14 12 35430 Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду. 43N 14 13 35440 І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Сині. 43N 14 14 35450 Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю. 43N 14 15 35460 Коли любите мене, хороніть заповідї мої. 43N 14 16 35470 І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, 43N 14 17 35480 Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде. 43N 14 18 35490 Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас. 43N 14 19 35500 Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете. 43N 14 20 35510 Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в мені, а я в вас. 43N 14 21 35520 Хто має заповіді мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому. 43N 14 22 35530 Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові? 43N 14 23 35540 Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо. 43N 14 24 35550 Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця. 43N 14 25 35560 Се я глаголав вам, у вас пробуваючи. 43N 14 26 35570 Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадав вам усе, що я глаголав вам. 43N 14 27 35580 Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся. 43N 14 28 35590 Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене. 43N 14 29 35600 І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували. 43N 14 30 35610 Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого. 43N 14 31 35620 Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходімо з відсїля. 43N 15 1 35630 Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар. 43N 15 2 35640 Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила. 43N 15 3 35650 Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам. 43N 15 4 35660 Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградині, так анї ви, коли в мені не будете пробувати. 43N 15 5 35670 Я виноградина, ви віттє. Хто пробував в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого. 43N 15 6 35680 Коли хто не пробував в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять. 43N 15 7 35690 Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся. 43N 15 8 35700 У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками. 43N 15 9 35710 Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй. 43N 15 10 35720 Коли заповіді мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його. 43N 15 11 35730 Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились. 43N 15 12 35740 Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас. 43N 15 13 35750 Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх. 43N 15 14 35760 Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам. 43N 15 15 35770 Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам. 43N 15 16 35780 Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам. 43N 15 17 35790 Се заповідую вам, щоб любили один одного. 43N 15 18 35800 Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидів. 43N 15 19 35810 Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт. 43N 15 20 35820 Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть. 43N 15 21 35830 Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене. 43N 15 22 35840 Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій. 43N 15 23 35850 Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить. 43N 15 24 35860 Коли б діл не вробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же виділи й зненавиділи. мене і Отця мого. 43N 15 25 35870 Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавиділи мене дармо. 43N 15 26 35880 Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене. 43N 15 27 35890 І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною. 43N 16 1 35900 Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. 43N 16 2 35910 Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу 43N 16 3 35920 І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. 43N 16 4 35930 Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. 43N 16 5 35940 Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? 43N 16 6 35950 Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. 43N 16 7 35960 Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не дійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. 43N 16 8 35970 А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: 43N 16 9 35980 за гріх бо не вірують у мене; 43N 16 10 35990 за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; 43N 16 11 36000 за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. 43N 16 12 36010 Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нині. 43N 16 13 36020 Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. 43N 16 14 36030 Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. 43N 16 15 36040 Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. 43N 16 16 36050 Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. 43N 16 17 36060 Казали тоді деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? 43N 16 18 36070 Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. 43N 16 19 36080 Знав же Ісус, що хотіли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? 43N 16 20 36090 Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. 43N 16 21 36100 Жінка як роджае, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. 43N 16 22 36110 І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших піхта не візьме од вас. 43N 16 23 36120 І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отпя імям моїм, дасть вам. 43N 16 24 36130 Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просіть, то й приймете, щоб радість ваша була певна. 43N 16 25 36140 Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. 43N 16 26 36150 Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. 43N 16 27 36160 Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. 43N 16 28 36170 Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. 43N 16 29 36180 Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти ніякої не кажеш. 43N 16 30 36190 Тепер знаємо, що знавш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. 43N 16 31 36200 Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? 43N 16 32 36210 Ось прийде час, і нині прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. 43N 16 33 36220 Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт. 43N 17 1 36230 Се глаголав Ісус, і вняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе. 43N 17 2 36240 Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічне життє. 43N 17 3 36250 Се ж життє вічне в тому щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа. 43N 17 4 36260 Я прославив Тебе на землі: дїло кінчав я, що дав єси менї робити. 43N 17 5 36270 А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, І перш нїж сьвіту бути. 43N 17 6 36280 Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з еьвіта. Твої буди вони, а Ти менї їх дав, і слово Твоє хоронили вони. 43N 17 7 36290 Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе. 43N 17 8 36300 Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справді, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав. 43N 17 9 36310 Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої. 43N 17 10 36320 І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них. 43N 17 11 36330 І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми. 43N 17 12 36340 Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось. 43N 17 13 36350 Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі. 43N 17 14 36360 Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидів їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта. 43N 17 15 36370 Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла. 43N 17 16 36380 Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта. 43N 17 17 36390 Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда. 43N 17 18 36400 Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт. 43N 17 19 36410 І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою. 43N 17 20 36420 Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене, 43N 17 21 36430 щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси. 43N 17 22 36440 І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ми одно. 43N 17 23 36450 Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси. 43N 17 24 36460 Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта. 43N 17 25 36470 Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав. 43N 17 26 36480 І я обявпв їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них. 43N 18 1 36490 Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. 43N 18 2 36500 Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. 43N 18 3 36510 Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями [смолоскипами], та з зброєю. 43N 18 4 36520 Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече Їм: Кого шукаєте? 43N 18 5 36530 Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. 43N 18 6 36540 Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. 43N 18 7 36550 Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. 43N 18 8 36560 Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. 43N 18 9 36570 Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не вгубив я з них нїкого. 43N 18 10 36580 Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. 43N 18 11 36590 Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її? 43N 18 12 36600 Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, 43N 18 13 36610 і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреем того року. 43N 18 14 36620 Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. 43N 18 15 36630 Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. 43N 18 16 36640 Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. 43N 18 17 36650 Каже тодї слуга двернипя Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. 43N 18 18 36660 Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. 43N 18 19 36670 Тодї.архиєреи спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. 43N 18 20 36680 Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. 43N 18 21 36690 Чого мене питаєш? Спитай тих, Що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав 43N 18 22 36700 Як же Він де промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? 43N 18 23 36710 Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? 43N 18 24 36720 Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиерея. 43N 18 25 36730 Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. 43N 18 26 36740 Каже один із слуг архиерейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним ? 43N 18 27 36750 Знов тодї відрік ся Петр, і зараз пївень запіяв. 43N 18 28 36760 Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. 43N 18 29 36770 Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? 43N 18 30 36780 Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходій, не віддавали б ми Його тобі. 43N 18 31 36790 Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. 43N 18 32 36800 Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. 43N 18 33 36810 Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? 43N 18 34 36820 Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? 43N 18 35 36830 Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? 43N 18 36 36840 Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од cьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. 43N 18 37 36850 Рече тоді Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. 43N 18 38 36860 Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. 43N 18 39 36870 Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. 43N 18 40 36880 Закричали тоді вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник. 43N 19 1 36890 Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його. 43N 19 2 36900 А воїни сплівши вінець їз тернини, наділи на голову Йому, і в одежу червону одягли Його, 43N 19 3 36910 і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице. 43N 19 4 36920 Вийшов тоді знов Пидат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому ніякої вини не знаходжу. 43N 19 5 36930 Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік! 43N 19 6 36940 Як же побачили Його архивреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини. 43N 19 7 36950 Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо$$ 43N 19 7 36960 себе Сином Божим зробив. 43N 19 8 36970 Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся, 43N 19 9 36980 і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому. 43N 19 10 36990 Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розняти Тебе, і власть маю відпустити Тебе? 43N 19 11 37000 Відказав Ісус: Не мав би єси влаети нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має. 43N 19 12 37010 3 того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єеи друг Кесареві. Всякий, хто дарем себе робить, противить ся Кесареві. 43N 19 13 37020 Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейски: Гавата. 43N 19 14 37030 Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш! 43N 19 15 37040 Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря. 43N 19 16 37050 Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели. 43N 19 17 37060 І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота. 43N 19 18 37070 Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посередині ж Ісуса. 43N 19 19 37080 Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хресті; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський. 43N 19 20 37090 Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи. 43N 19 21 37100 Казали тодї Пилатові архиєрсї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський. 43N 19 22 37110 Відказав Пилат: Що написав, написав. 43N 19 23 37120 Тодї воїни, рознявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон [намітку]; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий. 43N 19 24 37130 Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Поділили одежу мою собі, і на мов платтв кидали жереб. То воїни се й зробили. 43N 19 25 37140 Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдадина. 43N 19 26 37150 Ісус же, побачивши матір і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій. 43N 19 27 37160 Опісля рече ученику: Оть, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе. 43N 19 28 37170 Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую. 43N 19 29 37180 Стояла ж посудина повна оцту, вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст. 43N 19 30 37190 Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа. 43N 19 31 37200 Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали. 43N 19 32 37210 Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому рознятому з Ним. 43N 19 33 37220 До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг; 43N 19 34 37230 а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода. 43N 19 35 37240 І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували. 43N 19 36 37250 Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена. 43N 19 37 37260 І знов инше пиеаннв рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи. 43N 19 38 37270 Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове. 43N 19 39 37280 Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алое фунтів із сотню. 43N 19 40 37290 Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати. 43N 19 41 37300 Був же на місцї, де рознято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому ніколи нікого не положено. 43N 19 42 37310 Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб. 43N 20 1 37320 Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранці, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу. 43N 20 2 37330 Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його. 43N 20 3 37340 Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу. 43N 20 4 37350 Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу. 43N 20 5 37360 І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов. 43N 20 6 37370 Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно, 43N 20 7 37380 а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї. 43N 20 8 37390 Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував. 43N 20 9 37400 Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути. 43N 20 10 37410 Пійптли ж тодї ученики знов до себе. 43N 20 11 37420 Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб, 43N 20 12 37430 і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове. 43N 20 13 37440 І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його. 43N 20 14 37450 І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус. 43N 20 15 37460 Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже.Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи мені, де Його положив, і я Його візьму. 43N 20 16 37470 Рече їй Ісус: Марие. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю. 43N 20 17 37480 Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого. 43N 20 18 37490 Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй. 43N 20 19 37500 Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам. 43N 20 20 37510 І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тоді ученики, побачивши Господа. 43N 20 21 37520 Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас. 43N 20 22 37530 І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого. 43N 20 23 37540 Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержить ся. 43N 20 24 37550 Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус. 43N 20 25 37560 Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри. 43N 20 26 37570 А по восьми днях знов були в середині ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам. 43N 20 27 37580 Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, івложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний. 43N 20 28 37590 І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій. 43N 20 29 37600 Рече йому Ісус: Що видів веи мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не виділи, та й вірували. 43N 20 30 37610 Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй. 43N 20 31 37620 Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його. 43N 21 1 37630 Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так. 43N 21 2 37640 Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє. 43N 21 3 37650 Каже їм Симон Петр: Пійду рибиловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого. 43N 21 4 37660 Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики що се був Ісус. 43N 21 5 37670 Рече тоді їм Ісус: Дїти; чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї. 43N 21 6 37680 Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби. 43N 21 7 37690 Каже тоді ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море. 43N 21 8 37700 Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землі, а локот на двісті), тягнучи невода з рибою. 43N 21 9 37710 Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хліб. 43N 21 10 37720 Рече їм Ісус: Принесіть риби, що вловили тепер. 43N 21 11 37730 Уліз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід. 43N 21 12 37740 рече їм Ісус: Ідіть обідайте. Ніхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь. 43N 21 13 37750 Приходить тоді Ісус і бере хліб, та й дає їм, і риби так само. 43N 21 14 37760 Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих. 43N 21 15 37770 Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Ионин, чи любиш мене більш, нїж сі: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої. 43N 21 16 37780 Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівці мої. 43N 21 17 37790 Рече йому втрете: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втрете: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівці мої. 43N 21 18 37800 Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш. 43N 21 19 37810 Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слідом за мною. 43N 21 20 37820 І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слідом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе? 43N 21 21 37830 Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що? 43N 21 22 37840 Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною. 43N 21 23 37850 І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? 43N 21 24 37860 Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуванне його. 43N 21 25 37870 Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь. 44N 1 1 37880 Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, 44N 1 2 37890 аж до дня, котрого возніс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; 44N 1 3 37900 перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; 44N 1 4 37910 і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чуди від мене. 44N 1 5 37920 Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. 44N 1 6 37930 Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? 44N 1 7 37940 Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. 44N 1 8 37950 А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. 44N 1 9 37960 І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. 44N 1 10 37970 І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, 44N 1 11 37980 котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо. 44N 1 12 37990 Тоді вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. 44N 1 13 38000 І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей й Матей, ЯковАлхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. 44N 1 14 38010 Усї вони пробували однодушне в молитві і благанню - з жінками та. Марисю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. 44N 1 15 38020 І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): 44N 1 16 38030 Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. 44N 1 17 38040 Полічено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. 44N 1 18 38050 Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. 44N 1 19 38060 І відомо стало всім домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. 44N 1 20 38070 Написано ж в книзі Псальм: Нехай оселя його спустіє, і нехай ніхто не домує в ній, а догляд її нехай прийме инший. 44N 1 21 38080 Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, 44N 1 22 38090 почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. 44N 1 23 38100 І поставили двох: Иосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. 44N 1 24 38110 І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всіх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, 44N 1 25 38120 приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. 44N 1 26 38130 І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів. 44N 2 1 38140 А як скінчив ся день пятидесятниці, були всі однодушне вкупі. 44N 2 2 38150 І роздав ся зразу гук (шум) із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сиділи. 44N 2 3 38160 1 явились їм поділені язики, ніби огняні, і сїв на кожному з них. 44N 2 4 38170 І сповнились усі Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти. 44N 2 5 38180 Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом. 44N 2 6 38190 Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють. 44N 2 7 38200 Здуміли ся ж усі і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всі оце сі, що розмовляють, Галилейцї? 44N 2 8 38210 Як же се чуємо кожний власну говірку свого, в якій родились, 44N 2 9 38220 Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Месопотамиї, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї, 44N 2 10 38230 і Фригиї, і Памфилиї, й Єгипті і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї, 44N 2 11 38240 Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчв Боже? 44N 2 12 38250 Здумілися ж усї, і в сумніві казали один до одного: Що се має бути? 44N 2 13 38260 Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались. 44N 2 14 38270 Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всі жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє. 44N 2 15 38280 Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня. 44N 2 16 38290 А єсть се, що промовив пророк Йоіл: 44N 2 17 38300 І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тіло ; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодці ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся; 44N 2 18 38310 і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть. 44N 2 19 38320 І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землі: кров і огонь і димову куряву. 44N 2 20 38330 Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний. 44N 2 21 38340 І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся. 44N 2 22 38350 Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте, 44N 2 23 38360 Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили. 44N 2 24 38370 Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї. 44N 2 25 38380 Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся. 44N 2 26 38390 Тим звеселилось серце мов, і зрадїв язик мій; ще ж і тіло мов оселить ся в надії. 44N 2 27 38400 Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння, 44N 2 28 38410 Обявив єси мені дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм. 44N 2 29 38420 Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня. 44N 2 30 38430 Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тілу підійме Христа сидіти на престолі його, 44N 2 31 38440 предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тіло не видїло зотлїння. 44N 2 32 38450 Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки. 44N 2 33 38460 Правицею яс Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте. 44N 2 34 38470 Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, 44N 2 35 38480 доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх. 44N 2 36 38490 Твердо ж нехай знав ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли. 44N 2 37 38500 Почувши ж се, домякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів : Що ж робити нам, мужі брати? 44N 2 38 38510 Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа. 44N 2 39 38520 Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всіх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш. 44N 2 40 38530 І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла. 44N 2 41 38540 Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три. 44N 2 42 38550 Пробували ж у науці апостолській, і в общині, і в ламанню хліба, і в молитвах. 44N 2 43 38560 Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів. 44N 2 44 38570 І всі віруючі були вкупі, і все було в них спільне; 44N 2 45 38580 і продавали маєтки та достатки, і ділили їх на всіх. як кому було треба. 44N 2 46 38590 І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радості і простотї серця, 44N 2 47 38600 хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня. 44N 3 1 38610 Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї. 44N 3 2 38620 І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостині в тих, що входили в церкву. 44N 3 3 38630 Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостині. 44N 3 4 38640 Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас. 44N 3 5 38650 Він же дивив ся пильно на них, сподіваючись що від них прийняти. 44N 3 6 38660 Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи. 44N 3 7 38670 І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились, 44N 3 8 38680 і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога. 44N 3 9 38690 І видів його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога. 44N 3 10 38700 А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому. 44N 3 11 38710 Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись. 44N 3 12 38720 І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльскі, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він? 44N 3 13 38730 Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів. Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його. 44N 3 14 38740 Ви ні Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця, 44N 3 15 38750 а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки. 44N 3 16 38760 І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами. 44N 3 17 38770 І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші. 44N 3 18 38780 Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так. 44N 3 19 38790 Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього, 44N 3 20 38800 і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа, 44N 3 21 38810 котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку. 44N 3 22 38820 Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам. 44N 3 23 38830 Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу. 44N 3 24 38840 І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї. 44N 3 25 38850 Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї. 44N 3 26 38860 Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого. 44N 4 1 38870 Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї, 44N 4 2 38880 сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих. 44N 4 3 38890 І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір. 44N 4 4 38900 Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять. 44N 4 5 38910 І сталось, зібрались у ранцї князі їх та старші, та письменники в Єрусалимі, 44N 4 6 38920 та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської, 44N 4 7 38930 і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се? 44N 4 8 38940 Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві! 44N 4 9 38950 коли в нас. оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся, 44N 4 10 38960 то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розняли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. 44N 4 11 38970 Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; 44N 4 12 38980 і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам. 44N 4 13 38990 Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, 44N 4 14 39000 і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти. 44N 4 15 39010 Звелівши ж їм вийти з ради, радились між собою, 44N 4 16 39020 говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи. 44N 4 17 39030 Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей. 44N 4 18 39040 І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. 44N 4 19 39050 Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш ніж Бога, - судіть. 44N 4 20 39060 Не можна бо нам того, що видїли й що чуди, не говорити. 44N 4 21 39070 Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нічого, за що б їх покарати, задля народу; бо всі прославляли Бога за те, що стало ся. 44N 4 22 39080 Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стада ся ся ознака сцїлення. 44N 4 23 39090 Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. 44N 4 24 39100 Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; 44N 4 25 39110 котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? 44N 4 26 39120 Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. 44N 4 27 39130 Бо зібрали ся оправдана сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, 44N 4 28 39140 зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. 44N 4 29 39150 І нинї. Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, 44N 4 30 39160 і простягай руку Твою на спїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. 44N 4 31 39170 А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. 44N 4 32 39180 Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільне. 44N 4 33 39190 І 8 великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. 44N 4 34 39200 Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, 44N 4 35 39210 та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. 44N 4 36 39220 Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, 44N 4 37 39230 мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів. 44N 5 1 39240 Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток, 44N 5 2 39250 та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів. 44N 5 3 39260 Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю? 44N 5 4 39270 Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога. 44N 5 5 39280 Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се. 44N 5 6 39290 Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали. 44N 5 7 39300 І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся. 44N 5 8 39310 Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки. 44N 5 9 39320 Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть. 44N 5 10 39330 Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її. 44N 5 11 39340 І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се. 44N 5 12 39350 Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім. 44N 5 13 39360 З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ. 44N 5 14 39370 І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.) 44N 5 15 39380 Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них. 44N 5 16 39390 Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись. 44N 5 17 39400 Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю, 44N 5 18 39410 і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю. 44N 5 19 39420 Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече: 44N 5 20 39430 Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього. 44N 5 21 39440 Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх. 44N 5 22 39450 Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли, 44N 5 23 39460 говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли. 44N 5 24 39470 Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було. 44N 5 25 39480 Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ. 44N 5 26 39490 Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх. 44N 5 27 39500 І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей, 44N 5 28 39510 кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того. 44N 5 29 39520 Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям. 44N 5 30 39530 Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві. 44N 5 31 39540 Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаянне Ізраїлеві і оставленнє гріхів. 44N 5 32 39550 І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим,, хто корить ся Йому. 44N 5 33 39560 Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх. 44N 5 34 39570 Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів, 44N 5 35 39580 і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити. 44N 5 36 39590 Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо. 44N 5 37 39600 Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались. 44N 5 38 39610 А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо ; 44N 5 39 39620 коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам. 44N 5 40 39630 Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх. 44N 5 41 39640 Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими. 44N 5 42 39650 І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа. 44N 6 1 39660 У тї ж дні, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх. 44N 6 2 39670 Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не лвчнть нам, покинувши слово Боже, служити при столах. 44N 6 3 39680 Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб. 44N 6 4 39690 Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем. 44N 6 5 39700 І вподобалось слово всїй громаді; і вибрали СтеФана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї, 44N 6 6 39710 котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них. 44N 6 7 39720 І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі. 44N 6 8 39730 Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом. 44N 6 9 39740 Устали ж деякі з школи, званої Либертинців, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном. 44N 6 10 39750 І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав. 44N 6 11 39760 Тодї підгустили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога. 44N 6 12 39770 І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду, 44N 6 13 39780 і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону 44N 6 14 39790 чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам. 44N 6 15 39800 І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його якби лице ангела. 44N 7 1 39810 Каже тодї архиєрей: Чи справді се так? 44N 7 2 39820 Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Месопотамиї, перш нїж оселив ся він у Харані, 44N 7 3 39830 і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу. 44N 7 4 39840 Тоді вийшовши в землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете. 44N 7 5 39850 І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги. а обіцяв дати йому її в державу і насінню його після него, як не було в него дитини. 44N 7 6 39860 Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років. 44N 7 7 39870 А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог, і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місці сьому. 44N 7 8 39880 І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів. 44N 7 9 39890 А патриярхи через зависть продали ИосиФа в Єгипет; і був з ним Бог, 44N 7 10 39900 і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю. 44N 7 11 39910 Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Ханаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші. 44N 7 12 39920 Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгипті, післав отцїв наших найперш. 44N 7 13 39930 А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся званим Фараонові рід Йосифів. 44N 7 14 39940 Піславши ж ЙосиФ, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ. 44N 7 15 39950 Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші, 44N 7 16 39960 і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого. 44N 7 17 39970 Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ$$ 44N 7 17 39980 намножувавсь у Єгиптї, 44N 7 18 39990 аж поки настав инший цар, що не знав уже ЙосиФа. 44N 7 19 40000 Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими. 44N 7 20 40010 Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяці в хатї батька його. 44N 7 21 40020 Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина. 44N 7 22 40030 І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах. 44N 7 23 40040 Як же сповнивсь йому сорокодїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих. 44N 7 24 40050 І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єдиптянина. 44N 7 25 40060 Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасенне; вони ж не зрозуміли. 44N 7 26 40070 Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного? 44N 7 27 40080 Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами? 44N 7 28 40090 Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина? 44N 7 29 40100 Утік же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів. 44N 7 30 40110 А як уплило сорок років, явивсь йому в пустині під горою Сипаєм ангел Господень у поломї огняного куща. 44N 7 31 40120 Мойсей же побачивши дивувавсь видїннвм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него: 44N 7 32 40130 Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись. 44N 7 33 40140 Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята. 44N 7 34 40150 Дивившись видів я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннв його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет. 44N 7 35 40160 Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі). 44N 7 36 40170 Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгипті, й на Червоному морі, і в пустиш сорок років. 44N 7 37 40180 Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте. 44N 7 38 40190 Се той, що був у зборі в пустині з ангелом, котрий промовляв до него на горі Сипаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам. 44N 7 39 40200 Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет, 44N 7 40 40210 говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало, ся з ним. 44N 7 41 40220 І зробили телця в дні ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх. 44N 7 42 40230 Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзі пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви мені сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв? 44N 7 43 40240 Ні, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого РемФана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона. 44N 7 44 40250 Намет сьвідчення був у отців наших у пустинї, як звелїв Той, Хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив. 44N 7 45 40260 Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днів Давидових. 44N 7 46 40270 Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового. 44N 7 47 40280 Соломон же збудував йому храм. 44N 7 48 40290 Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк: 44N 7 49 40300 Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого? 44N 7 50 40310 Хиба не моя рука зробила се все? 44N 7 51 40320 Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви. 44N 7 52 40330 Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались. 44N 7 53 40340 Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його. 44N 7 54 40350 Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него. 44N 7 55 40360 Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правиці у Бога, 44N 7 56 40370 і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога. 44N 7 57 40380 Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушне на него, 44N 7 58 40390 і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклади одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом, 44N 7 59 40400 і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій. 44N 7 60 40410 Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув. 44N 8 1 40420 Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів. 44N 8 2 40430 Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему 44N 8 3 40440 Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволікаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю, 44N 8 4 40450 Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово. 44N 8 5 40460 І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа. 44N 8 6 40470 І вважав народ на слова Филипові однодушне, слухавши і бачивши ознаки, що він робив. 44N 8 7 40480 З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись. 44N 8 8 40490 І стались радощі великі в городі тому. 44N 8 9 40500 Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городі, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий. 44N 8 10 40510 На него вважали всі від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа. 44N 8 11 40520 Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх. 44N 8 12 40530 Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки. 44N 8 13 40540 Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся. 44N 8 14 40550 Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана, 44N 8 15 40560 котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого. 44N 8 16 40570 (Ще бо ні на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.) 44N 8 17 40580 Тоді клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа. 44N 8 18 40590 Видівши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей, 44N 8 19 40600 говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого. 44N 8 20 40610 Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути. 44N 8 21 40620 Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом. 44N 8 22 40630 Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого. 44N 8 23 40640 Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе. 44N 8 24 40650 Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали. 44N 8 25 40660 Ті ж, що сьвідвували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували. 44N 8 26 40670 Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде 8 Єрусалиму в Газу; вона пуста. 44N 8 27 40680 І вставши дійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим; 44N 8 28 40690 і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю. 44N 8 29 40700 Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього. 44N 8 30 40710 Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш? 44N 8 31 40720 Вія же каже: Як бо можу, коли ніхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилізши, сїв в ним. 44N 8 32 40730 Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкривав уст своїх. 44N 8 33 40740 У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життв Його. 44N 8 34 40750 Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого? 44N 8 35 40760 Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса. 44N 8 36 40770 Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись? 44N 8 37 40780 Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос. 44N 8 38 40790 І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його. 44N 8 39 40800 Як же вийшли з води. Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись. 44N 8 40 40810 Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию. 44N 9 1 40820 Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господніх, ї приступив до архиєрея, 44N 9 2 40830 і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що с путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим 44N 9 3 40840 Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба, 44N 9 4 40850 і, впавши на землю, чув голова глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш? 44N 9 5 40860 Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись). 44N 9 6 40870 І затрусившись та стуманівши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити. 44N 9 7 40880 Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нікого ж не бачивши. 44N 9 8 40890 Устав же Савло з землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й приведи в Дамаск. 44N 9 9 40900 І був він три днї невидющим, і не їв і не пив. 44N 9 10 40910 Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи. 44N 9 11 40920 Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся, 44N 9 12 40930 І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів. 44N 9 13 40940 Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподіяв сьвятим твоїм у Єрусалимі; 44N 9 14 40950 і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє. 44N 9 15 40960 Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих: 44N 9 16 40970 я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти. 44N 9 17 40980 ІІійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозі, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим. 44N 9 18 40990 І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся. 44N 9 19 41000 І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька. 44N 9 20 41010 І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий. 44N 9 21 41020 Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв? 44N 9 22 41030 А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос. 44N 9 23 41040 Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його. 44N 9 24 41050 Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити. 44N 9 25 41060 Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші. 44N 9 26 41070 Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всі боялись його, не діймаючи віри, що він ученик. 44N 9 27 41080 Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове. 44N 9 28 41090 І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі. 44N 9 29 41100 І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його. 44N 9 30 41110 Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс. 44N 9 31 41120 Церкви ж по всій Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнім, а потіхою сьвятого Духа намножувались. 44N 9 32 41130 Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї. 44N 9 33 41140 Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим. 44N 9 34 41150 І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав. 44N 9 35 41160 І бачили його всі, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа. 44N 9 36 41170 Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила. 44N 9 37 41180 Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї. 44N 9 38 41190 Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них. 44N 9 39 41200 Устав же Петр, та й пійшов а ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними Сарна. 44N 9 40 41210 Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшнсь до тіла, рече: Тавито, встань, вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сіла. 44N 9 41 41220 Подавши їй руку, підвів її, покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу. 44N 9 42 41230 І знане се стало по всій Йоппиї, і многі увірували в Господа. 44N 9 43 41240 Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожемяки (гарбаря). 44N 10 1 41250 Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською, 44N 10 2 41260 побожний і богобоязливий з усїм домом своїм, подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу. 44N 10 3 41270 Видів же він у видінні ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию! 44N 10 4 41280 Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому : Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом. 44N 10 5 41290 Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром. 44N 10 6 41300 Він гостює в одного Симона кожемяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити. 44N 10 7 41310 Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його, 44N 10 8 41320 і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию. 44N 10 9 41330 Назавтра ж, як буди в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години. 44N 10 10 41340 Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє, 44N 10 11 41350 і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю, 44N 10 12 41360 в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птиці небесні. 44N 10 13 41370 І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж. 44N 10 14 41380 Петр же каже: Нї, Господи, ніколи бо не їв я нічого поганого та нечистого. 44N 10 15 41390 А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань. 44N 10 16 41400 Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо. 44N 10 17 41410 Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видів, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт, 44N 10 18 41420 і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр? 44N 10 19 41430 Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе. 44N 10 20 41440 Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх. 44N 10 21 41450 Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли? 44N 10 22 41460 Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе. 44N 10 23 41470 Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним. 44N 10 24 41480 А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв. 44N 10 25 41490 Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся. 44N 10 26 41500 Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік. 44N 10 27 41510 І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились. 44N 10 28 41520 І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та мені Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав. 44N 10 29 41530 Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене? 44N 10 30 41540 І каже Корнелий; Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годині молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежї. 44N 10 31 41550 і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостині твої згадано перед Богом. 44N 10 32 41560 Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господі в Симона кожемяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі. 44N 10 33 41570 Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога. 44N 10 34 41580 Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог, 44N 10 35 41590 а в кожному народі, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому. 44N 10 36 41600 Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа(се Господь усіх); 44N 10 37 41610 ви знаєте слово, що було по всій Юдеї, почавши від Гадилеї після хрещення, що проповідував Йоан, 44N 10 38 41620 Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всіх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним. 44N 10 39 41630 І ми сьвідки всього, що Він розбив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві. 44N 10 40 41640 Сього, воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним 44N 10 41 41650 не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих. 44N 10 42 41660 І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим. 44N 10 43 41670 Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його. 44N 10 44 41680 Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всіх, хто слухав його. 44N 10 45 41690 І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром. що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся. 44N 10 46 41700 Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тоді озвав ся Петр: 44N 10 47 41710 Чи може хто боронити води, щоб оцім охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми? 44N 10 48 41720 І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тоді просили його, щоб пробув у них кілька днів. 44N 11 1 41730 Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже. 44N 11 2 41740 І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання, 44N 11 3 41750 кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними. 44N 11 4 41760 Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи: 44N 11 5 41770 Був я в городі, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене. 44N 11 6 41780 Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землі, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних. 44N 11 7 41790 І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. 44N 11 8 41800 Я ж сказав: Нї, Господи, бо ніщо погане або нечисте ніколи не входило в уста мої. 44N 11 9 41810 Відказав же мені голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань, 44N 11 10 41820 Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо. 44N 11 11 41830 І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене. 44N 11 12 41840 Сказав же мені Дух ійти з ними, нічого не розбираючи. Пішли яе зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка; 44N 11 13 41850 і звістив нам, як видїв ангела в господі своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. 44N 11 14 41860 Він глаголати ме слова до тебе котрими спасеш ся ти й увесь дім твій. 44N 11 15 41870 Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї. 44N 11 16 41880 Згадав я тоді слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим. 44N 11 17 41890 Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові? 44N 11 18 41900 Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаянне в життє! 44N 11 19 41910 Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нікому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам. 44N 11 20 41920 Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. 44N 11 21 41930 І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа. 44N 11 22 41940 Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї; 44N 11 23 41950 котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї. 44N 11 24 41960 Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа. 44N 11 25 41970 Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла, 44N 11 26 41980 і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. 44N 11 27 41990 Тих же днів прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию. 44N 11 28 42000 Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча мав бути по всій вселеннїй, яка й постала за Кдавдия кесаря. 44N 11 29 42010 З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на допомогу братам, що жили в Юдеї. 44N 11 30 42020 Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла. 44N 12 1 42030 Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви. 44N 12 2 42040 Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем, 44N 12 3 42050 а видївши, що се подобаеть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж дні опрісноків.) 44N 12 4 42060 І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ. 44N 12 5 42070 Стережено ж Петра в темниці; церква ж без перестану молилась Богу за него. 44N 12 6 42080 Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темниці. 44N 12 7 42090 І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його. 44N 12 8 42100 І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною. 44N 12 9 42110 І, вийшовши, вийшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить. 44N 12 10 42120 Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него. 44N 12 11 42130 І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справді, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського. 44N 12 12 42140 І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились. 44N 12 13 42150 Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода; 44N 12 14 42160 і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима. 44N 12 15 42170 Вони ж сказали до неї: Збожеволіла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його. 44N 12 16 42180 Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увиділи його, та й здивувались. 44N 12 17 42190 Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темниці. Рече ж: Сповістіть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце. 44N 12 18 42200 Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром. 44N 12 19 42210 Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кесарию, жив (там). 44N 12 20 42220 Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської. 44N 12 21 42230 Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сівши на престолі, промовляв до них: 44N 12 22 42240 Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка! 44N 12 23 42250 Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу ; і з'їли його черви, і вмер. 44N 12 24 42260 Слово ж Боже росло і множилось. 44N 12 25 42270 Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком. 44N 13 1 42280 Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло. 44N 13 2 42290 Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх. 44N 13 3 42300 Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх. 44N 13 4 42310 Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр. 44N 13 5 42320 І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських , мали ж і Йоана за слугу. 44N 13 6 42330 Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса, 44N 13 7 42340 котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже. 44N 13 8 42350 Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри. 44N 13 9 42360 Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него, 44N 13 10 42370 сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні? 44N 13 11 42380 Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку. 44N 13 12 42390 Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою. 44N 13 13 42400 Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим. 44N 13 14 42410 Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали. 44N 13 15 42420 Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте. 44N 13 16 42430 Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте: 44N 13 17 42440 Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї. 44N 13 18 42450 І до сорока літ годував їх у пустині. 44N 13 19 42460 А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх. 44N 13 20 42470 А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка. 44N 13 21 42480 А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт. 44N 13 22 42490 А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою. 44N 13 23 42500 Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса, 44N 13 24 42510 перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому. 44N 13 25 42520 Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати. 44N 13 26 42530 Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано. 44N 13 27 42540 Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його, 44N 13 28 42550 і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його. 44N 13 29 42560 Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі; 44N 13 30 42570 Бог же воскресив Його з мертвих, 44N 13 31 42580 Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми. 44N 13 32 42590 А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям, 44N 13 33 42600 що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе. 44N 13 34 42610 А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт. 44N 13 35 42620 Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння. 44N 13 36 42630 Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїнне; 44N 13 37 42640 Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння. 44N 13 38 42650 Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощенне гріхів проповідуєть ся; 44N 13 39 42660 і від чого не могли ви у законі :, Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся. 44N 13 40 42670 Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків: 44N 13 41 42680 Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам. 44N 13 42 42690 Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї. 44N 13 43 42700 Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій. 44N 13 44 42710 А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже. 44N 13 45 42720 Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили. 44N 13 46 42730 Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. 44N 13 47 42740 Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасенне до краю землї. 44N 13 48 42750 Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. 44N 13 49 42760 Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї. 44N 13 50 42770 Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненне на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх. 44N 13 51 42780 Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию. 44N 13 52 42790 Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом. 44N 14 1 42800 Стало ся ж в Їкониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян. 44N 14 2 42810 Невірні ж Жиди підіймали й озлобляди душі поган на братів. 44N 14 3 42820 Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх. 44N 14 4 42830 Та розділилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами. 44N 14 5 42840 Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх, 44N 14 6 42850 вони довідавшись, повтікали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю, 44N 14 7 42860 і там благовіствували. 44N 14 8 42870 А один чоловік у Листрі сидів невдужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий ніколи не ходив. 44N 14 9 42880 Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати, 44N 14 10 42890 рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив. 44N 14 11 42900 Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас. 44N 14 12 42910 Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова. 44N 14 13 42920 Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотів зробити посьвят разом з народом. 44N 14 14 42930 Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ, 44N 14 15 42940 і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуемо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них. 44N 14 16 42950 Він у минувші часи попустив усім поганам ходити дорогами їх. 44N 14 17 42960 Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші. 44N 14 18 42970 се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту. 44N 14 19 42980 Прийшли ж з Антиохиї та Їкониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер. 44N 14 20 42990 Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию. 44N 14 21 43000 І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию, 44N 14 22 43010 укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже. 44N 14 23 43020 Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували. 44N 14 24 43030 І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию. 44N 14 25 43040 А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию, 44N 14 26 43050 а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодаті Божій на дїло, котре сповнили. 44N 14 27 43060 Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри. 44N 14 28 43070 Пробували ж там час немалий з учениками. 44N 15 1 43080 І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся. 44N 15 2 43090 Як же почав ся спір і немале змаганне Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання. 44N 15 3 43100 Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам. 44N 15 4 43110 Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив. 44N 15 5 43120 Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв. 44N 15 6 43130 І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ. 44N 15 7 43140 Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давніх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували. 44N 15 8 43150 І Бог, що знав серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам, 44N 15 9 43160 і не розріжнив нічого між нами й ними, вірою очистивши серця їх. 44N 15 10 43170 Тепер же чого спокутуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, ні ми не здолїли носити. 44N 15 11 43180 Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони. 44N 15 12 43190 Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та Павел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами. 44N 15 13 43200 Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене. 44N 15 14 43210 Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє. 44N 15 15 43220 З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано: 44N 15 16 43230 Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його, 44N 15 17 43240 щоб остальні з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все. 44N 15 18 43250 Звісні од віку Богові всі діла Його. 44N 15 19 43260 То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога; 44N 15 20 43270 а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови. 44N 15 21 43280 Мойсей бо від стародавніх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи. 44N 15 22 43290 Зводили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів мізк братами, 44N 15 23 43300 написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся. 44N 15 24 43310 Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували; 44N 15 25 43320 то зводилось нам, зібравшим ся однодушне вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом, 44N 15 26 43330 людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа. 44N 15 27 43340 Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом. 44N 15 28 43350 Зводилось бо сьвятому Духу та й нам, ніякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного: 44N 15 29 43360 щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові. 44N 15 30 43370 Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє. 44N 15 31 43380 Прочитавши ж (ті), зраділи від сього потїшення. 44N 15 32 43390 Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували. 44N 15 33 43400 Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів. 44N 15 34 43410 Зводив же Сила зостатись там. 44N 15 35 43420 Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими. 44N 15 36 43430 По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всіх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся. 44N 15 37 43440 Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком. 44N 15 38 43450 Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на діло. 44N 15 39 43460 Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр, 44N 15 40 43470 Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів, 44N 15 41 43480 і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви. 44N 16 1 43490 Прийшовже у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека, 44N 16 2 43500 що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї. 44N 16 3 43510 Сього схотів Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всі батька його, що був Грек. 44N 16 4 43520 Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єріусалимі. 44N 16 5 43530 Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня. 44N 16 6 43540 Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї. 44N 16 7 43550 Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух. 44N 16 8 43560 Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду. 44N 16 9 43570 І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонцю, поможи нам. 44N 16 10 43580 Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонцю, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм. 44N 16 11 43590 Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию,. другого ж дня в Неаполь, 44N 16 12 43600 а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї - осада. Пробували ж ми в сьому городі кілька днїв. 44N 16 13 43610 А субітнього дня вийшли геть а города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посідавши говорили до жінок, що посходились. 44N 16 14 43620 І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголанє від Павла. 44N 16 15 43630 Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас. 44N 16 16 43640 Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи. 44N 16 17 43650 Ся, йдучи слїдом за Павлом та. за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення. 44N 16 18 43660 Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години. 44N 16 19 43670 Видївши ж пани її, що пропала надія заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв. 44N 16 20 43680 І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами, 44N 16 21 43690 і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами. 44N 16 22 43700 І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звеліли бити їх. 44N 16 23 43710 І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх 44N 16 24 43720 Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду. 44N 16 25 43730 О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники. 44N 16 26 43740 Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх. 44N 16 27 43750 Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відтинені двері темниці, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтікали вязники. 44N 16 28 43760 Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нічого лихого, всї бо ми тут. 44N 16 29 43770 Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сиди, 44N 16 30 43780 а, вивівши їх геть, каже: Добродії, що менї робити, щоб спастись? 44N 16 31 43790 Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій. 44N 16 32 43800 І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його. 44N 16 33 43810 І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз. 44N 16 34 43820 І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога. 44N 16 35 43830 Як же настав день, прислали воїводи наличників, кажучи: Відпусти людей сих. 44N 16 36 43840 Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас; 44N 16 37 43850 Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас. 44N 16 38 43860 Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, дцо вони Римляне. 44N 16 39 43870 І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города. 44N 16 40 43880 І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утішили їх, та й пійшли. 44N 17 1 43890 Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська. 44N 17 2 43900 По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, 44N 17 3 43910 виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус котрого я звіщаю вам. 44N 17 4 43920 І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало. 44N 17 5 43930 Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ. 44N 17 6 43940 Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили; 44N 17 7 43950 Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус. 44N 17 8 43960 Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се. 44N 17 9 43970 І взявши поруку у Ясона і в иншнх, відпустили їх. 44N 17 10 43980 Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу. 44N 17 11 43990 Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. 44N 17 12 44000 Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало. 44N 17 13 44010 Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ. 44N 17 14 44020 Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов ніби над море, а Сила та Тимотей зостались. 44N 17 15 44030 Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сиди та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли. 44N 17 16 44040 Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству. 44N 17 17 44050 Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся. 44N 17 18 44060 Деякі ж з Фидософів Епикуреїв та Стоїків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє. 44N 17 19 44070 І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш? 44N 17 20 44080 Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути. 44N 17 21 44090 Усї бо Атиняне і захожі чужоземці ні про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. 44N 17 22 44100 Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. 44N 17 23 44110 Бо, ходячи та дивлячись на божниці ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. 44N 17 24 44120 Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї. Господь, не в рукотворних храмах домує, 44N 17 25 44130 нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; 44N 17 26 44140 і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жила на всему лиці землї, відграничивши наперед призначені часи і гряницї домування їх, 44N 17 27 44150 щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. 44N 17 28 44160 Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. 44N 17 29 44170 Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. 44N 17 30 44180 От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повеліває всїм людям усюди каятись; 44N 17 31 44190 бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих. 44N 17 32 44200 Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се. 44N 17 33 44210 І так Павел пійшов з посеред них. 44N 17 34 44220 Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними. 44N 18 1 44230 Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт, 44N 18 2 44240 І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них. 44N 18 3 44250 А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу. 44N 18 4 44260 І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян. 44N 18 5 44270 Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса. 44N 18 6 44280 Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду. 44N 18 7 44290 І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи. 44N 18 8 44300 Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились. 44N 18 9 44310 Рече ж Господь у нічному видінню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи: 44N 18 10 44320 бо я з тобою, і ніхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподіяти; бо в мене багато людей у сьому городі. 44N 18 11 44330 І пробував там рік і шість місяців, навчаючи між ними слова Божого. 44N 18 12 44340 Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушне Жиди на Павла, та й повели його перед суд, 44N 18 13 44350 говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога. 44N 18 14 44360 Як же хотів Павел одкрити уста. каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе діло, вислухав би я вас (до слова). 44N 18 15 44370 Коли ж (тут) питанне про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути. 44N 18 16 44380 Та й повиганяв їх із судища. 44N 18 17 44390 Тодї всі Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже. 44N 18 18 44400 Павел же, пробувши там ще доволі днів, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю. 44N 18 19 44410 Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами. 44N 18 20 44420 Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив, 44N 18 21 44430 а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу. 44N 18 22 44440 А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию. 44N 18 23 44450 І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників. 44N 18 24 44460 Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес. 44N 18 25 44470 Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове. 44N 18 26 44480 І почав одважно говорити в школі. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень. 44N 18 27 44490 Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю; 44N 18 28 44500 сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос. 44N 19 1 44510 Стало ся ж, як був Аполос у Коринті, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників, 44N 19 2 44520 рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж жазали йому: Ба й не чували, чи е Дух сьвятий. 44N 19 3 44530 І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє. 44N 19 4 44540 Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса. 44N 19 5 44550 Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса. 44N 19 6 44560 І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували. 44N 19 7 44570 Було ж усїх до дванайцяти чоловік. 44N 19 8 44580 Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже. 44N 19 9 44590 Як же деякі закаменіли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана. 44N 19 10 44600 Се діялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне. 44N 19 11 44610 І не малі чудеса робив Бог руками Павловими, 44N 19 12 44620 так що на недужих вкладали з тіла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них. 44N 19 13 44630 Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателів іменувати над маючими духів лукавих імя Господа і Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує. 44N 19 14 44640 Було ж якихсь сім синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили. 44N 19 15 44650 Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі? 44N 19 16 44660 І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтікали з того дому. 44N 19 17 44670 Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всіх їх, і величано імя Господа Ісуса. 44N 19 18 44680 І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої. 44N 19 19 44690 Доволі ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злічено ціну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків. 44N 19 20 44700 Так потужно росло слово Господнє і укріплялось. 44N 19 21 44710 Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити. 44N 19 22 44720 Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув 44N 19 22 44730 ся) час ув Азиї. 44N 19 23 44740 Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь. 44N 19 24 44750 Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток. 44N 19 25 44760 Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш; 44N 19 26 44770 та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всій Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних. 44N 19 27 44780 І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богині Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величче тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся. 44N 19 28 44790 Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська! 44N 19 29 44800 І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушне до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожніх товаришів Павлових. 44N 19 30 44810 Як же хотів Павел увійти між народ, не пустили його ученики. 44N 19 31 44820 І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру. 44N 19 32 44830 Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились. 44N 19 33 44840 З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотів був оправдуватись перед народом. 44N 19 34 44850 Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида ЄФеська! 44N 19 35 44860 Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі ЄФеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город ЄФес шануватель великої богині Артемиди і Диопета! 44N 19 36 44870 А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити. 44N 19 37 44880 Привели бо ви чоловіків сих, що ні сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили. 44N 19 38 44890 Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) судді судять і є старости; нехай позивають один одного. 44N 19 39 44900 А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся. 44N 19 40 44910 Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б справдити се збіговище. 44N 19 41 44920 І, се промовивши, розпустив громаду. 44N 20 1 44930 А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. 44N 20 2 44940 Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. 44N 20 3 44950 Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. 44N 20 4 44960 Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. 44N 20 5 44970 Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї. 44N 20 6 44980 Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день. 44N 20 7 44990 Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. 44N 20 8 45000 Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся. 44N 20 9 45010 Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. 44N 20 10 45020 Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. 44N 20 11 45030 Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов. 44N 20 12 45040 Привели ж хлопця живого і втішились немало. 44N 20 13 45050 Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, тав бо звелів, хотівши сам ійти пішки. 44N 20 14 45060 Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. 44N 20 15 45070 А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. 44N 20 16 45080 Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. 44N 20 17 45090 З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. 44N 20 18 45100 Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, 44N 20 19 45110 служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання, 44N 20 20 45120 і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, 44N 20 21 45130 сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаянне перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. 44N 20 22 45140 І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені. 44N 20 23 45150 Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. 44N 20 24 45160 Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої. 44N 20 25 45170 І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. 44N 20 26 45180 Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх. 44N 20 27 45190 Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. 44N 20 28 45200 Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. 44N 20 29 45210 Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. 44N 20 30 45220 І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. 44N 20 31 45230 Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. 44N 20 32 45240 А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. 44N 20 33 45250 Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я. 44N 20 34 45260 Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої. 44N 20 35 45270 У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати. 44N 20 36 45280 І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. 44N 20 37 45290 Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його, 44N 20 38 45300 смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля. 44N 21 1 45310 Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару. 44N 21 2 45320 І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми. 44N 21 3 45330 Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі, там бо треба було кораблю скинути тягар. 44N 21 4 45340 І, знайшовши учеників, пробули ми там сім день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим. 44N 21 5 45350 А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всі провожали нас із жінками й дітьми аж за город; і, приклонивши коліна на березі, помолились; 44N 21 6 45360 і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому. 44N 21 7 45370 Ми ж, скінчивши плаванне від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день. 44N 21 8 45380 Назавтра ж, вийшовши ті що а Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него. 44N 21 9 45390 Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували. 44N 21 10 45400 Як же пробували там много днів, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав. 44N 21 11 45410 І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам. 44N 21 12 45420 Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим. 44N 21 13 45430 Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи мені серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса. 44N 21 14 45440 Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня. 44N 21 15 45450 По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим. 44N 21 16 45460 Ішли ж з нами й деякі з учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись. 44N 21 17 45470 Як же прибули к Єрусалим, радо прийняли нас брати. 44N 21 18 45480 Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всі старші. 44N 21 19 45490 І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його. 44N 21 20 45500 Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всі вони ревнителї закону. 44N 21 21 45510 Про тебе ж -дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усіх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дітей своїх, анї додержували звичаїв. 44N 21 22 45520 Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси. 44N 21 23 45530 Зроби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю. 44N 21 24 45540 Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се ніщо, та що й ти ходиш у законі, хоронячи його. 44N 21 25 45550 Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду. 44N 21 26 45560 Тоді Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос. 44N 21 27 45570 Як же вже мало сім день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него, 44N 21 28 45580 гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всіх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се. 44N 21 29 45590 (Виділи бо Трофима ЄФесця у городі з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.) 44N 21 30 45600 І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері. 44N 21 31 45610 Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся. 44N 21 32 45620 Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла. 44N 21 33 45630 Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив. 44N 21 34 45640 І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нічого певного за гуком, звелїв вести його в замок. 44N 21 35 45650 Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу. 44N 21 36 45660 Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його! 44N 21 37 45670 А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки? 44N 21 38 45680 Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького? 44N 21 39 45690 Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу. 44N 21 40 45700 Як же дозволив, тоді Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи: 44N 22 1 45710 Мужі брати й батьки, вислухайте тепер мов оправданнє перед вами. 44N 22 2 45720 Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились. 44N 22 3 45730 І рече: Я справді чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож вв всї тепер. 44N 22 4 45740 Я сей путь гонив до смерте, вяжучи та віддаючи в темниці чоловіків і жінок; 44N 22 5 45750 яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх. 44N 22 6 45760 Стало ся ж мені, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба. 44N 22 7 45770 І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш? 44N 22 8 45780 Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? і рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш. 44N 22 9 45790 Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав мені. 44N 22 10 45800 Сказав же я: Що робити мені, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити. 44N 22 11 45810 Як же не бачив я від сяйва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск. 44N 22 12 45820 Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всіх тамешнїх Жидів, 44N 22 13 45830 прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тій ж години побачив його. 44N 22 14 45840 Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його. 44N 22 15 45850 Бо будеш сьвідком Йому перед усіма людьми у тому, що ти бачив і чув єси. 44N 22 16 45860 А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє. 44N 22 17 45870 І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню, 44N 22 18 45880 і видів Його, глаголючого мені: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене. 44N 22 19 45890 А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темниці та бив по школах тих, що вірували в Тебе. 44N 22 20 45900 І як пролилась кров СтеФана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його. 44N 22 21 45910 І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе. 44N 22 22 45920 Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землі такого! не жити йому. 44N 22 23 45930 Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух, 44N 22 24 45940 звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него. 44N 22 25 45950 Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити? 44N 22 26 45960 Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин. 44N 22 27 45970 Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи мені, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так. 44N 22 28 45980 І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому). 44N 22 29 45990 Зараз тоді відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував. 44N 22 30 46000 Назавтра ж, хотівши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всій раді їх і, вивівши Павла, поставив перед ними. 44N 23 1 46010 Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всій добрій совісті перед Богом до сього дня. 44N 23 2 46020 Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице. 44N 23 3 46030 Тоді рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити? 44N 23 4 46040 Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш? 44N 23 5 46050 Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого. 44N 23 6 46060 Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга. Фарисейська, покликнув у раді: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надію воскресення мертвих мене судять. 44N 23 7 46070 Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і розділилась громада. 44N 23 8 46080 Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, ні ангела, ні духа, а Фарисеї визнають обох. 44N 23 9 46090 Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом. 44N 23 10 46100 І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок. 44N 23 11 46110 Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати. 44N 23 12 46120 Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що ні їсти муть, ні пити муть, доки не вбють Павла. 44N 23 13 46130 Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили. 44N 23 14 46140 Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла. 44N 23 15 46150 Тепер же ви дайте знати тисячникові й раді, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його. 44N 23 16 46160 Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові. 44N 23 17 46170 Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому. 44N 23 18 46180 Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі. 44N 23 19 46190 Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити мені? 44N 23 20 46200 Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотіли лучче розпитатись про него. 44N 23 21 46210 Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки. 44N 23 22 46220 Тисячник же відпустив хлопця, звелівши нікому не казати, що се виявив єси передо мною. 44N 23 23 46230 І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотні воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотні стрельцїв на третю годину ночи; 44N 23 24 46240 і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цілого до старости Феликса. 44N 23 25 46250 Написав же й лист такого змісту: 44N 23 26 46260 Клавдий Лизия вельможному старості Феликсові: радуй ся. 44N 23 27 46270 Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв$$ 44N 23 27 46280 довідавшись, що він Римлянин. 44N 23 28 46290 Хотівши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх, 44N 23 29 46300 і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та ніякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому. 44N 23 30 46310 Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелівши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров. 44N 23 31 46320 Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду. 44N 23 32 46330 А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок. 44N 23 33 46340 Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старості, поставили перед ним і Павла. 44N 23 34 46350 Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї, 44N 23 35 46360 слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій. 44N 24 1 46370 По пяти ж днях прийшов архиєрей і Ананїя з старшими і з речником, Тертидом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла. 44N 24 2 46380 Як же покликано його, почав винувата Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм, 44N 24 3 46390 завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою. 44N 24 4 46400 Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротці, твоєю ласкою. 44N 24 5 46410 Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселенній, і ватажок Назорейскої єресі, 44N 24 6 46420 що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотіли по нашому закону судити. 44N 24 7 46430 Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук, 44N 24 8 46440 звелівши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його. 44N 24 9 46450 Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть. 44N 24 10 46460 Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих літ тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю. 44N 24 11 46470 Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайпять днів, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим. 44N 24 12 46480 Та й ні в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народі, нї по школах, нї в городі; 44N 24 13 46490 анї довести мені не можуть, у чому тепер винують мене. 44N 24 14 46500 Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане, 44N 24 15 46510 маючи надію в Бозї, чого й самі оці сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних. 44N 24 16 46520 На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми. 44N 24 17 46530 По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси. 44N 24 18 46540 У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - ані з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї, 44N 24 19 46550 котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене. 44N 24 20 46560 Або самі оці нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою, 44N 24 21 46570 окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас. 44N 24 22 46580 Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу. 44N 24 23 46590 І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нікому з його знакомих не забороняти послугувати Або приходити до него. 44N 24 24 46600 По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилого, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа. 44N 24 25 46610 Як же говорив він про правду і здержанне, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годі, іди; мавши час, по кличу тебе. 44N 24 26 46620 До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесідував з ним. 44N 24 27 46630 Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого. 44N 25 1 46640 Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї. 44N 25 2 46650 І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його, 44N 25 3 46660 просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, змовившись, щоб його вбити на дорозї. 44N 25 4 46670 Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди). 44N 25 5 46680 Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його. 44N 25 6 46690 І, пробувши у них більш десяти днів, прибув у Кесарию; назавтра ж сівши на судищі, звелїв привести Павла. 44N 25 7 46700 Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести. 44N 25 8 46710 А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нічого не провинив. 44N 25 9 46720 Фест же, хотівши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому? 44N 25 10 46730 Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нічим не скривдив я, як і ти добре знаєш. 44N 25 11 46740 Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря. 44N 25 12 46750 Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш. 44N 25 13 46760 Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста. 44N 25 14 46770 А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса; 44N 25 15 46780 про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архнєреї та старші Жидівські, доповняючись суду на него. 44N 25 16 46790 Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, ніж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини. 44N 25 17 46800 Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка. 44N 25 18 46810 Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав, 44N 25 19 46820 були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий. 44N 25 20 46830 Я ж, сумніваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се. 44N 25 21 46840 Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря. 44N 25 22 46850 Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його. 44N 25 23 46860 Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла. 44N 25 24 46870 І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш. 44N 25 25 46880 Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його. 44N 25 26 46890 Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати. 44N 25 27 46900 Нерозсудливо бо мені здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити. 44N 26 1 46910 Агрнппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку: 44N 26 2 46920 Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою, 44N 26 3 46930 а й надто, що ти сьвідомин всіх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо. 44N 26 4 46940 Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди, 44N 26 5 46950 знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри. 44N 26 6 46960 А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на суді, 44N 26 7 46970 котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди. 44N 26 8 46980 Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих? 44N 26 9 46990 Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити. 44N 26 10 47000 Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темниці, прийнявши власть од архивреїв, а як убивали їх, давав мій голос. 44N 26 11 47010 І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах. 44N 26 12 47020 І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, 44N 26 13 47030 ополуднї, парю, в дорозї видів я з неба сьвітло над сявво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною. 44N 26 14 47040 Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). 44N 26 15 47050 Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш. 44N 26 16 47060 Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі, 44N 26 17 47070 вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, 44N 26 18 47080 відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленне гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене. 44N 26 19 47090 Тим, дарю Агриппо, не протививсь я небесному видінню, 44N 26 20 47100 а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всій землі Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи діла, достойні покаяння. 44N 26 21 47110 За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотіли вбити. 44N 26 22 47120 Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нічого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойеей: 44N 26 23 47130 що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам. 44N 26 24 47140 Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять. 44N 26 25 47150 Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю. 44N 26 26 47160 Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось. 44N 26 27 47170 Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш. 44N 26 28 47180 Агриппа ж каже до Павла: О, мало не вговорив єси мене бути Християнином. 44N 26 29 47190 Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогодні, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів. 44N 26 30 47200 І, як промовив се, устав цар і игемон і Вереникия і ті, що сиділи з ними, 44N 26 31 47210 і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нічого смерти достойного не робить чоловік сей. 44N 26 32 47220 Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря. 44N 27 1 47230 Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти. 44N 27 2 47240 І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами. 44N 27 3 47250 А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування. 44N 27 4 47260 А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні. 44N 27 5 47270 І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські. 44N 27 6 47280 А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него. 44N 27 7 47290 Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона, 44N 27 8 47300 і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей. 44N 27 9 47310 Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел, 44N 27 10 47320 кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє. 44N 27 11 47330 Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел. 44N 27 12 47340 Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм. 44N 27 13 47350 Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита. 44N 27 14 47360 Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон. 44N 27 15 47370 Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми 44N 27 15 47380 і носило нас. 44N 27 16 47390 На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна, 44N 27 17 47400 котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило. 44N 27 18 47410 А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар. 44N 27 19 47420 А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали. 44N 27 20 47430 Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам. 44N 27 21 47440 Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди. 44N 27 22 47450 А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля. 44N 27 23 47460 Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу, 44N 27 24 47470 глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою. 44N 27 25 47480 Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені. 44N 27 26 47490 Мусимо бо до острова якогось пристати. 44N 27 27 47500 Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля; 44N 27 28 47510 і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять. 44N 27 29 47520 І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня. 44N 27 30 47530 Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу, 44N 27 31 47540 сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся. 44N 27 32 47550 Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти. 44N 27 33 47560 Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши. 44N 27 34 47570 Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови. 44N 27 35 47580 Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти. 44N 27 36 47590 Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу. 44N 27 37 47600 Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ. 44N 27 38 47610 А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море. 44N 27 39 47620 Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем. 44N 27 40 47630 І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега. 44N 27 41 47640 Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь. 44N 27 42 47650 Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік. 44N 27 43 47660 Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю, 44N 27 44 47670 а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю. 44N 28 1 47680 Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит. 44N 28 2 47690 Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложнвши бо багатте, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду. 44N 28 3 47700 Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него. 44N 28 4 47710 Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити. 44N 28 5 47720 Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха. 44N 28 6 47730 Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог. 44N 28 7 47740 Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив. 44N 28 8 47750 І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його. 44N 28 9 47760 Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись. 44N 28 10 47770 Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було). 44N 28 11 47780 По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові, 44N 28 12 47790 і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні. 44N 28 13 47800 А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли, 44N 28 14 47810 де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим. 44N 28 15 47820 Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости. 44N 28 16 47830 Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його. 44N 28 17 47840 Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам. 44N 28 18 47850 Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені. 44N 28 19 47860 Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій. 44N 28 20 47870 Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене. 44N 28 21 47880 Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе. 44N 28 22 47890 Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй. 44N 28 23 47900 Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера. 44N 28 24 47910 І деякі увірували в слова його, а инші не увірували. 44N 28 25 47920 І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших, 44N 28 26 47930 глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите: 44N 28 27 47940 бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх. 44N 28 28 47950 Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасенне Боже вони чути муть. 44N 28 29 47960 І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою. 44N 28 30 47970 Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него, 44N 28 31 47980 проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони. 45N 1 1 52330 Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже, 45N 1 2 52340 (котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,) 45N 1 3 52350 про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тілу, 45N 1 4 52360 обявленого Сина Божого в силї, до Духу сьвятости, через воскресеннє в мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого, 45N 1 5 52370 (котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його, 45N 1 6 52380 між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;) 45N 1 7 52390 Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впоюй од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 45N 1 8 52400 Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всіх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту. 45N 1 9 52410 Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю, 45N 1 10 52420 усе в молитвах моїх мелючись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас. 45N 1 11 52430 Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне дла утвердження вашого; 45N 1 12 52440 се ж єсть утішитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю. 45N 1 13 52450 Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами. 45N 1 14 52460 Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я. 45N 1 15 52470 От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати. 45N 1 16 52480 Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасенне всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові. 45N 1 17 52490 Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде. 45N 1 18 52500 Одкриваеть ся бо гаїв Божий з неба на всяке нечесте і неправду людей, що держить істину в неправді. 45N 1 19 52510 Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явившім. 45N 1 20 52520 Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання. 45N 1 21 52530 Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх. 45N 1 22 52540 Славлячи себе мудрими, потуманїли, 45N 1 23 52550 і обернули славу нетлінного Бога на подобину образа тлінного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду. 45N 1 24 52560 Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою. 45N 1 25 52570 Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь. 45N 1 26 52580 За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернула природню подобу на протиприродню; 45N 1 27 52590 так само й чоловіки, оставивши природне вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи. 45N 1 28 52600 І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, 45N 1 29 52610 сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливостя, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв, 45N 1 30 52620 осудників, поклїпників, богоневавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних, 45N 1 31 52630 нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невбдагальних, немилостивих. 45N 1 32 52640 Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоїн смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих. 45N 2 1 52650 Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судищ; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш, те ж бо саме робиш, судячи (другого). 45N 2 2 52660 Знаємо ж, що суд Божий по истині на тих, що роблять таке. 45N 2 3 52670 Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого? 45N 2 4 52680 Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуеш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде ? 45N 2 5 52690 По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнів на день гніву і відкриття праведного суду Бога, 45N 2 6 52700 котрий віддасть кожному по ділам його: 45N 2 7 52710 тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне; 45N 2 8 52720 а которі сварливі і противлять ся істині, корять ся ж неправді, (тим) ярость та гнїв. 45N 2 9 52730 Горе й тіснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека; 45N 2 10 52740 слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові. 45N 2 11 52750 Нема бо в Бога вважання на лиця. 45N 2 12 52760 Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине, а скільки в законї згрішило, (стільки Їх) законом суд прийме 45N 2 13 52770 (Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону справдять ся. 45N 2 14 52780 Коли бо погане, не маючи закону, по природі законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон: 45N 2 15 52790 вони показують діло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують); 45N 2 16 52800 в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовісти моєму, через Ісуса Христа. 45N 2 17 52810 Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом, 45N 2 18 52820 і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону; 45N 2 19 52830 і вповаєш на себе, що ти проводир сліпим, сьвітло тим, що в темряві, 45N 2 20 52840 наставник незмислям, учитель малоліткам, мавши образ розуму і істини в законї. 45N 2 21 52850 Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш? 45N 2 22 52860 говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте? 45N 2 23 52870 ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш? 45N 2 24 52880 Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано. 45N 2 25 52890 З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізанне твоє сталось необрізаннєм. 45N 2 26 52900 Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся? 45N 2 27 52910 І осудить необрізаннє по природі, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону. 45N 2 28 52920 Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тілу, обрізаннє, 45N 2 29 52930 а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, 45N 2 29 52940 не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога. 45N 3 1 52950 Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання? 45N 3 2 52960 Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі. 45N 3 3 52970 Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо? 45N 3 4 52980 Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся. 45N 3 5 52990 Коли ж неправда наша Божу правду викликав, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилав кару? (яко чоловік глаголю.) 45N 3 6 53000 Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт? 45N 3 7 53010 Коли бо істина Божа через мрю оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути? 45N 3 8 53020 А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких. 45N 3 9 53030 Що ж? ми луччі? Ніяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всі під гріхом, 45N 3 10 53040 яко ж писано: що нема праведного нікого, 45N 3 11 53050 нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога, 45N 3 12 53060 всі відхилились, вкупі нікчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного. 45N 3 13 53070 Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх; 45N 3 14 53080 котрих уста клятьби і гіркости повні; 45N 3 15 53090 скорі ноги їх проливати кров; 45N 3 16 53100 руїна та здиднї на дорогах їх, 45N 3 17 53110 а дороги мирної не пізнали. 45N 3 18 53120 Нема страху Божого перед очима їх. 45N 3 19 53130 Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові; 45N 3 20 53140 тим що дїлами закону не справдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха. 45N 3 21 53150 Тепер же окреме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків; 45N 3 22 53160 правда ж Бога через віру Ісус. Христову усім і на всїх віруючих-нема бо ріжницї: 45N 3 23 53170 всі бо згрішили, і лишені слави Божої, 45N 3 24 53180 оправдають ся (ж) дарма благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї, 45N 3 25 53190 котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому, 45N 3 26 53200 щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинішнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової. 45N 3 27 53210 Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри. 45N 3 28 53220 Думаємо оце, що чоловік оправ дуєть ся вірою, без учинків по закону. 45N 3 29 53230 Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам; 45N 3 30 53240 яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою. 45N 3 31 53250 То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон. 45N 4 1 53260 Шо ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тілу? 45N 4 2 53270 Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, мав похвалу, та не перед Богом. 45N 4 3 53280 Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полічено се йому за праведність. 45N 4 4 53290 Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодаті, а по довгу. 45N 4 5 53300 Хто ж не робить, а вірує в оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність. 45N 4 6 53310 Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків: 45N 4 7 53320 Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи. 45N 4 8 53330 Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха. 45N 4 9 53340 Чи. блаженство ж се на обрізаннв, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полічено Авраамові віру за праведність. 45N 4 10 53350 Як же полічено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізан-ню? Не в обрізанню, а в необрізанню. 45N 4 11 53360 І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усіх віруючих через необрізаннє, щоб полічено й тим за праведність, 45N 4 12 53370 і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам. 45N 4 13 53380 Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри. 45N 4 14 53390 Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо. 45N 4 15 53400 Закон бо робить гнів; де бо нема закону, нема й переступу. 45N 4 16 53410 Тим з віри, що по благодаті, щоб було певне обітуваннє всьому насінню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам, 45N 4 17 53420 (яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував. 45N 4 18 53430 Котрий, окрім надії, в надії увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє. 45N 4 19 53440 І не знемігши вірою, не вважав тіла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою. 45N 4 20 53450 В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові, 45N 4 21 53460 і впевнившись, що Обіцявший вдолїє й зробити. 45N 4 22 53470 Тим же й полічено йому за праведність. 45N 4 23 53480 Не про того ж одного тільки писано було, що полічено йому, 45N 4 24 53490 а й про нас, котрим має полічитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих, 45N 4 25 53500 котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше. 45N 5 1 53510 Справдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа, 45N 5 2 53520 через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої; 45N 5 3 53530 Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпінн, 45N 5 4 53540 терпінне ж досьвід, досьвід же надію, 45N 5 5 53550 надія ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам. 45N 5 6 53560 Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер. 45N 5 7 53570 Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти. 45N 5 8 53580 Являв ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер. 45N 5 9 53590 Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва. 45N 5 10 53600 Коли бо, ворогами бувши, примирились ми в Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у житті Його. 45N 5 11 53610 Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господом нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиренне прийняли. 45N 5 12 53620 Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всіх людей увійшла (через того), в кому всі згрішили. 45N 5 13 53630 Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону. 45N 5 14 53640 Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого. 45N 5 15 53650 Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували. 45N 5 16 53660 І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин. 45N 5 17 53670 Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом. 45N 5 18 53680 Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя. 45N 5 19 53690 Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі,так і покорою одного праведниками зроблять ся многі. 45N 5 20 53700 Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати, 45N 5 21 53710 щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічне Ісусом Христом, Господом нашим. 45N 6 1 53720 Що ж скажемо? чи зостанемось у грісі, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так). 45N 6 2 53730 Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому? 45N 6 3 53740 Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились? 45N 6 4 53750 Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили. 45N 6 5 53760 Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо, 45N 6 6 53770 знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху. 45N 6 7 53780 Хто бо вмер, той визволивсь од гріха. 45N 6 8 53790 Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним, 45N 6 9 53800 знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує. 45N 6 10 53810 Бо що вмер, за гріх вмер Він раз, а що живе, Богові живе. 45N 6 11 53820 Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христі Ісусі, Господі нашім. 45N 6 12 53830 Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його; 45N 6 13 53840 анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправді, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові. 45N 6 14 53850 Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю. 45N 6 15 53860 Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде. 45N 6 16 53870 Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність? 45N 6 17 53880 Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались. 45N 6 18 53890 Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди. 45N 6 19 53900 По чоловічи глаголю ради немочи тіла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистоті і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правді на сьвятість. 45N 6 20 53910 Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведності. 45N 6 21 53920 Який же тоді мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть. 45N 6 22 53930 Тепер ж визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічне. 45N 6 23 53940 Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічне в Христї Ісусї, Господі нашім. 45N 7 1 53950 Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив? 45N 7 2 53960 Бо мужня жона з живим мужем звязана законом, як же вмре муж її, тоді вона відзволена від мужа. 45N 7 3 53970 Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коди ж умре муж Її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові. 45N 7 4 53980 Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тілом Христовим, щоб бути вам иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові. 45N 7 5 53990 Як були бо ми в тїдї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смерті. 45N 7 6 54000 Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання. 45N 7 7 54010 Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. 45N 7 8 54020 Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. 45N 7 9 54030 Я ж колись жив окреме закому; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. 45N 7 10 54040 І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. 45N 7 11 54050 Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. 45N 7 12 54060 Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. 45N 7 13 54070 Хиба ж добро принесло мені смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. 45N 7 14 54080 Знаємо бо, що закон духовний, я ж тілесний, проданий під гріх. 45N 7 15 54090 Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. 45N 7 16 54100 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. 45N 7 17 54110 Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в мені. 45N 7 18 54120 Знаю бо, що не живе в мені (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотіннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). 45N 7 19 54130 Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. 45N 7 20 54140 Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже .не я те роблю, а гріх, що домує в мені. 45N 7 21 54150 Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. 45N 7 22 54160 Бо я кохаюсь у законі Божому по нутряному чоловікові, 45N 7 23 54170 бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і иідневолюе мене законові гріха, що в членах моїх. 45N 7 24 54180 Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тіла смерти сієї? 45N 7 25 54190 Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тілом же закону гріховному. 45N 8 1 54200 Тим же то тепер нема ніякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу. 45N 8 2 54210 Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти. 45N 8 3 54220 Позаяк закон, ослаблений тілом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї, 45N 8 4 54230 щоб оправданнв закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу. 45N 8 5 54240 Которі бо по тїлу, ті думають про тілесне, которі ж по духу, - про духовне. 45N 8 6 54250 Думаннє бо тілесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій. 45N 8 7 54260 Тим що думаннє тілесне - ворогуванне проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може. 45N 8 8 54270 Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть. 45N 8 9 54280 Ви ж не по тїлу, а в дусі, коли тільки Дух Божий, домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його. 45N 8 10 54290 Коли ж Христос в вас, тоді тіло мертве для гріха, дух же живий ради праведности. 45N 8 11 54300 Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас. 45N 8 12 54310 Тим же то, браттє, ми довжники не тілу, щоб,по тілу жити. 45N 8 13 54320 Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі. 45N 8 14 54330 Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі. 45N 8 15 54340 Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче! 45N 8 16 54350 Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі, 45N 8 17 54360 коли ж дїти, то й насдїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись. 45N 8 18 54370 Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас. 45N 8 19 54380 Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих. 45N 8 20 54390 Суетї бо твориво пїдневолидось не по волї, а через підневолившого, в надїї, 45N 8 21 54400 що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дітей Божих. 45N 8 22 54410 Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї. 45N 8 23 54420 Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тіла нашого. 45N 8 24 54430 Надїєю бо спаслись ми; надія ж видима не єсть надія; що бо хто бачить, чого й надіятись? 45N 8 25 54440 Коли ж надіємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо. 45N 8 26 54450 Так же само й Дух помагав нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним. 45N 8 27 54460 Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих. 45N 8 28 54470 Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові 45N 8 28 54480 покликані; 45N 8 29 54490 бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив, бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами. 45N 8 30 54500 А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого справдив, тих і прославив. 45N 8 31 54510 Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас? 45N 8 32 54520 Він, що свого Сина не пощадив, а за всіх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує? 45N 8 33 54530 Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує! 45N 8 34 54540 Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христое умер, ба й воскрес; Він і по правиці в Отця, Він і заступаєть ся за нас! 45N 8 35 54550 Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тіснота, чи гоненне, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч? 45N 8 36 54560 Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полічено нас як овечок на заріз. 45N 8 37 54570 Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас. 45N 8 38 54580 Упевнив ся бо я, що ні смерть, нї життє, нї ангели, ні князівства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче, 45N 8 39 54590 нї висота, нї глибина, ні инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господі нашім. 45N 9 1 54600 Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкуе менї (й) совість моя Духом сьвятим, 45N 9 2 54610 що великий мені смуток, і без устання болесть серцю моєму. 45N 9 3 54620 Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по тїлу; 45N 9 4 54630 вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування; 45N 9 5 54640 їх і отці, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь. 45N 9 6 54650 Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всі ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне, 45N 9 7 54660 анї всі дїти, тим що вони насіннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насіннє. 45N 9 8 54670 Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полічені в насінне. 45N 9 9 54680 Слово бо обітування таке! Пори сієї прийду, і буде Сарі син. 45N 9 10 54690 Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого; 45N 9 11 54700 ще бо не родились, анї зробили нічого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе). 45N 9 12 54710 сказано їй, що більший служити ме меншому, 45N 9 13 54720 яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидів. 45N 9 14 54730 Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде. 45N 9 15 54740 Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь. 45N 9 16 54750 Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога. 45N 9 17 54760 Глаголе бо писанне й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя мов по всій землі. 45N 9 18 54770 Тим ж то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює). 45N 9 19 54780 Скажеш же мені: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його? 45N 9 20 54790 Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо вробив єси мене так? 45N 9 21 54800 Або не має впасти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? 45N 9 22 54810 Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель, 45N 9 23 54820 і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, 45N 9 24 54830 як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган? 45N 9 25 54840 Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою. 45N 9 26 54850 І буде на місцї, де сказано їм: не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого. 45N 9 27 54860 Ісаія ж покликує про Ізраїля: Хочби було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: 45N 9 28 54870 скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землі. 45N 9 29 54880 І яко ж прорік Ісаія: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі. 45N 9 30 54890 Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри; 45N 9 31 54900 Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности. 45N 9 32 54910 Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання. 45N 9 33 54920 Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірув в Него, не осоромить ся. 45N 10 1 54930 Браттє, бажаннє мого сердя і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасенне. 45N 10 2 54940 Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. 45N 10 3 54950 Не розуміючи бо праведності Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведності Божій не корили ся. 45N 10 4 54960 Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. 45N 10 5 54970 Мойеей пише про праведність, що від закону; що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. 45N 10 6 54980 А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серці твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) 45N 10 7 54990 або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) 45N 10 8 55000 А що ж глаголе (писанне)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; 45N 10 9 55010 щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. 45N 10 10 55020 Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаеть ся на спасенне. 45N 10 11 55030 Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. 45N 10 12 55040 Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усіх, богатий для всїх, хто призиває Його. 45N 10 13 55050 Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. 45N 10 14 55060 Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? 45N 10 15 55070 А як же проповідати муть коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? 45N 10 16 55080 Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? 45N 10 17 55090 Тим же то віра (приходить) через слуханне, слуханне ж через слово Боже. 45N 10 18 55100 Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули ? Нї, по всїй землі бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх. 45N 10 19 55110 І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам$$ 45N 10 19 55120 через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам. 45N 10 20 55130 Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене. 45N 10 21 55140 До Їзраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперетних. 45N 11 1 55150 Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насіння Авраамового, із роду Беняминового. 45N 11 2 55160 Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаате, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаеть ся до Бога проти Їзраїля глаголючи: 45N 11 3 55170 Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї. 45N 11 4 55180 Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом. 45N 11 5 55190 Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодаті. 45N 11 6 55200 Коли ж по благодаті, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по ділам, то більш нема благодаті; ато дїло не було б уже більш дїлом. 45N 11 7 55210 Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли, 45N 11 8 55220 (яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня. 45N 11 9 55230 І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм. 45N 11 10 55240 Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий. 45N 11 11 55250 Глаголю й питаю теперь: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасенне поганам, щоб завдати їм зависти. 45N 11 12 55260 Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх? 45N 11 13 55270 Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю, 45N 11 14 55280 чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них. 45N 11 15 55290 Коли бо відкинуттє їх примиренне сьвітові, що ж (буде) прийнятте, коли не життє з мертвих? 45N 11 16 55300 Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє. 45N 11 17 55310 Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси, 45N 11 18 55320 то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе. 45N 11 19 55330 Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся. 45N 11 20 55340 Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся. 45N 11 21 55350 Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить. 45N 11 22 55360 Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий. 45N 11 23 55370 І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищепляться; здолїе бо Бог знов прищепити їх. 45N 11 24 55380 Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природі, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природі прищеплять ся до своєї сливини. 45N 11 25 55390 Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде. 45N 11 26 55400 І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожже від Якова; 45N 11 27 55410 і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх. 45N 11 28 55420 По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв. 45N 11 29 55430 Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся. 45N 11 30 55440 Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих, 45N 11 31 55450 так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуванне і їх помилувано. 45N 11 32 55460 Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати. 45N 11 33 55470 О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не досліджені дороги Його! 45N 11 34 55480 Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був? 45N 11 35 55490 або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому? 45N 11 36 55500 Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь. 45N 12 1 55510 То й благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше. 45N 12 2 55520 І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена. 45N 12 3 55530 Глаголю бо благодаттю, даною мені, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, ніж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному уділив міру віри. 45N 12 4 55540 Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усі ж члени мають не одно діло, 45N 12 5 55550 так многі ми - одно тіло в Христї, по одно му ж, один другому члени. 45N 12 6 55560 Маючи ж дарування по даній нам благодаті неоднакі: чи то пророцтво і (то й пророкуймо) по мірі віри; 45N 12 7 55570 чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню; 45N 12 8 55580 чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простоті; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю. 45N 12 9 55590 Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго. 45N 12 10 55600 Братньою любовю (бувайте) один до одного ніжні; честю один одного більшим робіть; 45N 12 11 55610 у роботі не лїниві; духом горючі, Господеві служачі; 45N 12 12 55620 в надії веселі; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі, 45N 12 13 55630 у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинності охочі. 45N 12 14 55640 Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть. 45N 12 15 55650 Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче. 45N 12 16 55660 Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе. 45N 12 17 55670 Нікому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми. 45N 12 18 55680 Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир. 45N 12 19 55690 Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщенне, я віддам, глаголе Господь. 45N 12 20 55700 Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його. 45N 12 21 55710 Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром. 45N 13 1 55720 Всяка, душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є власті, від Бога вони настановлені. 45N 13 2 55730 Тим-же, хто протавить ся власті, Божому повелїнню противиться; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають. 45N 13 3 55740 Князі бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї. 45N 13 4 55750 Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститедь гнїва тому, хто робить лихе. 45N 13 5 55760 Тим-же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти. 45N 13 6 55770 Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують. 45N 13 7 55780 Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь. 45N 13 8 55790 Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив. 45N 13 9 55800 Бо се: Не роби перелюбу. Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе. 45N 13 10 55810 Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону. 45N 13 11 55820 Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасенне, нїж, як ми увірували. 45N 13 12 55830 Ніч минула, а день наближив ся відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла. 45N 13 13 55840 Яко в день нумо чесно ходити і не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпусті, не в сварнї та завнстї. 45N 13 14 55850 Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догодовуйте тїлу в похотї. 45N 14 1 55860 Немогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок. 45N 14 2 55870 Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть. 45N 14 3 55880 Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв. 45N 14 4 55890 Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїе Бог поставити його. 45N 14 5 55900 Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день 45N 14 5 55910 Кожен у своїй мислї нехай буде певен. 45N 14 6 55920 Хто вважає на день, Господові вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу. 45N 14 7 55930 Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає. 45N 14 8 55940 Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї. 45N 14 9 55950 На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати. 45N 14 10 55960 Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим. 45N 14 11 55970 Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога. 45N 14 12 55980 Тим же кожен э нас за себе позалїк дасть Богу. 45N 14 13 55990 Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї. 45N 14 14 56000 Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне. 45N 14 15 56010 Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер. 45N 14 16 56020 Нехай же не ганить ся ваше добре. 45N 14 17 56030 Бо царство Боже не їжа і питте, а правда, і впокій, і радощі в Дусі сьвятім. 45N 14 18 56040 Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми. 45N 14 19 56050 Тому ж отеє побиваймось.за тим, що для впокою і для збудовання спільного. 45N 14 20 56060 Ради їжи не руйнуй діла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнем. 45N 14 21 56070 Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає. 45N 14 22 56080 Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляв. 45N 14 23 56090 Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх. 45N 15 1 56100 Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати. 45N 15 2 56110 Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування. 45N 15 3 56120 Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене. 45N 15 4 56130 Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надію. 45N 15 5 56140 Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові, 45N 15 6 56150 щоб однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. 45N 15 7 56160 Тим же приймайте один одного яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу. 45N 15 8 56170 Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отців, 45N 15 9 56180 а для поган - з милості, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му. 45N 15 10 56190 І знов глаголе: Звеседїть ся, погане, з людьми Його. 45N 15 11 56200 І знов: Хвалїть Господа, всі погане, і вихваляйте Його всі люде. 45N 15 12 56210 І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть. 45N 15 13 56220 Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнвм, силою Духа сьвятого. 45N 15 14 56230 Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні, всякого знання, і зможете один одного навчати. 45N 15 15 56240 Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодаті, даній менї від Бога, 45N 15 16 56250 щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовісте Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим. 45N 15 17 56260 Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах. 45N 15 18 56270 Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдіяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом, 45N 15 19 56280 силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовісте Христове. 45N 15 20 56290 Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати, 45N 15 21 56300 а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють. 45N 15 22 56310 Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас. 45N 15 23 56320 Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт, 45N 15 24 56330 як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподіваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтішаюсь 45N 15 25 56340 Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим. 45N 15 26 56350 Зводили бо Македонці та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі. 45N 15 27 56360 Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм. 45N 15 28 56370 Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию. 45N 15 29 56380 Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду. 45N 15 30 56390 Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога, 45N 15 31 56400 щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим, 45N 15 32 56410 щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами. 45N 15 33 56420 Бог же впокою з усіма вами. Амінь. 45N 16 1 56430 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Денхреях, 45N 16 2 56440 щоб прийняли її в Господі, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому мені. 45N 16 3 56450 Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї, 45N 16 4 56460 (котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву. 45N 16 5 56470 Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа. 45N 16 6 56480 Витайте Марию, що трудилась багато для нас. 45N 16 7 56490 Витайте Андропика та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа. 45N 16 8 56500 Витайте Амплия, любого мого в Господї. 45N 16 9 56510 Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї. 45N 16 10 56520 Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових. 45N 16 11 56530 Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї. 45N 16 12 56540 Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господі, витайте Перейду любу, що багато трудилась в Господі. 45N 16 13 56550 Витайте Руфа, вибраного в Господі, і матір його й мою. 45N 16 14 56560 Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів. 45N 16 15 56570 Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всіх сьвятих з ними. 45N 16 16 56580 Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові. 45N 16 17 56590 Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них. 45N 16 18 56600 Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих. 45N 16 19 56610 Бо слухняність ваша до всїх дійшла, тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе. 45N 16 20 56620 Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. 45N 16 21 56630 Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя. 45N 16 22 56640 Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се. 45N 16 23 56650 Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, домо-рядник городський, і Кварт брат. 45N 16 24 56660 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь. 45N 16 25 56670 Тому ж, що може вас утвердити до благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної, 45N 16 26 56680 тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелінню вічнього Бога, на послуханнє віри, усім народам звіщеної, - 45N 16 27 56690 єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь. 46N 1 1 56700 Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат, 46N 1 2 56710 церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місці, у них і в нас: 46N 1 3 56720 благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 46N 1 4 56730 Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї, 46N 1 5 56740 тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню, 46N 1 6 56750 яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас, 46N 1 7 56760 так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа, 46N 1 8 56770 котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа. 46N 1 9 56780 Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Хрнста, Господа нашого. 46N 1 10 56790 Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всі, і щоб не було між вами розділення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислі. 46N 1 11 56800 Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини. 46N 1 12 56810 Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я КиФіїн; а я Христів. 46N 1 13 56820 Хиба поділивсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви? 46N 1 14 56830 Дякую Богові, що я нікого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая, 46N 1 15 56840 щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив. 46N 1 16 56850 Хрестив же я й СтеФанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив. 46N 1 17 56860 Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів. 46N 1 18 56870 Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа. 46N 1 19 56880 Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину. 46N 1 20 56890 Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі? 46N 1 21 56900 Коли бо у премудрості Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зводив Бог дурощами проповіді спасти віруючих. 46N 1 22 56910 Коли і Жиди ознак доповняють ся, і Греки премудростї шукають, 46N 1 23 56920 ми проповідуємо Христа рознятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі, 46N 1 24 56930 самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість: 46N 1 25 56940 тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей. 46N 1 26 56950 Спогляньте бо ва покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних; 46N 1 27 56960 ні, немудре сьвіїа вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне, 46N 1 28 56970 і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути, 46N 1 29 56980 щоб не велсчалось нїяке тїло перед Ним. 46N 1 30 56990 З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм, 46N 1 31 57000 щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господі хвалив ся. 46N 2 1 57010 І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже. 46N 2 2 57020 Бо я надумавсь, не знати нічого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його рознятого. 46N 2 3 57030 І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї. 46N 2 4 57040 І слово мов, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудрості, а в явленню духа і сили, 46N 2 5 57050 щоб віра ваша була не в мудрості людській, а в силі Божій. 46N 2 6 57060 Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князів віка сього, що зникають, 46N 2 7 57070 а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу, 46N 2 8 57080 котрої ніхто з князів віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б. 46N 2 9 57090 Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його. 46N 2 10 57100 Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього досліджує, навіть і глибокостей Божих. 46N 2 11 57110 Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає тільки Дух Божий. 46N 2 12 57120 Ми ж не духа сьвіта прийняли а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога. 46N 2 13 57130 Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи. 46N 2 14 57140 Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати. 46N 2 15 57150 Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся. 46N 2 16 57160 Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його ? Ми ж ум Христів маємо. 46N 3 1 57170 І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї. 46N 3 2 57180 Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні. 46N 3 3 57190 Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тілесні ви й хиба не чоловічим робом ходите? 46N 3 4 57200 Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тілесні ви? 46N 3 5 57210 Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь. 46N 3 6 57220 Я посадив, Аполос поливав, Бог ж зростив. 46N 3 7 57230 Тим то ніщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог. 46N 3 8 57240 Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм труді. 46N 3 9 57250 Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля. 46N 3 10 57260 По благодаті Божій, даній мені, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дпвить ся, як він будує. 46N 3 11 57270 Иншої бо підвалини ніхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос. 46N 3 12 57280 Коли ж хто будує на сій підвалині з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, - 46N 3 13 57290 кожного діло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огні відкриеть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує. 46N 3 14 57300 Коди робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду. 46N 3 15 57310 Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь. 46N 3 16 57320 Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас ? 46N 3 17 57330 Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви. 46N 3 18 57340 Нехай ніхто себе не обманює. Коли хто між вами здасть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим. 46N 3 19 57350 Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх. 46N 3 20 57360 І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні. 46N 3 21 57370 Тимже нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше: 46N 3 22 57380 Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше, 46N 3 23 57390 ви ж Христові, а Христос Божий. 46N 4 1 57400 Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих. 46N 4 2 57410 Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним. 46N 4 3 57420 Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; ні, я й сам себе не суджу. 46N 4 4 57430 Бо нічого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог. 46N 4 5 57440 Тимже ні про що перше часу не судіть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тоді похвала, буде кожному від Бога, 46N 4 6 57450 Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, шо написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого. 46N 4 7 57460 Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши? 46N 4 8 57470 Ви вже ситі, вже забагатіли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали! 46N 4 9 57480 Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останніх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям. 46N 4 10 57490 Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні. 46N 4 11 57500 Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуемо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось, 46N 4 12 57510 і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо; 46N 4 13 57520 нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всім аж досі. 46N 4 14 57530 Не на сором вам се пишу, а яко дітей моїх любих остерегаю. 46N 4 15 57540 Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив). 46N 4 16 57550 Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми. 46N 4 17 57560 Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господі, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю. 46N 4 18 57570 Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі. 46N 4 19 57580 Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу. 46N 4 20 57590 Не в слові бо царство Боже, а в силї. 46N 4 21 57600 Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности? 46N 5 1 57610 Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого має. 46N 5 2 57620 І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить? 46N 5 3 57630 Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить, 46N 5 4 57640 в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа, 46N 5 5 57650 видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса. 46N 5 6 57660 Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує. 46N 5 7 57670 Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас. 46N 5 8 57680 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасі злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди. 46N 5 9 57690 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками, 46N 5 10 57700 та не в загалі з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти. 46N 5 11 57710 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти. 46N 5 12 57720 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите? 46N 5 13 57730 Тих же, що осторонь. Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе. 46N 6 1 57740 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими? 46N 6 2 57750 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коди сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити ? 46N 6 3 57760 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тількі житейські речі? 46N 6 4 57770 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддів. 46N 6 5 57780 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми? 46N 6 6 57790 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними! 46N 6 7 57800 І се вже зовсім сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїш кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди? 46N 6 8 57810 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів. 46N 6 9 57820 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудникн, ні ідолослужителї, нї перелюбники, а пещені, нї мужоложники, 46N 6 10 57830 нї злодії, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслідять. 46N 6 11 57840 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та справдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого. 46N 6 12 57850 Все менї можна, та не все ко-ристнє; все менї можна, та нічому не дам орудувати мною. 46N 6 13 57860 їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло. 46N 6 14 57870 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю. 46N 6 15 57880 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбниці? Нехай не буде! 46N 6 16 57890 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло. 46N 6 17 57900 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух. 46N 6 18 57910 Утікайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить. 46N 6 19 57920 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої? 46N 6 20 57930 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусі вашому, вони Божі. 46N 7 1 57940 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати. 46N 7 2 57950 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має. 46N 7 3 57960 Нехай чоловік оддає жінці, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові. 46N 7 4 57970 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тілом не має власти, а жінка. 46N 7 5 57980 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згоді на (який ся) час, щоб пробували в пості та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокутував вас невдержаннєм вашим. 46N 7 6 57990 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу. 46N 7 7 58000 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так. 46N 7 8 58010 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я. 46N 7 9 58020 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись. 46N 7 10 58030 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучається з чоловіком. 46N 7 11 58040 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся. 46N 7 12 58050 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат мав жінку, що де вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її. 46N 7 13 58060 І котора жінка мав чоловіка, ще не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його. 46N 7 14 58070 Осьвячуєть ся бо чоловік неві руючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато діти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті. 46N 7 15 58080 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог; 46N 7 16 58090 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш? 46N 7 17 58100 Тільки, як кожному уділив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую. 46N 7 18 58110 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся. 46N 7 19 58120 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє ніщо, а хороненнє заповідей Божих. 46N 7 20 58130 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся. 46N 7 21 58140 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся. 46N 7 22 58150 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів. 46N 7 23 58160 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людскими. 46N 7 24 58170 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробував перед Богом. 46N 7 25 58180 Про дів же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути. 46N 7 26 58190 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути. 46N 7 27 58200 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки. 46N 7 28 58210 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся діва, не згрішила; та горе по тілу мати муть такі; я ж вас щаджу. 46N 7 29 58220 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають; 46N 7 30 58230 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають; 46N 7 31 58240 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього. 46N 7 32 58250 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господові; 46N 7 33 58260 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї. 46N 7 34 58270 Єсть (також) ріжннця між жінкою і дівицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові. 46N 7 35 58280 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання. 46N 7 36 58290 Коли ж хто думав, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж. 46N 7 37 58300 Которий стоїть твердо в серці, не маючи примусу, та мав власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дівицю свою, добре робить. 46N 7 38 58310 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить. 46N 7 39 58320 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї. 46N 7 40 58330 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого. 46N 8 1 58340 Шо ж до ідолських посьвятів, знаємо, що всї знанне маємо. Знаннє ж надимає, а любов вбудовує. 46N 8 2 58350 Коли ж хто думає, що він знає що, то ніколи ще нїчого не знає, як треба знати. 46N 8 3 58360 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него. 46N 8 4 58370 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иніпого Бога, тільки один. 46N 8 5 58380 Бо хоч і в так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани); 46N 8 6 58390 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через Котрого усе (стало ся), і ми через Него. 46N 8 7 58400 Нї, не у всіх знанне; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувщц недужою, сквернить ся. 46N 8 8 58410 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо. 46N 8 9 58420 Гледїть же, щоб ніколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим. 46N 8 10 58430 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидищ у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські? 46N 8 11 58440 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер. 46N 8 12 58450 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа. 46N 8 13 58460 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого. 46N 9 1 58470 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї? 46N 9 2 58480 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї. 46N 9 3 58490 Оце моя відповідь тим, хто судить мене. 46N 9 4 58500 Хиба ми не маємо власти їсти і пити? 46N 9 5 58510 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа? 46N 9 6 58520 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити? 46N 9 7 58530 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть? 46N 9 8 58540 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон ? 46N 9 9 58550 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог? 46N 9 10 58560 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надії мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання. 46N 9 11 58570 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тілесне ваше жати мем? 46N 9 12 58580 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як не будь благовістя Христового. 46N 9 13 58590 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають. 46N 9 14 58600 Так і Господь повелів тим, хто проповідує благовісте, з благовістя жити. 46N 9 15 58610 Я ж нічим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче мені вмерти, нїж щоб хто славу мою знівечив. 46N 9 16 58620 Коли бо благовіствую, нема мені слави, примус бо на менї лежить, і горе мені, коли не благовіствую! 46N 9 17 58630 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї. 46N 9 18 58640 За що ж мені нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовісте Христове, так щоб не надуживати моєї властїв благовістю. 46N 9 19 58650 Бувши бо вільний від усїх (не підневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати: 46N 9 20 58660 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати; 46N 9 21 58670 беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних; 46N 9 22 58680 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти. 46N 9 23 58690 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому. 46N 9 24 58700 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли. 46N 9 25 58710 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний. 46N 9 26 58720 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повіттє 46N 9 26 58730 бючи. 46N 9 27 58740 А морю тіло мов і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нікчемним. 46N 10 1 58750 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отці наші всі під хмарою були, і всі через море переходили; 46N 10 2 58760 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі; 46N 10 3 58770 і всі ту саму їжу духовну їли; 46N 10 4 58780 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос 46N 10 5 58790 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустині. 46N 10 6 58800 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали. 46N 10 7 58810 Анї ідослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посідали люде їсти й пити і встали грати. 46N 10 8 58820 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайпять три тисячі. 46N 10 9 58830 Анї спокутуймо Христа, яко ак деякі з тих спокутували, та й погинули від гадюк. 46N 10 10 58840 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя. 46N 10 11 58850 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов. 46N 10 12 58860 Тимже, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав. 46N 10 13 58870 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести. 46N 10 14 58880 Тим, любі моі, втікайте від ідолського служення. 46N 10 15 58890 Яко мудрим глаголю; судіть, що я глаголю: 46N 10 16 58900 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общенне крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового? 46N 10 17 58910 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось. 46N 10 18 58920 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї? 46N 10 19 58930 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь всть? 46N 10 20 58940 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів. 46N 10 21 58950 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській. 46N 10 22 58960 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його? 46N 10 23 58970 Все менї можна, та не все на користь; все мені можна, та не все збудовує. 46N 10 24 58980 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого. 46N 10 25 58990 Все, що на торгу продасть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти. 46N 10 26 59000 Бо Господня земля і повня її. 46N 10 27 59010 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нічого не сумнячись задля совісти. 46N 10 28 59020 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її. 46N 10 29 59030 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вілність моя судити маеть ся від совісти другого? 46N 10 30 59040 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що мені хулу приймати (за те), за що дякую? 46N 10 31 59050 Оце ж, чи то їсте, чи пете, чи що инше робите, все на славу Божу робіть. 46N 10 32 59060 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій, 46N 10 33 59070 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. 46N 11 1 59080 Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів. 46N 11 2 59090 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите. 46N 11 3 59100 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінці чоловік, голова ж Христу - Бог. 46N 11 4 59110 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою. 46N 11 5 59120 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена. 46N 11 6 59130 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся. 46N 11 7 59140 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою. 46N 11 8 59150 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка. 46N 11 9 59160 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка. 46N 11 10 59170 Тим і мусить жінка знак власті мати на голові ради ангелів. 46N 11 11 59180 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї. 46N 11 12 59190 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога. 46N 11 13 59200 Самі між собою судїть: чи личить жінці непокритій молитись Богу? 46N 11 14 59210 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік мав довге волоссє, то сором йому? 46N 11 15 59220 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано. 46N 11 16 59230 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі. 46N 11 17 59240 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь. 46N 11 18 59250 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю. 46N 11 19 59260 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились. 46N 11 20 59270 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти. 46N 11 21 59280 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий ж впиваєть ся. 46N 11 22 59290 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю. 46N 11 23 59300 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб, 46N 11 24 59310 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тіло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин. 46N 11 25 59320 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин. 46N 11 26 59330 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки 46N 11 26 59340 прийде. 46N 11 27 59350 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої. 46N 11 28 59360 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє. 46N 11 29 59370 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тіло Господнє. 46N 11 30 59380 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволі. 46N 11 31 59390 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені. 46N 11 32 59400 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились. 46N 11 33 59410 Тимже, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте. 46N 11 34 59420 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок. 46N 12 1 59430 Про духовне ж браттє, не хочу, щоб ви не знали. 46N 12 2 59440 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених. 46N 12 3 59450 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим. 46N 12 4 59460 Між даруваннями в ріжниця, Дух же той самий. 46N 12 5 59470 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь. 46N 12 6 59480 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всіх. 46N 12 7 59490 Кожному ж дасть ся явленне Духа на користь. 46N 12 8 59500 Тому бо Духом дасть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом; 46N 12 9 59510 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом; 46N 12 10 59520 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаванне духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мів (язиків). 46N 12 11 59530 Все ж се дїйствує один і той же Дух, уділяючи кожному, яко ж хоче. 46N 12 12 59540 Як бо тіло одно, а членів має багато, всі ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос. 46N 12 13 59550 Бо одним Дихом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всі одним Духом напоєнї. 46N 12 14 59560 До тїло не єсть один член, а многі. 46N 12 15 59570 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла? 46N 12 16 59580 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла? 46N 12 17 59590 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх? 46N 12 18 59600 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотів. 46N 12 19 59610 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло? 46N 12 20 59620 Тепер же багато членів, а тїло одно. 46N 12 21 59630 Не може ж око сказати руці: Не треба мені тебе; або знов голова ногам: Не треба мені вас. 46N 12 22 59640 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні; 46N 12 23 59650 і которі здають ся нам неповажнїшими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають. 46N 12 24 59660 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому, 46N 12 25 59670 щоб не було розділення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали. 46N 12 26 59680 І коли терпить один член, терплять з ним усі члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени. 46N 12 27 59690 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна). 46N 12 28 59700 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителів, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови. 46N 12 29 59710 Хиба всї апостоли? хиба всі пророки? хиба всї учителі? хиба всї сили? 46N 12 30 59720 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають? 46N 12 31 59730 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу. 46N 13 1 59740 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. 46N 13 2 59750 Коли маю пророцтво і знаю всі тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. 46N 13 3 59760 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тіло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то ніякої користи мені (з того). 46N 13 4 59770 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, 46N 13 5 59780 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; 46N 13 6 59790 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; 46N 13 7 59800 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. 46N 13 8 59810 Любов ніколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. 46N 13 9 59820 Бо від части знаємо і від части пророкуємо. 46N 13 10 59830 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. 46N 13 11 59840 Як був я малоліток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малоліток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. 46N 13 12 59850 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадці, тоді ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тоді ж пізнаю, яко ж і я познаний. 46N 13 13 59860 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов. 46N 14 1 59870 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. 46N 14 2 59880 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує 46N 14 2 59890 його; а духом він говорить тайне. 46N 14 3 59900 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє. 46N 14 4 59910 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. 46N 14 5 59920 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. 46N 14 6 59930 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? 46N 14 7 59940 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї. 46N 14 8 59950 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? 46N 14 9 59960 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете. 46N 14 10 59970 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і ні одно з них без голосу. 46N 14 11 59980 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї. 46N 14 12 59990 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатіли ними на збудованне церкві. 46N 14 13 60000 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. 46N 14 14 60010 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розумінне ж моє без'овочне. 46N 14 15 60020 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. 46N 14 16 60030 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невче-ного, скаже 46N 14 16 60040 на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. 46N 14 17 60050 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся. 46N 14 18 60060 Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. 46N 14 19 60070 Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою. 46N 14 20 60080 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними. 46N 14 21 60090 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. 46N 14 22 60100 Тимже язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. 46N 14 23 60110 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? 46N 14 24 60120 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усіх суджений. 46N 14 25 60130 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. 46N 14 26 60140 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкритте має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде. 46N 14 27 60150 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. 46N 14 28 60160 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. 46N 14 29 60170 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. 46N 14 30 60180 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить. 46N 14 31 60190 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всі утішались. 46N 14 32 60200 І духи пророцькі пророкам корять ся. 46N 14 33 60210 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у сьвятих. 46N 14 34 60220 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. 46N 14 35 60230 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. 46N 14 36 60240 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? 46N 14 37 60250 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. 46N 14 38 60260 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. 46N 14 39 60270 Тимже, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть. 46N 14 40 60280 Усе нехай поважно та до ладу робить ся. 46N 15 1 60290 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли, 46N 15 2 60300 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували. 46N 15 3 60310 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням, 46N 15 4 60320 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням, 46N 15 5 60330 і що явив ся Кифі, а опісля дванайцятьом. 46N 15 6 60340 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досі, инші ж і впокоїлись, 46N 15 7 60350 Після того явив ся Якову, а потім усім апостолам. 46N 15 8 60360 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї. 46N 15 9 60370 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу. 46N 15 10 60380 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною. 46N 15 11 60390 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували. 46N 15 12 60400 Коли ж про Христа проповідуеть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих? 46N 15 13 60410 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес; 46N 15 14 60420 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша. 46N 15 15 60430 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога; що воскресив Христа, котрого не воскресив, - коли мертві не встають. 46N 15 16 60440 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав. 46N 15 17 60450 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших 46N 15 18 60460 Тоді й померші в Христї погибли. 46N 15 19 60470 Коли тільки в сьому житті вповаємо на Христа, то окаяннїшї (нещасливійші) ми всіх людей. 46N 15 20 60480 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся. 46N 15 21 60490 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й вос-кресенне з мертвих. 46N 15 22 60500 Як бо в Адамі всі вмирають, так і в Христї всі оживають. 46N 15 23 60510 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приході Його. 46N 15 24 60520 Тоді (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу. 46N 15 25 60530 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його. 46N 15 26 60540 Останній ворог зруйнуєть ся - смерть. 46N 15 27 60550 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все. 46N 15 28 60560 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому. 46N 15 29 60570 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсім мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих? 46N 15 30 60580 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу? 46N 15 31 60590 Що-дня вмираю; так (по правді нехай буде) мені ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господі нашому. 46N 15 32 60600 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в ЄФесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо. 46N 15 33 60610 Не обманюйте себе: ледачі бесіди псують добрі звичаї. 46N 15 34 60620 Протверезїть ся праведно та не грішить; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю. 46N 15 35 60630 Та хто-небудь скаже: Як у стануть мертві? і в якому тїлї прийдуть? 46N 15 36 60640 Безумний! що ти сієш, не оживе, коли не вмре. 46N 15 37 60650 І що сїєш, не тіло будуче сієш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше. 46N 15 38 60660 Бог же дає йому тіло, яке схоче, і кожному насїнню своє тіло. 46N 15 39 60670 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства. 46N 15 40 60680 (Єсть) і тіла небесні й тіла земні, та инша слава небесних, а инша земних. 46N 15 41 60690 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою. 46N 15 42 60700 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлінню. 46N 15 43 60710 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї. 46N 15 44 60720 Сїєть ся тїло душевне, устає тіло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне. 46N 15 45 60730 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останній Адам духом животворящим. 46N 15 46 60740 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім. 46N 15 47 60750 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба. 46N 15 48 60760 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні. 46N 15 49 60770 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного. 46N 15 50 60780 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїнне незотлїння не наслїдить. 46N 15 51 60790 Ось тайну вам глаголю: Всі нї впокоїмось, всі ж перемінимось. 46N 15 52 60800 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось. 46N 15 53 60810 Треба бо тлінному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмерте. 46N 15 54 60820 Як же тлінне се одягнеть ся в нетлїнне і смертне се одягнеть ся в без-смертє, тоді станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою. 46N 15 55 60830 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда? 46N 15 56 60840 Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон. 46N 15 57 60850 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа. 46N 15 58 60860 Тимже, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючисі у дїлї Господньому завсїди, знаючи що праця ваша не марна перед Господем. 46N 16 1 60870 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть. 46N 16 2 60880 Первого дня в тижні нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тоді, як прийду, складку робити. 46N 16 3 60890 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим. 46N 16 4 60900 Коли ж буде достойно, щоб і мені йти, зо мною пійдуть. 46N 16 5 60910 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу). 46N 16 6 60920 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я дійду. 46N 16 7 60930 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надію, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить. 46N 16 8 60940 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї. 46N 16 9 60950 Двері бо великі й широкі відчинились мені, і багато (в мене) противників. 46N 16 10 60960 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я. 46N 16 11 60970 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводіть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм. 46N 16 12 60980 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсім не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час. 46N 16 13 60990 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь. 46N 16 14 61000 Все вам нехай в любові дїєть ся. 46N 16 15 61010 Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе), 46N 16 16 61020 щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює. 46N 16 17 61030 Зрадів же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили. 46N 16 18 61040 Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких. 46N 16 19 61050 Витають вас Церкви Азийські. Витають вас у Господі много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою. 46N 16 20 61060 Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. 46N 16 21 61070 Витаннє моєю рукою Павловою. 46N 16 22 61080 Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата! 46N 16 23 61090 Благодать Господа Ісуса Христа з вами. 46N 16 24 61100 Любов моя з усіма вами у Христї Ісусї. Амінь. 47N 1 1 61110 Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всій Ахаї: 47N 1 2 61120 Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 47N 1 3 61130 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утіхи, 47N 1 4 61140 що втішає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утішати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утішаємось самі від Бога. 47N 1 5 61150 Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшенне наше. 47N 1 6 61160 Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннем тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втішаємось, то для вашого утїшення і спасення. 47N 1 7 61170 І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення. 47N 1 8 61180 Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надії й жити. 47N 1 9 61190 Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих, 47N 1 10 61200 котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме, 47N 1 11 61210 за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннем многих, многі за нас і дякували. 47N 1 12 61220 Се бо хвала наша, сьвідченне совісти нашої, що ми в простоті і чистотї Божій, не в мудрости тілесній, а в благодати Божій жили на сьвітї, більше ж у вас. 47N 1 13 61230 Не инше бо пишеш вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте, 47N 1 14 61240 як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам; яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа. 47N 1 15 61250 І в сій певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали, 47N 1 16 61260 а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониі прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею. 47N 1 17 61270 Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тілу задумую, щоб було в мене то так - так, то, ні - нї. 47N 1 18 61280 Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї". 47N 1 19 61290 Бо Син Божий Ісус Христос, вам вами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеем, не був "так" і "нї", а було у Йому "так". 47N 1 20 61300 Бо, скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас. 47N 1 21 61310 Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог, 47N 1 22 61320 Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших. 47N 1 23 61330 Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт. 47N 1 24 61340 Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою. 47N 2 1 61350 Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти. 47N 2 2 61360 Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене. 47N 2 3 61370 І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас. 47N 2 4 61380 Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагате до вас. 47N 2 5 61390 Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас. 47N 2 6 61400 Доволї такому сієї кари від многих. 47N 2 7 61410 Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого. 47N 2 8 61420 Тим же благаю вас, обявіть любов до него. 47N 2 9 61430 На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні. 47N 2 10 61440 Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа, 47N 2 11 61450 щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його. 47N 2 12 61460 Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі, 47N 2 13 61470 не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию. 47N 2 14 61480 Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї. 47N 2 15 61490 Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають: 47N 2 16 61500 одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить? 47N 2 17 61510 Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо. 47N 3 1 61520 Чи нам же починати внов самих себе поручати? або треба нам, як яншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?). 47N 3 2 61530 Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде. 47N 3 3 61540 (А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служенне наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тілесних скрижалях серця. 47N 3 4 61550 Надїю ж таку маємо через Христа до Бога, 47N 3 5 61560 бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога, 47N 3 6 61570 котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить. 47N 3 7 61580 Коли ж служенне смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його Минущої, 47N 3 8 61590 як же не більше служенне духа буде в славі? 47N 3 9 61600 Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою? 47N 3 10 61610 Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави. 47N 3 11 61620 Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває. 47N 3 12 61630 Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю, 47N 3 13 61640 а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого. 47N 3 14 61650 Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає. 47N 3 15 61660 Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить. 47N 3 16 61670 Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало. 47N 3 17 61680 Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля. 47N 3 18 61690 Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуемось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа. 47N 4 1 61700 Тим же то, маючи се служенне, яко же помилувані, не слабнемо, 47N 4 2 61710 а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совісті чоловічій перед Богом. 47N 4 3 61720 Коли ж і закрите благовісте наше, то у погибаючих єсть закрите, 47N 4 4 61730 в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога. 47N 4 5 61740 Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради. 47N 4 6 61750 Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім. 47N 4 7 61760 Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. 47N 4 8 61770 У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряемо надїї, 47N 4 9 61780 гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; 47N 4 10 61790 всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісу-сове в тїлї нашому являло ся, 47N 4 11 61800 Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. 47N 4 12 61810 Тим же оце смерть в нас орудує, а жнтте в вас. 47N 4 13 61820 Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, 47N 4 14 61830 знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. 47N 4 15 61840 Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась вга славу Божу. 47N 4 16 61850 Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млЇє, та нутряний обновляєть ся день у день. 47N 4 17 61860 Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, 47N 4 18 61870 нам, що не дивимось на вйдоме, а на невидоме; що бо вйдоме, дочасне, що ж невидоме, вічне. 47N 5 1 61880 Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах. 47N 5 2 61890 Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба, 47N 5 3 61900 коли б тільки нам, і одягнувшись нагими не явитись. 47N 5 4 61910 Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм. 47N 5 5 61920 На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа. 47N 5 6 61930 Оце ж маймо духа всякого часу знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа: 47N 5 7 61940 (бо ходимо вірою, а не видїннєм.) 47N 5 8 61950 Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа. 47N 5 9 61960 Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими. 47N 5 10 61970 Всім бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе. 47N 5 11 61980 Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились. 47N 5 12 61990 Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем. 47N 5 13 62000 Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), 47N 5 13 62010 вам. 47N 5 14 62020 Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всіх умер, тодї всі вмерли; 47N 5 15 62030 і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес. 47N 5 16 62040 Тимже ми від нинї нїкого не знаємо по тілу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо. 47N 5 17 62050 Тимже, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове. 47N 5 18 62060 Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примірення. 47N 5 19 62070 яко ж бо Бог був у ХристЇ, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення. 47N 5 20 62080 Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом. 47N 5 21 62090 Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому. 47N 6 1 62100 Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали. 47N 6 2 62110 (Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.) 47N 6 3 62120 Ніякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє, 47N 6 4 62130 а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тіснотах, 47N 6 5 62140 в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах, 47N 6 6 62150 в чистоті, в знанню, в довготерпінню, в добрості, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній, 47N 6 7 62160 в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій, 47N 6 8 62170 славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві; 47N 6 9 62180 яко незнані, та познані; яко вмираючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані; 47N 6 10 62190 яко сумні, а завсїди веселі, яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нічого немаючі, а все держучи. 47N 6 11 62200 Уста наші відкрились до вас, Коринтяне,- серця, наші розпросторились. 47N 6 12 62210 Не стіснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших. 47N 6 13 62220 Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви. 47N 6 14 62230 Не ходіть у жадному ярмі з невірними , яке бо товаришуванне праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою? 47N 6 15 62240 Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним? 47N 6 16 62250 І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде. 47N 6 17 62260 Тимже вийдіть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас, 47N 6 18 62270 і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель. 47N 7 1 62280 Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому. 47N 7 2 62290 Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нікого не зопсували, нї з кого не здирали. 47N 7 3 62300 Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити. 47N 7 4 62310 Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому. 47N 7 5 62320 Бо, й як прийшли ми в Македонию, ніякого впокою не мало тіло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи. 47N 7 6 62330 Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим, 47N 7 7 62340 не тільки ж приходом його, та й утїшеннем, котрим утішив ся про вас, оповідуючи даше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихільність до мене, так що я вельми зрадував ся. 47N 7 8 62350 Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланне, хоч і на час, засмутило вас. 47N 7 9 62360 Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаянне, засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас. 47N 7 10 62370 Бо смуток по Бозї нерозкаяне по каянне на спасенне робить, смуток же сьвіта сього смерть робить. 47N 7 11 62380 Ось бо се саме, що покували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщенне)! У всьому доказали ви, що чисті в сьому дїлї. 47N 7 12 62390 А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом. 47N 7 13 62400 Того ж то втішились ми втїшеннем вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усіх вас. 47N 7 14 62410 Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе і по правді говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була. 47N 7 15 62420 Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його. 47N 7 16 62430 Радуюсь оце, що у всьому можу ввіритись вам. 47N 8 1 62440 Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським, 47N 8 2 62450 що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувадо багацтвом щирости їх. 47N 8 3 62460 Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні. 47N 8 4 62470 З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спілність) в служенню сьвятим. 47N 8 5 62480 І не, яко ж ми надіялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою; 47N 8 6 62490 тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю. 47N 8 7 62500 А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннем, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували. 47N 8 8 62510 Не повеліваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щирості вашої любови. 47N 8 9 62520 Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились. 47N 8 10 62530 І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотіти перш почали від торішнього літа. 47N 8 11 62540 Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї. 47N 8 12 62550 Бо коли в кого в охота, то вона приятна по тому, як хто мав, а не по тому, як хто не мав. 47N 8 13 62560 (Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї: 47N 8 14 62570 в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота, 47N 8 15 62580 яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку. 47N 8 16 62590 Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбанне про вас у серце Титу. 47N 8 17 62600 Бо благанне таки прийняв, та й, бувши прихильнішим своєю охотою, вийшов до вас. 47N 8 18 62610 Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всіх церквах. 47N 8 19 62620 Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу, 47N 8 20 62630 остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сім, котрим ми служимо, 47N 8 21 62640 промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми. 47N 8 22 62650 Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїший, у великій надїї на вас. 47N 8 23 62660 Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова. 47N 8 24 62670 Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков. 47N 9 1 62680 Про служенне ж сьвятим злишнє мені писати вам: 47N 9 2 62690 бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих. 47N 9 3 62700 Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові, 47N 9 4 62710 щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби. 47N 9 5 62720 Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство. 47N 9 6 62730 Оце ж: хто сїе скупо, скупо й жати ме; а хто сїе в дарах, в дарах і жати ме. 47N 9 7 62740 Кожен (давай), яко ж постановляє в серці, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог. 47N 9 8 62750 Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим ділом, 47N 9 9 62760 (яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробував по вік. 47N 9 10 62770 Хто ж дає насінне сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насінне ваше і зростить засїви праведности вашої), 47N 9 11 62780 щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу. 47N 9 12 62790 Бо порядкуванне служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткуе многими подяками Богові. 47N 9 13 62800 Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усіма, 47N 9 14 62810 і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас. 47N 9 15 62820 Дяка ж Богові за невимовний дар Його. 47N 10 1 62830 Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас; 47N 10 2 62840 благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу. 47N 10 3 62850 Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо: 47N 10 4 62860 (бо зброя воювання нашого не тілесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,) 47N 10 5 62870 руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу, 47N 10 6 62880 і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух. 47N 10 7 62890 Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, Що, як він Христів, так і ми Христові. 47N 10 8 62900 Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б 47N 10 9 62910 (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, - 47N 10 10 62920 бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, - 47N 10 11 62930 такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами). 47N 10 12 62940 Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють. 47N 10 13 62950 Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, 47N 10 13 62960 міру, щоб досягти і до вас. 47N 10 14 62970 Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістом Христовим. 47N 10 15 62980 Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мі рилу нашому надто, 47N 10 16 62990 щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене. 47N 10 17 63000 Хто ж хвалить ся, нехай у Господі хвалить ся. 47N 10 18 63010 Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє. 47N 11 1 63020 Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене. 47N 11 2 63030 Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужо-ві, щоб чистою дївою привести перед Христа. 47N 11 3 63040 Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї. 47N 11 4 63050 Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовісте, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі. 47N 11 5 63060 Думаю бо, що я нічим не зоставсь позаду передніх апостолів. 47N 11 6 63070 Хоч бо я й неук словом, та не розумом; ні, ми знані у всьому між вами. 47N 11 7 63080 Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам? 47N 11 8 63090 Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам; 47N 11 9 63100 і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нікому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му. 47N 11 10 63110 (Як) істина Христова є в мені (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських. 47N 11 11 63120 Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те). 47N 11 12 63130 Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми. 47N 11 13 63140 Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими. 47N 11 14 63150 І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим. 47N 11 15 63160 Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по ділам їх. 47N 11 16 63170 Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж ні хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись. 47N 11 17 63180 А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певноті похвали. 47N 11 18 63190 Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь. 47N 11 19 63200 Радо бо терпите безумних, розумними бувши. 47N 11 20 63210 Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як ганбе вас у лице. 47N 11 21 63220 Робом досади глаголю, так ніби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь. 47N 11 22 63230 Вони Євреї? І я. Вони Ізраїлітяне? І я. Вони насїннє Авраамову? І я. 47N 11 23 63240 Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту. 47N 11 24 63250 Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я. 47N 11 25 63260 Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибині; 47N 11 26 63270 у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городі, у бідах у пустині, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами; 47N 11 27 63280 у праці і в журбі, почасту в недосипанню, в голоді і жаждї, в постах часто, в холоді й наготі. 47N 11 28 63290 Опріч того, що осторонь, налягав на мене щоденна журба про всі церкви. 47N 11 29 63300 Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів? 47N 11 30 63310 Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї. 47N 11 31 63320 Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю. 47N 11 32 63330 У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотівши піймати мене; 47N 11 33 63340 і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його. 47N 12 1 63350 Не користь же мені хвалитись, та перейду до видіння і одкриття Господнього. 47N 12 2 63360 Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма літами (чи в тїлї, не знаю, чи без тіла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба. 47N 12 3 63370 І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає), 47N 12 4 63380 що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити. 47N 12 5 63390 Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми. 47N 12 6 63400 Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене; 47N 12 7 63410 І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано мені колючку в тіло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся. 47N 12 8 63420 Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене. 47N 12 9 63430 Та Він сказав мені: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіше ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова. 47N 12 10 63440 Тим любо мені в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа, коди бо я немочний, тоді я сильний. 47N 12 11 63450 Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я не гірший од найперших апостолів, хоч я й ніщо. 47N 12 12 63460 Справді ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах. 47N 12 13 63470 Що бо єсть, чим вас упосліджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простіть мені сю кривду 47N 12 14 63480 Ось утрете готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас, бо не дітям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дітей 47N 12 15 63490 Менї ж найлюбіш буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хоч вельми вас люблячи, я менше люблений вами 47N 12 16 63500 Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас? 47N 12 17 63510 Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас? 47N 12 18 63520 Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами? 47N 12 19 63530 Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє. 47N 12 20 63540 Боюсь бо, щоб иноді прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете, щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу, 47N 12 21 63550 щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згріши ли, та й не покаялись у нечистоті, й блудї, й розпусті, що коїли. 47N 13 1 63560 Се вже втрете йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово. 47N 13 2 63570 Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу: 47N 13 3 63580 бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в мені Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас. 47N 13 4 63590 Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні с Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас. 47N 13 5 63600 Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні. 47N 13 6 63610 Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні. 47N 13 7 63620 Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили ніякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були. 47N 13 8 63630 Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду. 47N 13 9 63640 Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершенне ваше. 47N 13 10 63650 Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованне. 47N 13 11 63660 На останок, браттє; радуйте ся, звершуйтесь, утішайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами. 47N 13 12 63670 Витайте один одного цїлуваннем сьвятим. Витають вас, усї сьвяті. 47N 13 13 63680 Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь. 48N 1 1 63690 Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих), 48N 1 2 63700 і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким: 48N 1 3 63710 Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа вашого Ісуса Христа, 48N 1 4 63720 що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого, 48N 1 5 63730 котрому слава на віки вічні. Амінь. 48N 1 6 63740 Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє. 48N 1 7 63750 Воно то не друге, та в такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове. 48N 1 8 63760 Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема. 48N 1 9 63770 Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема. 48N 1 10 63780 Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим. 48N 1 11 63790 Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку. 48N 1 12 63800 Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа. 48N 1 13 63810 Чували бо про життє мов колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її, 48N 1 14 63820 і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів. 48N 1 15 63830 Як же зводив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю, 48N 1 16 63840 відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю, 48N 1 17 63850 анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск. 48N 1 18 63860 Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день. 48N 1 19 63870 Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього. 48N 1 20 63880 Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю. 48N 1 21 63890 Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські, 48N 1 22 63900 був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї, 48N 1 23 63910 а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствуе віру, що колись руйнував, 48N 1 24 63920 і прославляли у мені Бога. 48N 2 1 63930 Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита. 48N 2 2 63940 А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив. 48N 2 3 63950 Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись. 48N 2 4 63960 А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити, 48N 2 5 63970 ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас 48N 2 6 63980 Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили. 48N 2 7 63990 Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання: 48N 2 8 64000 (хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;) 48N 2 9 64010 і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуванне, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання; 48N 2 10 64020 тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити. 48N 2 11 64030 Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору. 48N 2 12 64040 Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання. 48N 2 13 64050 Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх. 48N 2 14 64060 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи ? 48N 2 15 64070 Ми по природі Жиди, а не грішника з поган; 48N 2 16 64080 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло. 48N 2 17 64090 Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде! 48N 2 18 64100 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю. 48N 2 19 64110 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові. 48N 2 20 64120 Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене. 48N 2 21 64130 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер. 48N 3 1 64140 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правді, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, рознятий між вами? 48N 3 2 64150 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри? 48N 3 3 64160 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом? 48N 3 4 64170 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно! 48N 3 5 64180 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри? 48N 3 6 64190 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність. 48N 3 7 64200 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові. 48N 3 8 64210 І писанне знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи. 48N 3 9 64220 Тимже хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом. 48N 3 10 64230 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книаї закону, щоб робити те. 48N 3 11 64240 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде. 48N 3 12 64250 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому. 48N 3 13 64260 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,) 48N 3 14 64270 щоб на поган благословенне Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуванне Духа прийняли ми через віру. 48N 3 15 64280 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидав, анї додає до него. 48N 3 16 64290 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насінням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос. 48N 3 17 64300 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в ніщо обітуваннє. 48N 3 18 64310 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог. 48N 3 19 64320 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїнне, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника. 48N 3 20 64330 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один. 48N 3 21 64340 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність. 48N 3 22 64350 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим. 48N 3 23 64360 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись. 48N 3 24 64370 Тим же закон був нам учителем (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам справдитись. 48N 3 25 64380 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем. 48N 3 26 64390 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа. 48N 3 27 64400 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся. 48N 3 28 64410 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема муже-ського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї. 48N 3 29 64420 Коди ж ви Христові, то ви насїнне Авраамове, і по обітованню наслїдники. 48N 4 1 64430 Глаголю ж: доки наслїдник малолїток, доти не відрізняеть ся від слуги, хоч він і пан усього, 48N 4 2 64440 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця. 48N 4 3 64450 Так же й ми, як були малолітками, були підневолені первотинами сьвіта. 48N 4 4 64460 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом, 48N 4 5 64470 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє. 48N 4 6 64480 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче! 48N 4 7 64490 Тимже вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа. 48N 4 8 64500 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природі були богами. 48N 4 9 64510 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете? 48N 4 10 64520 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта. 48N 4 11 64530 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас. 48N 4 12 64540 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нічим ви мене не скривдили. 48N 4 13 64550 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше. 48N 4 14 64560 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса. 48N 4 15 64570 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї. 48N 4 16 64580 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду? 48N 4 17 64590 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували. 48N 4 18 64600 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас. 48N 4 19 64610 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос з'образить ся у вас, 48N 4 20 64620 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій , бо я в непевности про вас. 48N 4 21 64630 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте ? 48N 4 22 64640 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної. 48N 4 23 64650 Та що був од невольницї, родивсь по тілу, а що од вільної, по обітницї. 48N 4 24 64660 Се ж иносказанне; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара. 48N 4 25 64670 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаеть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дітьми своїми. 48N 4 26 64680 А вишній Єрусалим вільний; він мати всім нам. 48N 4 27 64690 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка. 48N 4 28 64700 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування. 48N 4 29 64710 Та, як тодї, хто родивсь по тілу, гонив того, хто по духу, так і тепер. 48N 4 30 64720 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслідувати син невільниці з сином вільної. 48N 4 31 64730 Оце ж, браттє, ми не діти невільниці, а вільної. 48N 5 1 64740 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь. 48N 5 2 64750 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нічого не поможе. 48N 5 3 64760 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, .що винен увесь закон чинити. 48N 5 4 64770 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали. 48N 5 5 64780 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо. 48N 5 6 64790 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізанне, а віра, любовю сильна. 48N 5 7 64800 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правді? 48N 5 8 64810 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас. 48N 5 9 64820 Трошки квасу все місиво квасить. 48N 5 10 64830 Покладаюсь на вас у Господі, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був. 48N 5 11 64840 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста. 48N 5 12 64850 Ой коли б відсічено тих, що колотять вами! 48N 5 13 64860 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному. 48N 5 14 64870 Увесь бо закон в одному слові сповняється: Люби ближнього твого, як себе самого. 48N 5 15 64880 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного. 48N 5 16 64890 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тілесного не звершуйте. 48N 5 17 64900 Бо тіло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили. 48N 5 18 64910 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом. 48N 5 19 64920 Явні ж дїла тілесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст, 48N 5 20 64930 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, ересї, 48N 5 21 64940 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять. 48N 5 22 64950 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпінне, добрість, милосерде, віра, 48N 5 23 64960 тихість, вдержливість. На таких нема закону. 48N 5 24 64970 А которі Христові, ті розняли тіло з страстьми і хотїннем. 48N 5 25 64980 Коли духом живемо, духом і ходімо. 48N 5 26 64990 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи. 48N 6 1 65000 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішенне, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, що,б і тобі не бути спокушеним. 48N 6 2 65010 Один одного тягарі носіть, і так сповняйте закон Христів. 48N 6 3 65020 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює. 48N 6 4 65030 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тоді хвалу в собі мати ме, а не в иншому. 48N 6 5 65040 Кожен бо свій тягар нести ме. 48N 6 6 65050 Нехай же ділить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго. 48N 6 7 65060 Не обманюйте себе: 3 Бога насьміятись не можна, що бо чоловік сїе, те й жати ме. 48N 6 8 65070 Бо хто сїе тілу своєму, од тіла жати ме зотлїннє; а хто сїе духу, од. духа пожне життє вічне. 48N 6 9 65080 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи. 48N 6 10 65090 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всім, а найбільш товаришам по вірі, 48N 6 11 65100 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою. 48N 6 12 65110 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути. 48N 6 13 65120 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись. 48N 6 14 65130 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим мені сьвіт розпято, а я сьвітові. 48N 6 15 65140 У Христї бо Ісусї нї обрізанне нічого не важе, нї необрізаннє, а нове створіннє. 48N 6 16 65150 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому. 48N 6 17 65160 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу. 48N 6 18 65170 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь. 49N 1 1 65180 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї: 49N 1 2 65190 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 49N 1 3 65200 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї, 49N 1 4 65210 яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови, 49N 1 5 65220 наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого, 49N 1 6 65230 на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім, 49N 1 7 65240 в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його, 49N 1 8 65250 котру намножив нам у всякій премудрості і розумі, 49N 1 9 65260 обявивши нам тайну волі своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі, 49N 1 10 65270 щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї, 49N 1 11 65280 у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по раді волї своєї, 49N 1 12 65290 щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його; 49N 1 13 65300 і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим, 49N 1 14 65310 котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його. 49N 1 15 65320 Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих, 49N 1 16 65330 не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх, 49N 1 17 65340 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його, 49N 1 18 65350 просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих, 49N 1 19 65360 і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі вируємо, по дїйству превеликої потуги Його, 49N 1 20 65370 котру вдіяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правиці в себе на небесах, 49N 1 21 65380 вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому, 49N 1 22 65390 і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усім у церкві, 49N 1 23 65400 котра єсть тіло Його, повня Того, хто сповняв все у всьому. 49N 2 1 65410 І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими, 49N 2 2 65420 в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору, 49N 2 3 65430 між котрими й ми всі жили колись у хотінню тіла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дітьми гнїва, як і инші. 49N 2 4 65440 Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас, 49N 2 5 65450 і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені), 49N 2 6 65460 і воскресив з Ним, і дав нам сидіти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї, 49N 2 7 65470 щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа. 49N 2 8 65480 Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар; 49N 2 9 65490 не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся. 49N 2 10 65500 Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили. 49N 2 11 65510 Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного; 49N 2 12 65520 що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надії і безбожні в сьвітї. 49N 2 13 65530 Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою. 49N 2 14 65540 Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стіну; 49N 2 15 65550 вражду тілом своїм, закон заповідей наукою обернув у ніщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир, 49N 2 16 65560 і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому; 49N 2 17 65570 і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким, 49N 2 18 65580 тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця. 49N 2 19 65590 Тим-же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі; 49N 2 20 65600 збудовані на підвалиш апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос; 49N 2 21 65610 на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї. 49N 2 22 65620 На Ньому й ви вбудовуєтесь на оселю Божу Духом. 49N 3 1 65630 Того ради й я, Павел, - вязник Ісус-Христів за вас поган. 49N 3 2 65640 Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами, 49N 3 3 65650 що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко, 49N 3 4 65660 з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій), 49N 3 5 65670 котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом, 49N 3 6 65680 що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовісте, 49N 3 7 65690 котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його. 49N 3 8 65700 Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове, 49N 3 9 65710 і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом, 49N 3 10 65720 щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа, 49N 3 11 65730 по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому, 49N 3 12 65740 в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його. 49N 3 13 65750 Тимже благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша. 49N 3 14 65760 Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа, 49N 3 15 65770 від котрого всяке отцївство на небесах і на землі зветь ся, 49N 3 16 65780 щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку, 49N 3 17 65790 щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови, 49N 3 18 65800 могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота, 49N 3 19 65810 і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою. 49N 3 20 65820 Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас. 49N 3 21 65830 Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь. 49N 4 1 65840 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано, 49N 4 2 65850 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпіливостю, терплячи один одного в любови, 49N 4 3 65860 стараючись держати единеннє духа в мирному союзї. 49N 4 4 65870 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання; 49N 4 5 65880 один Господь, одна віра, одно хрещеннє, 49N 4 6 65890 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас. 49N 4 7 65900 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового. 49N 4 8 65910 Тимже глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям. 49N 4 9 65920 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї? 49N 4 10 65930 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.) 49N 4 11 65940 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями, 49N 4 12 65950 на звершенне сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового, 49N 4 13 65960 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового, 49N 4 14 65970 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду, 49N 4 15 65980 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос, 49N 4 16 65990 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуванне самого себе в любові. 49N 4 17 66000 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого, 49N 4 18 66010 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх. 49N 4 19 66020 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости. 49N 4 20 66030 Ви ж не так познали Христа: 49N 4 21 66040 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що истина в Ісусї, 49N 4 22 66050 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих, 49N 4 23 66060 а обновлятись духом ума вашого, 49N 4 24 66070 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди. 49N 4 25 66080 Тим-же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени. 49N 4 26 66090 Гнівайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому. 49N 4 27 66100 Анї давайте місця дияволу. 49N 4 28 66110 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї. 49N 4 29 66120 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує. 49N 4 30 66130 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу. 49N 4 31 66140 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим. 49N 4 32 66150 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам. 49N 5 1 66160 Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти, 49N 5 2 66170 і ходіть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі. 49N 5 3 66180 Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуеть ся між вами, як подобає сьвятим, 49N 5 4 66190 нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобне; а лучче дякуваннє. 49N 5 5 66200 Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога. 49N 5 6 66210 Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних. 49N 5 7 66220 Не бувайте ж спільниками їх. 49N 5 8 66230 Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїта сьвітла: 49N 5 9 66240 (бо овощ духа - у всякій добрості і праведностї і правдї,) 49N 5 10 66250 доповняючись, що єсть угодне Богові. 49N 5 11 66260 І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх. 49N 5 12 66270 Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати. 49N 5 13 66280 Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляеть ся; все бо виявлене єсть сьвітло. 49N 5 14 66290 Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос. 49N 5 15 66300 Гледїть же, як би вам огляди о ходити, не яко немудрі, а яко мудрі, 49N 5 16 66310 викуплюючи час, бо дні лихі. ' 49N 5 17 66320 Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля. 49N 5 18 66330 І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом, 49N 5 19 66340 бесідуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві, 49N 5 20 66350 дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві, 49N 5 21 66360 корючись один одному в страху Божім. 49N 5 22 66370 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві, 49N 5 23 66380 тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тіла. 49N 5 24 66390 А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому. 49N 5 25 66400 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї, 49N 5 26 66410 щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові, 49N 5 27 66420 щоб поставити її перед собою славною церквою, що не мав скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна. 49N 5 28 66430 Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тіла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить. 49N 5 29 66440 Нїхто бо ще. ніколи тіла свого не зненавидів, а годує, і грів його, яко ж і Господь церкву; 49N 5 30 66450 тим що ми члени тіла Його, від тіла Його і від костей Його. 49N 5 31 66460 Того-то покине чоловік батька свого й матір, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть у двох одно тіло. 49N 5 32 66470 Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви. 49N 5 33 66480 Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка. 49N 6 1 66490 Дїти, слухайте, своїх родителїв у Господі, се бо по правді. 49N 6 2 66500 Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннем: 49N 6 3 66510 щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї. 49N 6 4 66520 І ви, батьки, не роздразнюйте дітей своїх, а зрощуйте їх у науці і на-поминанню Господньому. 49N 6 5 66530 Слуги, слухайте панів по тілу з страхом і трепетом, у простоті серця вашого, яко ж і Христа, 49N 6 6 66540 не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі, 49N 6 7 66550 з охотою служачи, як Господу, а не як людям, 49N 6 8 66560 знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний. 49N 6 9 66570 І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него. 49N 6 10 66580 На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його. 49N 6 11 66590 Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських. 49N 6 12 66600 Бо наша боротьба не з тілом і кровю, а з князівствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби. 49N 6 13 66610 Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти. 49N 6 14 66620 Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню 49N 6 14 66630 праведности, 49N 6 15 66640 і обувши ноги в готовість благовіствування миру, 49N 6 16 66650 над усе ж узявши щит віри, котрим вдолїєте всі розпалені стріли лукавого вгасити; 49N 6 17 66660 і шолом спасення візьміть і меч. духовний, котрий єсть слово Боже. 49N 6 18 66670 Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих, 49N 6 19 66680 і за мене, щоб мені дано слово на відкривавше уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя; 49N 6 20 66690 Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобав мені глаголати. 49N 6 21 66700 А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господі, 49N 6 22 66710 котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утішив серця ваші. 49N 6 23 66720 Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 49N 6 24 66730 Благодать з усіма, хто любить. Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь. 50N 1 1 66740 Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами: 50N 1 2 66750 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 50N 1 3 66760 Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас, 50N 1 4 66770 (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,) 50N 1 5 66780 за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досі, 50N 1 6 66790 впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре діло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа. 50N 1 7 66800 Яко ж праведно єсть мені се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в обороні і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати. 50N 1 8 66810 Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій. 50N 1 9 66820 І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й бїльш достаткувала у розумі і у всякому чутті, 50N 1 10 66830 щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа, 50N 1 11 66840 сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу. 50N 1 12 66850 Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло, 50N 1 13 66860 так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях), 50N 1 14 66870 і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово. 50N 1 15 66880 Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа. 50N 1 16 66890 Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм, 50N 1 17 66900 а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу. 50N 1 18 66910 Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правді, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь. 50N 1 19 66920 Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасенне вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового, 50N 1 20 66930 по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життем, чи то смертю. 50N 1 21 66940 Бо життє менї Христос, а смерть надбанне. 50N 1 22 66950 Коли ж жити менї тілом, се минї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю. 50N 1 23 66960 Тісно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тілом), та з Христом бути; багато бо воно лучче. 50N 1 24 66970 А щоб пробувати в тїлї, се нужнїш ради вас. 50N 1 25 66980 І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри, 50N 1 26 66990 щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас. 50N 1 27 67000 Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську, 50N 1 28 67010 і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знав погибелі, а вам спасення, і воно від Бога. 50N 1 29 67020 Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати, 50N 1 30 67030 маючи ту ж боротьбу, яку в менї виділи, і тепер чуєте про мене. 50N 2 1 67040 Коли ж оце (є) утїшеннв в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде, 50N 2 2 67050 то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум. 50N 2 3 67060 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе. 50N 2 4 67070 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте. 50N 2 5 67080 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї, 50N 2 6 67090 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу; 50N 2 7 67100 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому, 50N 2 8 67110 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної. 50N 2 9 67120 Тимже і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени, 50N 2 10 67130 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею, 50N 2 11 67140 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця. 50N 2 12 67150 Тимже, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасенне дбайте. 50N 2 13 67160 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі. 50N 2 14 67170 Усе робіть без нарекання і розбирання, 50N 2 15 67180 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сиявте як сьвітила в сьвітї, 50N 2 16 67190 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, ані дурно працював. 50N 2 17 67200 Та хоч і приносять мене в жертву і служенне віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами. 50N 2 18 67210 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною. 50N 2 19 67220 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас. 50N 2 20 67230 Нікого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас. 50N 2 21 67240 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового. 50N 2 22 67250 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї. 50N 2 23 67260 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною. 50N 2 24 67270 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду. 50N 2 25 67280 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй. 50N 2 26 67290 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав. 50N 2 27 67300 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток. 50N 2 28 67310 Оце я? скоріш; послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку. 50N 2 29 67320 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї, 50N 2 30 67330 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї. 50N 3 1 67340 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно. 50N 3 2 67350 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання. 50N 3 3 67360 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надіємось, 50N 3 4 67370 хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надіятись у тїлї, то я тим більш,- 50N 3 5 67380 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Веняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей, 50N 3 6 67390 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен. 50N 3 7 67400 Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа. 50N 3 8 67410 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа, 50N 3 9 67420 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобуваєть ся), праведність від Бога увірі, 50N 3 10 67430 іцоб зрозуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його, 50N 3 11 67440 аби тільки достигнути до воскресення мертвих. 50N 3 12 67450 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене. 50N 3 13 67460 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду, 50N 3 14 67470 біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї. 50N 3 15 67480 Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє. 50N 3 16 67490 Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати. 50N 3 17 67500 Приподоблюйтссь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас. 50N 3 18 67510 (Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового, 50N 3 19 67520 котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.) 50N 3 20 67530 Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тіло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дійству, котрим зможе і покорити собі все. 50N 4 1 67540 Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі. 50N 4 2 67550 Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї. 50N 4 3 67560 Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзі життя. 50N 4 4 67570 Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся. 50N 4 5 67580 Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько. 50N 4 6 67590 Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом. 50N 4 7 67600 І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї. 50N 4 8 67610 На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (в в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте. 50N 4 9 67620 Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чиніть, то Бог миру буде з вами. 50N 4 10 67630 Зрадів же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу. 50N 4 11 67640 Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись. 50N 4 12 67650 Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти. 50N 4 13 67660 Все здолїю в Христї, що мене покрепляє. 50N 4 14 67670 Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю. 50N 4 15 67680 Знаєте ж і ви, Филипяне, що в почині благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні. 50N 4 16 67690 Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб. 50N 4 17 67700 Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуеть ся на користь вашу. 50N 4 18 67710 Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу. 50N 4 19 67720 Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Хриетї Ісусї. 50N 4 20 67730 Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь. 50N 4 21 67740 Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною. 50N 4 22 67750 Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому. 50N 4 23 67760 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. 51N 1 1 67770 Павел, апостол Ісус-Христа волею Божою, та Тимотей брат, 51N 1 2 67780 до сьвятих і вірних братів у Христї, що в Колосах: Благодать вам і мир од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. 51N 1 3 67790 Дякуємо Богу й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, молячись всякого часу за вас, 51N 1 4 67800 почувши про віру вашу в Христї Ісусї і любов, що маєте до всїх сьвятих, 51N 1 5 67810 задля надії, що зложена для вас на небесах, про яку ви чували перше в слові правди благовіствування, 51N 1 6 67820 що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дав овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї, 51N 1 7 67830 яко ж і навчились од Єпафра, любого нашого товариша слуги, котрий єсть вірний служитель Христів, за вас, 51N 1 8 67840 котрий і явив нам вашу любов у дусї. 51N 1 9 67850 Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному, 51N 1 10 67860 щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога, 51N 1 11 67870 кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпінне з радощами, 51N 1 12 67880 дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїд-дю сьвятих у сьвітлї, 51N 1 13 67890 котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї, 51N 1 14 67900 в котрому маємо викуп кровю Його і прощенне гріхів. 51N 1 15 67910 Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива. 51N 1 16 67920 Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князівства, чи власті, - все Ним і для Него сотворене. 51N 1 17 67930 Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть. 51N 1 18 67940 І Він голова тїлу і церкві. Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати. 51N 1 19 67950 Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня, 51N 1 20 67960 і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне. 51N 1 21 67970 І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих ділах, тепер же примирив 51N 1 22 67980 у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими и непорочними й неповинними перед собою, 51N 1 23 67990 коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем. 51N 1 24 68000 Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тіло Його, котре єсть церква, 51N 1 25 68010 котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному мені про вас, щоб сповнити слово Боже, 51N 1 26 68020 тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його, 51N 1 27 68030 котрим Бог зводив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре всть Христос в вас, надїя слави, 51N 1 28 68040 котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудроети, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї 51N 1 29 68050 У чому й працюю, воюючи силою Його, що орудує в мені потужно. 51N 2 1 68060 Хочу оце, щоб ви знала, яку велику боротьбу маю за вас і за Лаодичан і за тих, що не бачили обличчя мого в тїлї, 51N 2 2 68070 щоб утішились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познанве тайни Бога і Отця і Христа, 51N 2 3 68080 в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані. 51N 2 4 68090 Се ж глаголю, щоб хто не обманив вас у суперечках, 51N 2 5 68100 бо хоч я тїлом і оддалеки, та духом з вами, радуючись і дивлячись на ваш порядок і утвердженнє віри вашої в Христа. 51N 2 6 68110 Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходіть у Ньому, 51N 2 7 68120 вкоренившись і збудувавшись у Ньому і впевнившись вірою, так як навчились, достаткуючи в нїй з дякуваннєм. 51N 2 8 68130 Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу 51N 2 9 68140 Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно 51N 2 10 68150 І ви сповдені в Ньому: бо Він голова всякому князівству і власті. 51N 2 11 68160 В котрому ви й обрізані обрізаннєм нерукотворним, скинувши тіло гріхів тїлесних в обрізанні Христовому, 51N 2 12 68170 погрібшись із Ним крещеннєм, і в котрому і встали вірою в силу Бога, котрий воскресив Його з мертвих. 51N 2 13 68180 І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тіла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини, 51N 2 14 68190 знищивши рукописаннє наукою, що була проти нас, і взяв Його з середини, прибивши на хресті, 51N 2 15 68200 (і) роздягти князівства і власти, вивів на дивовижу сьмілпво, побідивши їх на йому 51N 2 16 68210 Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяца, або суботи. 51N 2 17 68220 Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове. 51N 2 18 68230 Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тіла свого, 51N 2 19 68240 а не держачись Голови, від котрого все тїло, суставами і повязями запоможене і звязане, росте зростом Божим. 51N 2 20 68250 Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь 51N 2 21 68260 (не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся), 51N 2 22 68270 що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським? 51N 2 23 68280 Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла. 51N 3 1 68290 Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правиці в Бога. 51N 3 2 68300 Про гірнє думайте, (а) не про земне. 51N 3 3 68310 Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї. 51N 3 4 68320 Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі. 51N 3 5 68330 Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть,по-хоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє, 51N 3 6 68340 за се йде гаїв Божий на синів неслухняности, 51N 3 7 68350 між котрими і ви колись ходили, як жили між ними. 51N 3 8 68360 Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших. 51N 3 9 68370 Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з ділами його, 51N 3 10 68380 і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його, 51N 3 11 68390 де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос. 51N 3 12 68400 Одягніть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя,$$ 51N 3 12 68410 смирність, тихість і довготерпіннє, 51N 3 13 68420 терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви. 51N 3 14 68430 Над усім же сим любов, котра єсть союз звершення, 51N 3 15 68440 і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні. 51N 3 16 68450 Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодаті сьпіваючи в серцю вашому Господеві. 51N 3 17 68460 І все, що нї робите словом або ділом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него. 51N 3 18 68470 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї. 51N 3 19 68480 Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них. 51N 3 20 68490 Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві. 51N 3 21 68500 Батьки, не роздражнюйте дітей ваших, щоб не внивали. 51N 3 22 68510 Слуги, слухайте у всьому панів по тілу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простоті серця, боячись Бога; 51N 3 23 68520 і все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям, 51N 3 24 68530 знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Хриету служите. 51N 3 25 68540 А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога). 51N 4 1 68550 Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах. 51N 4 2 68560 В молитві кріпіть ся, пильнуюча в ній з подякою, 51N 4 3 68570 молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаго-лати тайну Христову, за котру я і в кайданах, 51N 4 4 68580 щоб явив я її, як подобає мені глаголати. 51N 4 5 68590 У премудростї ходіть перед тими, що осторонь, викупляючи час. 51N 4 6 68600 Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати. 51N 4 7 68610 .Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї, 51N 4 8 68620 котрого післав я до вас на те, щоб довідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшити серця ваші, 51N 4 9 68630 з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся). 51N 4 10 68640 Витає вас Аристарх, товариш мій у неводі, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його), 51N 4 11 68650 та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі буди менї втїхою. 51N 4 12 68660 Витав вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій. 51N 4 13 68670 Сьвідкую бо за нього, що мав велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян. 51N 4 14 68680 Витав вас Лука, любий лїкарь, та Дамас. 51N 4 15 68690 Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його. 51N 4 16 68700 І як прочитаеть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лаодикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали. 51N 4 17 68710 Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його. 51N 4 18 68720 Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усіма вами. Амінь. 52N 1 1 68730 Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських.у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа. 52N 1 2 68740 Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших, 52N 1 3 68750 без перестану згадуючи ваше діло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, 52N 1 4 68760 знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше. 52N 1 5 68770 Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусі сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас. 52N 1 6 68780 І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого, 52N 1 7 68790 так що ви стали ся взором усім віруючим у Македониї і Ахаї. 52N 1 8 68800 Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати. 52N 1 9 68810 Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому, 52N 1 10 68820 і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва. 52N 2 1 68830 Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся; 52N 2 2 68840 нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою. 52N 2 3 68850 Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі, 52N 2 4 68860 а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші. 52N 2 5 68870 Школи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок. 52N 2 6 68880 Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли. 52N 2 7 68890 Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх, 52N 2 8 68900 оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовісте Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі. 52N 2 9 68910 Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже. 52N 2 10 68920 Ви сьвідки і Бог, як преподобне, і праведно, і непорочне ми обертались між вами віруючими, 52N 2 11 68930 яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували; 52N 2 12 68940 щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу. 52N 2 13 68950 Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих. 52N 2 14 68960 Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів, 52N 2 15 68970 що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні, 52N 2 16 68980 що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець кнїв (Божий). 52N 2 17 68990 Ми ж, браттє, осиротівши без вас на час-годину, лицем, а не сердцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше. 52N 2 18 69000 Тимже хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана. 52N 2 19 69010 Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приході Його? 52N 2 20 69020 Ви бо слава наша і радість. 52N 3 1 69030 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, 52N 3 2 69040 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій, 52N 3 3 69050 щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. 52N 3 4 69060 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. 52N 3 5 69070 Того. ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш. 52N 3 6 69080 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас, 52N 3 7 69090 тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою: 52N 3 8 69100 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі. 52N 3 9 69110 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, 52N 3 10 69120 ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої? 52N 3 11 69130 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. 52N 3 12 69140 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всіх, яко ж і ми до вас, 52N 3 13 69150 щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа наглого Ісуса Хриота з усіма сьвятими Його. 52N 4 1 69160 Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господі Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобав вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували. 52N 4 2 69170 Бо знаєте, які заповіді дали ми вам Господом Ісусом. 52N 4 3 69180 Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду, 52N 4 4 69190 щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостЇ і честі, 52N 4 5 69200 не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога; 52N 4 6 69210 щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували. 52N 4 7 69220 Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость. 52N 4 8 69230 Тимже, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого. 52N 4 9 69240 Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного. 52N 4 10 69250 І справді ви так чините всїм братам по всій Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш, 52N 4 11 69260 і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам, 52N 4 12 69270 щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не ввали нужди нї в чому. 52N 4 13 69280 Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надії. 52N 4 14 69290 Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним. 52N 4 15 69300 Се бо дам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись. 52N 4 16 69310 Сам бо Господь з повелїннем, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше; 52N 4 17 69320 потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господові на воздух, і так завсїди з Господем будемо. 52N 4 18 69330 Тим же втішайте .один одного словами сими. 52N 5 1 69340 Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати. 52N 5 2 69350 Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде. 52N 5 3 69360 Бо, як ховорити муть: "Упокій і безпечність", тоді несподівано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони. 52N 5 4 69370 Ви ж, браттє, не в темряві, щов той день як злодій, захопив вас. 52N 5 5 69380 Усі ви сини сьвітла і сини дня; ми не (сини) ночи або тьми. 52N 5 6 69390 Тимже оце не спімо, як инші, а пильнуймо і будьмо тверезі. 52N 5 7 69400 Ті бо, що сплять, у ночі сплять, і що впивають ся, у ночі впивають ся. 52N 5 8 69410 Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і 52N 5 8 69420 шолом надїї на спасенне. 52N 5 9 69430 Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа, 52N 5 10 69440 що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили. 52N 5 11 69450 Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите. 52N 5 12 69460 Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас, 52N 5 13 69470 і поважайте їх вельми високо в любові за діло їх. Живіть мирно між собою. 52N 5 14 69480 Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утішайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усім. 52N 5 15 69490 Гледїть, щоб нїхто не оддавав злом за зло, а завсїди про добре дбайте і один для одного, і для всіх. 52N 5 16 69500 Всякого часу радуйтесь. 52N 5 17 69510 Без перестану молїтесь. 52N 5 18 69520 За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас. 52N 5 19 69530 Духа не вгашуйте. 52N 5 20 69540 Пророцтвами не гордуйте. 52N 5 21 69550 Всього досліджуйте; доброго держітесь. 52N 5 22 69560 Од усякого виду лихого вдержуйтесь. 52N 5 23 69570 Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсім, і ввесь ваш дух, і душа, і тіло нехай збережеть ся непорочне у прихід Господа нашого Іеуса Христа. 52N 5 24 69580 Вірен, Хто покликав вас. Він і зробить (се). 52N 5 25 69590 Браттє, молїте ся за нас. 52N 5 26 69600 Витайте все браттє цїлуваннем сьвятим. 52N 5 27 69610 Заклинаю вас Господом, прочитати посланнє се перед усїм браттем. 52N 5 28 69620 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. 53N 1 1 69630 Павел, та Силуан, та Тимотей церкві Солунській у Бозї, Отцї нашому, і Господі Ісусї Христї: 53N 1 2 69640 Благодать вам і впокій од Бога, Отця вашого, і Господа Ісуса Христа. 53N 1 3 69650 Дякувати мусимо Богу завсїди за вас, браттє, яко ж воно й достойно, бо вельми росте віра ваша, і множить ся любов кожного з усіх вас один до одного; 53N 1 4 69660 так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всіх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте, 53N 1 5 69670 в доказ праведного суду Божого, щоб удостоїтись вам царства Божого, ради котрого й страждаєте. 53N 1 6 69680 Бо ж праведно в Бога, віддати горе тим, що завдають вам горя, 53N 1 7 69690 а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили, 53N 1 8 69700 в огні поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа. 53N 1 9 69710 Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його, 53N 1 10 69720 як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день. 53N 1 11 69730 Того й молимо ся всякого часу за вас, щоб сподобив вас поклику Бог ваш, і сповнив усяке благоводеннє благости і діло віри в силї, 53N 1 12 69740 щоб прославилось імя Господа яашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому, по благодатї Бога нашого і Господа Ісуса Христа. 53N 2 1 69750 Благаємо ас вас, браттє, ради приходу Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него, 53N 2 2 69760 не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настав день Христів. 53N 2 3 69770 Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелі, 53N 2 4 69780 що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог. 53N 2 5 69790 Хиба не памятаєте, що живучи ще в вас, я се вам казав? 53N 2 6 69800 І тепер знаєте, що не дає йому відкритись часу свого. 53N 2 7 69810 Бо тайна беззаконня вже орудує, тільки той хто вдержує тепер, (удержувати ме) доки візьметь ся з середини. 53N 2 8 69820 І тоді відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнем приходу свого. 53N 2 9 69830 Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани, 53N 2 10 69840 і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм. 53N 2 11 69850 І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї, 53N 2 12 69860 щоб прийняли суд усї, хто не вірував правді, а кохавсь у неправді. 53N 2 13 69870 Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасенне осьвяченнем духа й у вірі правди, 53N 2 14 69880 до чого покликав вас благовістом нашим, щоб здобути ся, слави Господа нашого Ісуса Христа. 53N 2 15 69890 Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнем нашим. 53N 2 16 69900 Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодаті, 53N 2 17 69910 нехай утішить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму. 53N 3 1 69920 На останок, молітесь, братте, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас, 53N 3 2 69930 і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра. 53N 3 3 69940 Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого. 53N 3 4 69950 Уповаємо ж у Господі про вас, що що ми вам повеліваємо, ви робите і робити мете. 53N 3 5 69960 Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове. 53N 3 6 69970 Повеліваємо ж вам, братте, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас. 53N 3 7 69980 Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами, 53N 3 8 69990 анї їли дармо хлїб у кого; а в труді і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нікого з вас: 53N 3 9 70000 не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобати ся нам. 53N 3 10 70010 Бо, як були ми у вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити діла, нехай і не їсть. 53N 3 11 70020 Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нічого не роблять, а метушять ся. 53N 3 12 70030 Таким-то повеліваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли. 53N 3 13 70040 Ви ж, братте, не втомлюйтесь, роблячи добре. 53N 3 14 70050 Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором. 53N 3 15 70060 Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата. 53N 3 16 70070 Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всіма способами. Господь із усіма вами. 53N 3 17 70080 Витанне моєю рукою Павловою, котре єсть знав у всякому посланню; так пишу: 53N 3 18 70090 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь. 54N 1 1 70100 Павел, апостол Ісуса Христа, по повелінню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надії нашої, 54N 1 2 70110 Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого. 54N 1 3 70120 Яко із ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити, 54N 1 4 70130 анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, ніж Божого будування в вірі. 54N 1 5 70140 Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної, 54N 1 6 70150 у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова, 54N 1 7 70160 хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють. 54N 1 8 70170 Знаємо ж, що закон добрий, кода хто його законно творить, 54N 1 9 70180 знаючи се, що ве про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убивць батька й матери, про душогубців, 54N 1 10 70190 про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся, 54N 1 11 70200 по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено. 54N 1 12 70210 І дякую Тому, хто скріпляє мене, Хрнсту Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу, 54N 1 13 70220 мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателсм, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві. 54N 1 14 70230 Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї. 54N 1 15 70240 Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий. 54N 1 16 70250 Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на житте вічне. 54N 1 17 70260 Цареві ж вічному нетлінному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь. 54N 1 18 70270 Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною, 54N 1 19 70280 маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали. 54N 1 20 70290 Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити. 54N 2 1 70300 Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей, 54N 2 2 70310 за царів і за всїх, що мають вдасть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочесті і чистотї. 54N 2 3 70320 Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом, 54N 2 4 70330 котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли. 54N 2 5 70340 Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос, 54N 2 6 70350 що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми. 54N 2 7 70360 На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї. 54N 2 8 70370 Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місці, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання. 54N 2 9 70380 Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннвм, не золотом або перлами, або шатами предорогими, 54N 2 10 70390 а (як подобае жінкам, що пристали на благочесте) дїлами добрими. 54N 2 11 70400 Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори. 54N 2 12 70410 Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню. 54N 2 13 70420 Адама бо перше створено, опісля ж Еву; 54N 2 14 70430 і Адама не зведено; жінка ж, як зведено Її, була в переступі. 54N 2 15 70440 Спасеть ся ж ради родження дітей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою. 54N 3 1 70450 Вірне слово: коли хто єпископства хоче, доброго діла бажає. 54N 3 2 70460 Треба ж єпископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим, 54N 3 3 70470 не пяницею, не до бійки, йе до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем, 54N 3 4 70480 своїм домом щоб добре правив, дітей держав у слухняності з усякою повагою; 54N 3 5 70490 (Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?) 54N 3 6 70500 не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський. 54N 3 7 70510 Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські. 54N 3 8 70520 Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали, 54N 3 9 70530 мали тайну віри в чистій совісті. 54N 3 10 70540 І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними. 54N 3 11 70550 Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому. 54N 3 12 70560 Диякони що б бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами. 54N 3 13 70570 Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобував і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї. 54N 3 14 70580 Се ішшу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро; 54N 3 15 70590 коли ж загаюсь, що б ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженне правди. 54N 3 16 70600 І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, справдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі. 54N 4 1 70610 Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових, 54N 4 2 70620 в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй, 54N 4 3 70630 що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду. 54N 4 4 70640 Бо всяке створіннє Боже добре і шщо не гидке, коди з подякою приймаємо; 54N 4 5 70650 осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою. 54N 4 6 70660 Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував еси. 54N 4 7 70670 Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя. 54N 4 8 70680 Тілесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинішнього і будучого 54N 4 9 70690 Вірне слово і всякого приняття достойне. 54N 4 10 70700 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усіх людей, а найбільш вірних. 54N 4 11 70710 Звіщай се і навчай. 54N 4 12 70720 Ніхто ж нехай молодістю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусі, у чистоті. 54N 4 13 70730 Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки. 54N 4 14 70740 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства. 54N 4 15 70750 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх. 54N 4 16 70760 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе. 54N 5 1 70770 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів, 54N 5 2 70780 старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою. 54N 5 3 70790 Удовиць шануй, тих що справді удовицї. 54N 5 4 70800 Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителяя; се бо добре і любо перед Богом. 54N 5 5 70810 Тая ж справді вдовиця, котора одинока, (та) вповае на Бога і пробував в молитвах і благаннях день і ніч. 54N 5 6 70820 Котора ж роскошув, та жива - вмерла. 54N 5 7 70830 І се наказуй, щоб непорочні були. 54N 5 8 70840 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляв, той відцуравсь віри, і гірший од не вірного. 54N 5 9 70850 Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти; таку щоб була одному мужу жінкою, 54N 5 10 70860 в ділах добрих сьвідчена, чи дітей вгодувала, чи людей сторонніх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого діла доброго щира була. 54N 5 11 70870 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Хриета, схочуть заміж; 54N 5 12 70880 маючи осуд, що першої віри відцурались. 54N 5 13 70890 Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся. 54N 5 14 70900 Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору. 54N 5 15 70910 Вже бо деякі звернули слїдом аа сатаною. 54N 5 16 70920 Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагав, і нехай не, буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати. 54N 5 17 70930 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї. 54N 5 18 70940 Глаголе бо писанне: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї. 54N 5 19 70950 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках. 54N 5 20 70960 Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали. 54N 5 21 70970 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нічого не роблячи по привичцї (пристрастї). 54N 5 22 70980 Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи. 54N 5 23 70990 Вже не пий водв, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів. 54N 5 24 71000 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом. 54N 5 25 71010 Так само й добрі діла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може. 54N 6 1 71020 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Бомсе не хулилось і наука. 54N 6 2 71030 Хто ж мав вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй. 54N 6 3 71040 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної, 54N 6 4 71050 той розгордив ся, нічого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки, 54N 6 5 71060 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких. 54N 6 6 71070 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством. 54N 6 7 71080 Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести. 54N 6 8 71090 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо. 54N 6 9 71100 Котрі ж хочуть забагатіти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель. 54N 6 10 71110 Корень бо всього лихого срібролюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками. 54N 6 11 71120 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю. 54N 6 12 71130 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав вся добре визнаннє перед многими сьвідками. 54N 6 13 71140 Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє: 54N 6 14 71150 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа, 54N 6 15 71160 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар вад царями і Пан над панами; 54N 6 16 71170 один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь. 54N 6 17 71180 Багатим у нинішнім віцї заказуй не високомудроватя, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога ясивого, що дає нам усе щедро на втїху; 54N 6 18 71190 добре робити, багатитись ділами добрими, охочими на подаванне бути і подїльчивими, 54N 6 19 71200 скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне. 54N 6 20 71210 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнослова і перекорів неправдивого розуму, 54N 6 21 71220 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь. 55N 1 1 71230 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї, 55N 1 2 71240 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого. 55N 1 3 71250 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день, 55N 1 4 71260 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами, 55N 1 5 71270 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе. 55N 1 6 71280 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх. 55N 1 7 71290 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму. 55N 1 8 71300 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога, 55N 1 9 71310 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по ділам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних, 55N 1 10 71320 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетліннє благовістєм, 55N 1 11 71330 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган. 55N 1 12 71340 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня. 55N 1 13 71350 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї. 55N 1 14 71360 Добре завіщаннв схорони Духом сьвятим, що живе в нас. 55N 1 15 71370 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген. 55N 1 16 71380 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся; 55N 1 17 71390 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов. 55N 1 18 71400 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, та лучче знаєш. 55N 2 1 71410 Ти ж, сину мій, кріпшай у благодаті, що в Христї Ісусї, 55N 2 2 71420 і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати. 55N 2 3 71430 Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа. 55N 2 4 71440 Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном. 55N 2 5 71450 Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся. 55N 2 6 71460 Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати. 55N 2 7 71470 Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому. 55N 2 8 71480 Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму, 55N 2 9 71490 в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходій, та слова Божого не скувати. 55N 2 10 71500 Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасенне, що в Христї Ісусї з вічньою славою. 55N 2 11 71510 Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем. 55N 2 12 71520 Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас. 55N 2 13 71530 Коли не віруємо, Він вірним пробував, відректись бо себе не може. 55N 2 14 71540 Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нЇ на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають. 55N 2 15 71550 Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди. 55N 2 16 71560 Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність, 55N 2 17 71570 і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит, 55N 2 18 71580 котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру. 55N 2 19 71590 Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове. 55N 2 20 71600 У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть. 55N 2 21 71610 Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владиці, на всяке дїло добре наготовленою. 55N 2 22 71620 Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем. 55N 2 23 71630 Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки. 55N 2 24 71640 Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тпхим до всїх, навчаючим, незлобним, 55N 2 25 71650 щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозумінне правди, 55N 2 26 71660 і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю. 55N 3 1 71670 Се ж відай, що в послїдні днї настануть Бремена люті. 55N 3 2 71680 Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбці, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні, 55N 3 3 71690 нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра, 55N 3 4 71700 зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, ніж Бога, 55N 3 5 71710 мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся. 55N 3 6 71720 Бо з таких ті, що влазять у домп і полонять женщин, отягчнених гріхами, що водять ся всякими похотьми, 55N 3 7 71730 що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть. 55N 3 8 71740 Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі. 55N 3 9 71750 Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всім, як і тих було. 55N 3 10 71760 Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню, 55N 3 11 71770 гонеиню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь. 55N 3 12 71780 І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть. 55N 3 13 71790 Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити. 55N 3 14 71800 Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь вси, 55N 3 15 71810 і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасенне вірою в Христа Ісуса. 55N 3 16 71820 Всяке писаннє богодухневенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї, 55N 3 17 71830 щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий. 55N 4 1 71840 Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що мав судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його: 55N 4 2 71850 проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довтотерпіинвм і наукою. 55N 4 3 71860 Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом, 55N 4 4 71870 і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся. 55N 4 5 71880 Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини. 55N 4 6 71890 Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав. 55N 4 7 71900 Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав. 55N 4 8 71910 На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його. 55N 4 9 71920 Старай ся скоро прийти до мене. 55N 4 10 71930 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию; 55N 4 11 71940 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє. 55N 4 12 71950 Тихика ж послав я в Єфес. 55N 4 13 71960 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані. 55N 4 14 71970 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по ділам його, 55N 4 15 71980 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим. 55N 4 16 71990 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полічить ся їм. 55N 4 17 72000 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідаве від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної. 55N 4 18 72010 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь. 55N 4 19 72020 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім. 55N 4 20 72030 Ераст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного. 55N 4 21 72040 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє. 55N 4 22 72050 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь. 56N 1 1 72060 Павел, слуга Божий, апостол асе Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю, 56N 1 2 72070 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами, 56N 1 3 72080 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї доручено по повелінню Спасителя нашого Бога. 56N 1 4 72090 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого. 56N 1 5 72100 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив до всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв. 56N 1 6 72110 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, мав вірних дітей, недокорених за розврат, або непокірних. 56N 1 7 72120 Треба бо єпископу без пороку бути, яко Божому доморядннкояі, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання, 56N 1 8 72130 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий, 56N 1 9 72140 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних. 56N 1 10 72150 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання, 56N 1 11 72160 їм треба роти позатуляти; вони всі доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання. 56N 1 12 72170 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві. 56N 1 13 72180 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі, 56N 1 14 72190 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповіді людей, що одвертають ся од правди. 56N 1 15 72200 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість. 56N 1 16 72210 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого діла доброго неспосібними. 56N 2 1 72220 Ти ж говори, що личить здоровій науцї: 56N 2 2 72230 старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм; 56N 2 3 72240 старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятнм, (були) не осудливі, не підневолені великому і пянству і навчали добра, 56N 2 4 72250 щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей, 56N 2 5 72260 щоб були мірними, чистими, господарлими, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось. 56N 2 6 72270 Молодик так само напоминай знати міру. 56N 2 7 72280 У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих діл, у науці цїлость, поважність, 56N 2 8 72290 слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно. 56N 2 9 72300 Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи, 56N 2 10 72310 не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого. Бога, украшували у всьому. 56N 2 11 72320 Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям, 56N 2 12 72330 навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віці, 56N 2 13 72340 ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, 56N 2 14 72350 котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителів добрих дїл. 56N 2 15 72360 Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай ніхто тобою не гордує. 56N 3 1 72370 Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго діла були готові, 56N 3 2 72380 щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей. 56N 3 3 72390 Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного. 56N 3 4 72400 Як же явилась благость і чоловіколюбие Спаса нашого Бога, 56N 3 5 72410 не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого, 56N 3 6 72420 котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя вашого, 56N 3 7 72430 щоб оправдавшись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надії життя вічнього. 56N 3 8 72440 Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб котрі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям. 56N 3 9 72450 Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні. 56N 3 10 72460 Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь, 56N 3 11 72470 знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе. 56N 3 12 72480 Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати. 56N 3 13 72490 Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку. 56N 3 14 72500 Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дід для конечних погріб, щоб не були без овощу. 56N 3 15 72510 Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь. 57N 1 1 72520 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові, 57N 1 2 72530 та любій Апфиї, та Архипові, товаришеві воїну нашому і домашній твоїй церкві: 57N 1 3 72540 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. 57N 1 4 72550 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх, 57N 1 5 72560 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих, 57N 1 6 72570 щоб спільність віри твоя була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса. 57N 1 7 72580 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих пізнали одради через тебе, брате. 57N 1 8 72590 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба, 57N 1 9 72600 та ради дюбови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа; 57N 1 10 72610 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима, 57N 1 11 72620 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав, 57N 1 12 72630 ти ж його, чи то серце моє, прийми. 57N 1 13 72640 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя; 57N 1 14 72650 та без твоєї волї не хотів я нічого зробити, щоб не мов по неволі добро твоє було, а по волї. 57N 1 15 72660 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його, 57N 1 16 72670 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тілу, і в Господї. 57N 1 17 72680 Коди ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене. 57N 1 18 72690 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи. 57N 1 19 72700 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив. 57N 1 20 72710 Так, брате, нехай маю потіху з тебе в Господї, звесели серце моє в Господї. 57N 1 21 72720 Надіявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, ніж говорю, зробиш. 57N 1 22 72730 Разом же наготов менї і господу, надіюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам. 57N 1 23 72740 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої. 57N 1 24 72750 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь. 58N 1 1 72760 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків, 58N 1 2 72770 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив. 58N 1 3 72780 Сей, будучи сяєвом слави і обра-аом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах, 58N 1 4 72790 Стільки луччнй будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя. 58N 1 5 72800 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином? 58N 1 6 72810 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі. 58N 1 7 72820 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми. 58N 1 8 72830 Про Сина ж; Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого. 58N 1 9 72840 Полюбив єси правду, і зненавидів беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх. 58N 1 10 72850 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував еси, і небеса - дїло рук Твоїх. 58N 1 11 72860 Вони зникнуть. Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають, 58N 1 12 72870 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий еси, і лїта Твої не скінчать ся. 58N 1 13 72880 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правиці в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх? 58N 1 14 72890 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаєм! на служеннє про тих, що хочуть наслідувати спасенне? 58N 2 1 72900 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти. 58N 2 2 72910 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату, 58N 2 3 72920 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене, 58N 2 4 72930 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї. 58N 2 5 72940 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо; 58N 2 6 72950 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його ? 58N 2 7 72960 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над ділами рук Твоїх; 58N 2 8 72970 все покорив еси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене, 58N 2 9 72980 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всіх пожив смерти. 58N 2 10 72990 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити. 58N 2 11 73000 Бо й хто осьвячуе і хто осьвячуеть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх, 58N 2 12 73010 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьшвати му хвалу Тобі. 58N 2 13 73020 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав мені Бог. 58N 2 14 73030 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і кровя, і Він тав само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола, 58N 2 15 73040 і визволити тих, що з страху смерти через усе життв підневолені були рабству. 58N 2 16 73050 Справді бо не ангелів приймав, а насінне Авраамове приймав. 58N 2 17 73060 Звідсіля мусів у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиереєм у Божому, щоб очистити гріхи людові. 58N 2 18 73070 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокущують ся, помогти. 58N 3 1 73080 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса. 58N 3 2 73090 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його: 58N 3 3 73100 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь мав, нїж будинок, той, хто вбудував його. 58N 3 4 73110 Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог. 58N 3 5 73120 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись; 58N 3 6 73130 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем. 58N 3 7 73140 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте, 58N 3 8 73150 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пу-стинї, 58N 3 9 73160 де спокутували мене батьки ваші, досьвідчалиеь про мене, й виділи дїла мої сорок років. 58N 3 10 73170 За се прогнівивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх; 58N 3 11 73180 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій. 58N 3 12 73190 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого. 58N 3 13 73200 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха. 58N 3 14 73210 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо. 58N 3 15 73220 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню". 58N 3 16 73230 Деякі бо, чувши, прогнівали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом. 58N 3 17 73240 На кого ж Він гнівив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих кости полягли в пустинї? 58N 3 18 73250 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним? 58N 3 19 73260 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство. 58N 4 1 73270 Біймо ся ж оце, щоб, коли зостаеть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись. 58N 4 2 73280 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповіді, не зеднавшись з вірою тих, що слухали Його. 58N 4 3 73290 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гніві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання еьвіту скінчені. 58N 4 4 73300 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх." 58N 4 5 73310 І в сьому (місці) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій." 58N 4 6 73320 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух; 58N 4 7 73330 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давиді, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Ного, не закаменяйте сердець ваших." 58N 4 8 73340 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того. 58N 4 9 73350 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божпм. 58N 4 10 73360 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог. 58N 4 11 73370 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у нсдовірство. 58N 4 12 73380 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріше всякого обоюдного меча, і проходить аж до розділення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця. 58N 4 13 73390 І нема творпва невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово. 58N 4 14 73400 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання. 58N 4 15 73410 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха. 58N 4 16 73420 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу. 58N 5 1 73430 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи, 58N 5 2 73440 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею, 58N 5 3 73450 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи. 58N 5 4 73460 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон. 58N 5 5 73470 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреем, а Тот, хто глаголав до Нього: "Син мій еси Ти, я сьогоднї породив Тебе." 58N 5 6 73480 Яко ж і инде глаголе: "Ти еси священик по вік по чину Мелхиседековому." 58N 5 7 73490 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзмп, і почуто Його за страх (Його перед Богом). 58N 5 8 73500 Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів, 58N 5 9 73510 і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього, 58N 5 10 73520 і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому. 58N 5 11 73530 Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом: 58N 5 12 73540 Бо коди вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі. 58N 5 13 73550 Усякий бо, що вживав (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток. 58N 5 14 73560 Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла. 58N 6 1 73570 Тим же, зоставивши печатки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога, 58N 6 2 73580 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього. 58N 6 3 73590 І се зробимо, коли Бог дозволить. 58N 6 4 73600 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого, 58N 6 5 73610 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка, 58N 6 6 73620 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його. 58N 6 7 73630 Земля бо, що пе падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословенне від Бога. 58N 6 8 73640 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне. 58N 6 9 73650 Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так. 58N 6 10 73660 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим. 58N 6 11 73670 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця, 58N 6 12 73680 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітниці вірою і довготерпіннєм. 58N 6 13 73690 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою, 58N 6 14 73700 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе." 58N 6 15 73710 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю. 58N 6 16 73720 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба. 58N 6 17 73730 У тому ж, хотівши Бог більше показати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою, 58N 6 18 73740 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами, 58N 6 19 73750 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою, 58N 6 20 73760 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік. 58N 7 1 73770 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його; 58N 7 2 73780 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою), 58N 7 3 73790 без батька, без матери, без родоводу; нї почину днїв, ні конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробував священиком вічно. 58N 7 4 73800 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного. 58N 7 5 73810 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно. 58N 7 6 73820 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив. 58N 7 7 73830 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся. 58N 7 8 73840 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе. 58N 7 9 73850 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини. 58N 7 10 73860 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек. 58N 7 11 73870 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященствб (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся? 58N 7 12 73880 Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути. 58N 7 13 73890 Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї. 58N 7 14 73900 Явно бо, що з коліна Юдового вийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав. 58N 7 15 73910 І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встав инший сьвященик, 58N 7 16 73920 котрий не по закону заповіді тілесної постав, а по силї життя незотлїнного. 58N 7 17 73930 Сьвідкув бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиеедековому." 58N 7 18 73940 Стало ся ж знищеннє попередньої заповіді за її неміць і невжиточність. 58N 7 19 73950 Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога. 58N 7 20 73960 І на скілько воно не без клятьби, 58N 7 21 73970 (ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него. "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому") 58N 7 22 73980 на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус. 58N 7 23 73990 І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати; 58N 7 24 74000 сей же, через те, що пробував по вік, непереходяче має сьвященство 58N 7 25 74010 Тимже і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них. 58N 7 26 74020 Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес, 58N 7 27 74030 котрий не має по всі днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за дюдські: се бо зробив заразом, себе принїсши. 58N 7 28 74040 Закон бо людей поставляв архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного. 58N 8 1 74050 Голова ж сказаного - Такого маємо Архиєрея, що сїв по правиції престола величчя на небесах, 58N 8 2 74060 служителя святинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік. 58N 8 3 74070 Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести. 58N 8 4 74080 Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) в священики, що приносять по закону дари, 58N 8 5 74090 котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі." 58N 8 6 74100 Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Від посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся. 58N 8 7 74110 Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому. 58N 8 8 74120 Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий, 58N 8 9 74130 не по завіту, що вробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь. 58N 8 10 74140 Тим се завіт, котрий: зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть мені народ. 58N 8 11 74150 І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними. 58N 8 12 74160 Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше." 58N 8 13 74170 А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння. 58N 9 1 74180 Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. 58N 9 2 74190 Споруджено бо перву скиню, а в ній сьвітильник і стіл і предложеннє хлібів, котра зветь ся: Сьвята. 58N 9 3 74200 За другою ж завісою скина, що звана: Сьвятая Сьвятих; 58N 9 4 74210 мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, 58N 9 5 74220 а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд менї говорити порізно. 58N 9 6 74230 Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; 58N 9 7 74240 у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. 58N 9 8 74250 Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. 58N 9 9 74260 Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совісті того, хто служить, 58N 9 10 74270 а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тіла, накинуті аж до часу направи. 58N 9 11 74280 Хрйстос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, 58N 9 12 74290 анї з кровю козлиною, ні телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. 58N 9 13 74300 Бо коли кров волова та козина і попід з яловиці, окроплюючи осквернених, осьвячує на тілесну чистоту; 58N 9 14 74310 то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих діл, щоб служити Богу живому? 58N 9 15 74320 І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завіті, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя. 58N 9 16 74330 Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. 58N 9 17 74340 Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий. 58N 9 18 74350 Тим же й первий не був осьвячений без крови. 58N 9 19 74360 Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всім людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ, 58N 9 20 74370 глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог." 58N 9 21 74380 І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив. 58N 9 22 74390 А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів). 58N 9 23 74400 Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, ніж сї. 58N 9 24 74410 Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас, 58N 9 25 74420 анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у святиню по всї роки з чужою кровю; 58N 9 26 74430 (а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю. 58N 9 27 74440 І як призначено людям раз умерти, а потім суд, 58N 9 28 74450 так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасенне. 58N 10 1 74460 Маючи бо закон тінь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих. 58N 10 2 74470 Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, ніякої совісти за гріхи, раз очистившись. 58N 10 3 74480 А в них що-року (робить ся) спомни гріхів. 58N 10 4 74490 Не можна бо щоб кров волова та козлина знимала гріхи. 58N 10 5 74500 Тим же, входячи усьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотів єси, тїло ж наготовив Мені єси. 58N 10 6 74510 Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси. 58N 10 7 74520 Тоді я сказав: Ось, ійду (у почині книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже." 58N 10 8 74530 Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотів єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся, 58N 10 9 74540 потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити. 58N 10 10 74550 По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового. 58N 10 11 74560 І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів. 58N 10 12 74570 Він же, принісши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правиці Бога, 58N 10 13 74580 дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг! Його. 58N 10 14 74590 Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих. 58N 10 15 74600 Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше: 58N 10 16 74610 "Се завіт, що завітувати му з ними після тих днів", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх, 58N 10 17 74620 і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже." 58N 10 18 74630 А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи. 58N 10 19 74640 Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою, 58N 10 20 74650 дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм, 58N 10 21 74660 і Єрея великого над домом Божим, 58N 10 22 74670 приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою; 58N 10 23 74680 держімо непохибне визнаннє надії (вірен бо Той, хто обіцяв) 58N 10 24 74690 і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл, 58N 10 25 74700 не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день. 58N 10 26 74710 Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи, 58N 10 27 74720 а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що мав пожерти противників. 58N 10 28 74730 Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя: 58N 10 29 74740 Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив? 58N 10 30 74750 Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх." 58N 10 31 74760 Страшно впасти в руки Бога живого. 58N 10 32 74770 Згадайте ж перші днї в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння, 58N 10 33 74780 то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили. 58N 10 34 74790 Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жалуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий. 58N 10 35 74800 Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику. 58N 10 36 74810 Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє. 58N 10 37 74820 Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся. 58N 10 38 74830 "А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його." 58N 10 39 74840 Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасенне душі. 58N 11 1 74850 Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих. 58N 11 2 74860 Через неї бо були сьвідчені старі. 58N 11 3 74870 Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало. 58N 11 4 74880 Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить. 58N 11 5 74890 Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його, бо переніс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу". 58N 11 6 74900 Без віри ж не можна угодити, вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає тих нагороджує. 58N 11 7 74910 Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого ніколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасенне дому свого, котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі. 58N 11 8 74920 Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде. 58N 11 9 74930 Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування. 58N 11 10 74940 Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог. 58N 11 11 74950 Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насіння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував. 58N 11 12 74960 Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безліч. 58N 11 13 74970 По вірі померли гі всі, не прийнявши обітниць, а оддалеки видівши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї. 58N 11 14 74980 Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають. 58N 11 15 74990 І справді, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись. 58N 11 16 75000 Нині ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город. 58N 11 17 75010 Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); единородного приніс, прийнявши обітницю, 58N 11 18 75020 про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насіннє," 58N 11 19 75030 подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образі (воскресення). 58N 11 20 75040 Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава. 58N 11 21 75050 Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого". 58N 11 22 75060 Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про кости свої заповів. 58N 11 23 75070 Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяці від батьків своїх, коли виділи вони, що дитина гарна, і не злякались повеління царського. 58N 11 24 75080 Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової, 58N 11 25 75090 а лучче зводив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха, 58N 11 26 75100 більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду 58N 11 27 75110 Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить. 58N 11 28 75120 Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх. 58N 11 29 75130 Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились. 58N 11 30 75140 Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин, 58N 11 31 75150 Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром. 58N 11 32 75160 І що мені ще казати? не стане бо мені часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самеона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків, 58N 11 33 75170 котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам, 58N 11 34 75180 гасили силу огняну, втікали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців; 58N 11 35 75190 жінки приймали мертвих своїх з воекресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресенне одержати; 58N 11 36 75200 другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темниці; 58N 11 37 75210 каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені, 58N 11 38 75220 (котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних: 58N 11 39 75230 І всї ці, одержавши сьвідченнв вірою, не прийняли обітування, 58N 11 40 75240 тим що Бог лучче щось про нас провидів, щоб не без нас осягли звершеннє. 58N 12 1 75250 Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами, 58N 12 2 75260 дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого. 58N 12 3 75270 Подумайте бо про Того, хто витерпів од гріщників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабиш в душах ваших. 58N 12 4 75280 Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха, 58N 12 5 75290 і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннем Господнїм, анї слабни, докореншій від Нього; 58N 12 6 75300 кого бо любить Господь, карає; і, бє всякого сина, котрого приймає." 58N 12 7 75310 Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карав батько? 58N 12 8 75320 Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не си ни. 58N 12 9 75330 Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх, то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо? 58N 12 10 75340 Ті бо на мало днів, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його. 58N 12 11 75350 Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди. 58N 12 12 75360 Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі коліна випростайте", 58N 12 13 75370 і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось. 58N 12 14 75380 Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога, 58N 12 15 75390 наглядаючи, щоб хто не відпав од благодатй Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі; 58N 12 16 75400 щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє. 58N 12 17 75410 Знаєте бо, що і опісля, як схотїв васлїдувати благословенне, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його. 58N 12 18 75420 Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі, 58N 12 19 75430 і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово: 58N 12 20 75440 (бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий." 58N 12 21 75450 І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепеті.") 58N 12 22 75460 А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів, 58N 12 23 75470 до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всіх, Бога, і до духів праведників звершених, 58N 12 24 75480 і до Посередника завіта, нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляв лучче, нїж Авелева. 58N 12 25 75490 Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землі", то геть більше ми, одрікшись небесного, 58N 12 26 75500 котрого голос тоді захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом." 58N 12 27 75510 Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме. 58N 12 28 75520 Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою тре-5а нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом 58N 12 29 75530 Бо наш Бог - огонь пожирающий. 58N 13 1 75540 Братня любов нехай пробував. 58N 13 2 75550 Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів. 58N 13 3 75560 Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї. 58N 13 4 75570 Чесна женитва у всіх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог 58N 13 5 75580 Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече. "Не оставлю тебе, анї покину тебе." 58N 13 6 75590 Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдіє мені чоловік?" 58N 13 7 75600 Поминайте наставників ваших, що гдаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх. 58N 13 8 75610 Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки. 58N 13 9 75620 У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними. 58N 13 10 75630 Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї. 58N 13 11 75640 Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану. 58N 13 12 75650 Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав. 58N 13 13 75660 Тим же опе вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його. 58N 13 14 75670 Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо. 58N 13 15 75680 Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть 58N 13 15 75690 уст", що визнають імя Його. 58N 13 16 75700 Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу. 58N 13 17 75710 Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се. 58N 13 18 75720 Моліте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити. 58N 13 19 75730 Найбільше ж благаю се чинити, що б скоро вернено мене вам. 58N 13 20 75740 Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа, 58N 13 21 75750 нехай звершить вас у всякому доброму ділі, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь. 58N 13 22 75760 Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам. 58N 13 23 75770 Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, воли скоро прийде, побачу вас. 58N 13 24 75780 Витайте всіх наставників ваших і всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї. 58N 13 25 75790 Благодать з усіма вами. Амінь. 59N 1 1 47990 Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсіяні: Витайте. 59N 1 2 48000 Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси, 59N 1 3 48010 знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє; 59N 1 4 48020 терпіннє ж нехай мав звершене діло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку. 59N 1 5 48030 Коли ж у кого з вас недостав премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому. 59N 1 6 48040 Нехай же просить вірою, нічого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав. 59N 1 7 48050 Нехай бо не думав такий чоловік, що прийме що від Бога. 59N 1 8 48060 Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх. 59N 1 9 48070 Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю, 59N 1 10 48080 а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде. 59N 1 11 48090 Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне. 59N 1 12 48100 Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його. 59N 1 13 48110 Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нікого. 59N 1 14 48120 Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю. 59N 1 15 48130 Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть. 59N 1 16 48140 Не заблуджуйтесь, браттє моє любе. 59N 1 17 48150 Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни. 59N 1 18 48160 Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його. 59N 1 19 48170 Тим же, браттє моє любе, нехай і буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв. 59N 1 20 48180 Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить. 59N 1 21 48190 Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші. 59N 1 22 48200 Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих. 59N 1 23 48210 Бо, коли хто слухатель слова, а ие чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї. 59N 1 24 48220 Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був. 59N 1 25 48230 Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробував в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель діла; такий буде щасливий у дїланню своїм. 59N 1 26 48240 Коли хто думав, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра. 59N 1 27 48250 Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта. 59N 2 1 48260 Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого. 59N 2 2 48270 Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі, 59N 2 3 48280 і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сідай отут на підніжку моїм, 59N 2 4 48290 то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками? 59N 2 5 48300 Слухайте, браттє мов любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його? 59N 2 6 48310 Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони г тягнуть вас на судища? 59N 2 7 48320 Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо? 59N 2 8 48330 Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините; 59N 2 9 48340 коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники. 59N 2 10 48350 Кожний бо, хто увесь закон заховав, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий. 59N 2 11 48360 Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону. 59N 2 12 48370 Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь. 59N 2 13 48380 Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляеть ся милосерде суду (понад суд). 59N 2 14 48390 Ява користь, браттє моє, коди хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його? 59N 2 15 48400 Коли ж брат або сестра нагі будугь і жадні щоденної страви, 59N 2 16 48410 а з вас хто, скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь 1 годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тіла; яка (з того) користь? 59N 2 17 48420 Так само й віра, коди дїл не має, мертва сама по собі. 59N 2 18 48430 Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з діл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою. 59N 2 19 48440 Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять. 59N 2 20 48450 Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва? 59N 2 21 48460 Авраам, отець наш, хиба не з дїл справдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник? 59N 2 22 48470 Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і ділами звершилась віра? 59N 2 23 48480 І сповнилось писанеє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полічено йому 59N 2 23 48490 за праведність, і другом Божим наречено його." 59N 2 24 48500 Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри? 59N 2 25 48510 Так само і Раава блудниця хиба не з дїл справдилась, прийнявши посланців і вивівши їх иншою дорогою? 59N 2 26 48520 Яко бо тіло без духа мертва, так і віра без дїл мертва. 59N 3 1 48530 Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо. 59N 3 2 48540 Багато бо грішимо всі. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тіло. 59N 3 3 48550 Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо. 59N 3 4 48560 Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче. 59N 3 5 48570 Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить! 59N 3 6 48580 язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тіло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни. 59N 3 7 48590 Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою; 59N 3 8 48600 язика ж ніхто з людей не може вгамувати, без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної. 59N 3 9 48610 Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали поподобию Божому. 59N 3 10 48620 Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути. 59N 3 11 48630 Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке? 59N 3 12 48640 Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води. 59N 3 13 48650 Хто мудрий та розумний міми вами, нехай покаже з доброго життя діла свої в лагідности і премудрости. 59N 3 14 48660 Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду. 59N 3 15 48670 Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська. 59N 3 16 48680 Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло. 59N 3 17 48690 А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна. 59N 3 18 48700 Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій. 59N 4 1 48710 Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсіля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших? 59N 4 2 48720 Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите. 59N 4 3 48730 Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші. 59N 4 4 48740 Перелюбники і перелюбниці! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога. 59N 4 5 48750 Або думаєте, що марно писаннє глаголе: до зависти пре Дух, що вселив ся в нас?" 59N 4 6 48760 Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать." 59N 4 7 48770 Коріте ся ж оце Богу, противтеся ж дияволові, то й утїче од вас. 59N 4 8 48780 Приближуйтесьдо Бога, то й приближить ся до вас; очистіть руки грішники, і направте серця (ваші) двоєдушники. 59N 4 9 48790 Страдайте, сумуйте та плачте сьміх ваш у плач нехай обернеть ся і радість у горе. 59N 4 10 48800 Смирітесь перед Господом, то в підійме вас. 59N 4 11 48810 Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя. 59N 4 12 48820 Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто вси, що судиш другого? 59N 4 13 48830 А нуте ж ви, що говорите: Сьогодні або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем, 59N 4 14 48840 (ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім счезає.) 59N 4 15 48850 Замість щоб говорити вам: Коли Господь зводить та живі будемо. то зробимо се або те. 59N 4 16 48860 Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха. 59N 4 17 48870 Оце ж хто знав, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх. 59N 5 1 48880 Ануте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять. 59N 5 2 48890 Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла. 59N 5 3 48900 Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь 59N 5 4 48910 Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннв женцїв до ушей Господа Саваота дійшло 59N 5 5 48920 Розкошували ви на землі та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення. 59N 5 6 48930 Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам. 59N 5 7 48940 Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землі, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ ранній і пізнїй. 59N 5 8 48950 Терпіть же й ви, утвердіте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся. 59N 5 9 48960 Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено - ось, суддя перед дверима стоїть. 59N 5 10 48970 За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм. 59N 5 11 48980 Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню виділи, бо Господь вельми милосерний і благий. 59N 5 12 48990 Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас "так, так, нї, нї", щоб не впали ви в осуд. 59N 5 13 49000 Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся. Хто радїє? нехай сьпіває. 59N 5 14 49010 Чи хто нездужав між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє; 59N 5 15 49020 і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому 59N 5 16 49030 Визнавайте один одному гріхи, і моліте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна. 59N 5 17 49040 Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяців. 59N 5 18 49050 А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій. 59N 5 19 49060 Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його, 59N 5 20 49070 нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покрив множество гріхів. 60N 1 1 49080 Петр, апостол Ісуса Христа, вибраним захожанам розсїяння по Понту, Галатиї, Кападокиї, Азиї і Витиниї, 60N 1 2 49090 по провидінню Бога Отця, через осьвяченнє Духа, на послуханнє і кропленнє крові Ісус-Христової: Благодать вам і мир нехай намножить ся. 60N 1 3 49100 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих, 60N 1 4 49110 до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас, 60N 1 5 49120 котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасенне, готове явитись останнього часу. 60N 1 6 49130 Сим радуйте ся, мало нині (коли треба), смуткуючи у всяких напастях, 60N 1 7 49140 щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому. 60N 1 8 49150 Котрого не бачивши любите, і на котрого нині не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною, 60N 1 9 49160 приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам. 60N 1 10 49170 Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували, 60N 1 11 49180 дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них; 60N 1 12 49190 котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нині звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись. 60N 1 13 49200 Тим то, підперезавши поясницї думок ваших, будьте тверезі, і звершено вповайте на благодать, що приносить ся вам в одкриттю Ісуса Христа. 60N 1 14 49210 Яко діти слухняні, не водячи себе по давнім хотїнням вашим, що в незнанню, 60N 1 15 49220 а, яко Покликавший вас сьвятий, і. ви самі сьвяті у всьому життю будьте: 60N 1 16 49230 бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят." 60N 1 17 49240 І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по ділу, то 80 страхом провожайте час вашого домування, 60N 1 18 49250 знаючи, що не тлінним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отців переданого, 60N 1 19 49260 но дорогоцінною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця, 60N 1 20 49270 призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас, 60N 1 21 49280 що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надія була на Бога. 60N 1 22 49290 Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро, 60N 1 23 49300 як народжені не з тлінного сїмя а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік. 60N 1 24 49310 Бо "всяке тіло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав; 60N 1 25 49320 а слово Господнє пробував по вік." Се ж слово - благовіствововане між вами. 60N 2 1 49330 Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду, 60N 2 2 49340 Яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасенне; 60N 2 3 49350 коли покушали, що благий Господь. 60N 2 4 49360 Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого, 60N 2 5 49370 і самі, яко живе камінне, будуйте дім духовний, сьвященьство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа. 60N 2 6 49380 Тим то й стоїть в писанню: "Ось, владу в Сионї угольний, камінь, ви. браний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся." 60N 2 7 49390 Оце як вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї"; 60N 2 8 49400 і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені. 60N 2 9 49410 Ви ж - рід вибраний, царске Сьвященьство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло; 60N 2 10 49420 ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані. 60N 2 11 49430 Любі, молю, як чужосторонцїв ї прохожих, ухилятись від тілесного хотїння, котре воює проти душі, 60N 2 12 49440 і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходіїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання. 60N 2 13 49450 Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному, 60N 2 14 49460 чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворпям. 60N 2 15 49470 Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей, 60N 2 16 49480 яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі. 60N 2 17 49490 Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть. 60N 2 18 49500 Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим. 60N 2 19 49510 Се бо угодно перед Богом, кола хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї. 60N 2 20 49520 Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом. 60N 2 21 49530 На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами; 60N 2 22 49540 котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його; 60N 2 23 49550 котрий, злословлений, .не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно; 60N 2 24 49560 котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились". 60N 2 25 49570 Були бо ви, як вївцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших. 60N 3 1 49580 Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова була з'єднані, 60N 3 2 49590 дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому). 60N 3 3 49600 Ваша окраса нехай не буде зовнїшне заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу; 60N 3 4 49610 а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне. 60N 3 5 49620 Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам; 60N 3 6 49630 як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху. 60N 3 7 49640 Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'уіпинялись молитви ваші. 60N 3 8 49650 Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі; 60N 3 9 49660 не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили. 60N 3 10 49670 "Хто-бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради; 60N 3 11 49680 нехай ухиляеть ся від злого, гробить добре; нехай шукає впокою, і побяваєть ся за ним. 60N 3 12 49690 Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять." 60N 3 13 49700 І хто ж такий, що заподіяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго? 60N 3 14 49710 Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху яс їх не бійтесь, анї трівожтесь; 60N 3 15 49720 а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом; 60N 3 16 49730 маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї. 60N 3 17 49740 Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі; 60N 3 18 49750 тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші. Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом, 60N 3 19 49760 в котрому і тим духам, що в темниці, прийшовши, проповідував, 60N 3 20 49770 колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісім душ, спасло ся од води; 60N 3 21 49780 чого образ хрещеннє (не відложеннє тілесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа, 60N 3 22 49790 котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і власті і сили. 60N 4 1 49800 Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждає тїлом, перестає грішити, 60N 4 2 49810 щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїдї. 60N 4 3 49820 Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпусті, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях. 60N 4 4 49830 Чим і дивують ся, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи; 60N 4 5 49840 котрі дадуть одвіт Тому, що готов судити живих і мертвих. 60N 4 6 49850 На се бо і мертвим проповідувано благовістє, щоб приняли суд по чоловіку тїлом, і жили по Бозї духом. 60N 4 7 49860 Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов. 60N 4 8 49870 Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покривав множество гріхів. 60N 4 9 49880 Будьте гостинні один для одного без дорікання. 60N 4 10 49890 Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої. 60N 4 11 49900 Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь. 60N 4 12 49910 Любі, не чудуйтесь розпаленнєм, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довело ся; 60N 4 13 49920 а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились. 60N 4 14 49930 Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся. 60N 4 15 49940 Тільки ж нїхто з вас нехай не постраждає яко душегубець, або злодій, або лиходій, або як бунтівник; 60N 4 16 49950 коли ж яко Християнин, то нехай ве соромить ся, а прославляє Бога за сю участь. 60N 4 17 49960 Бо пора початись судові від до му .Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому? 60N 4 18 49970 коли "праведник тільки що спасеть ся, то безбожник і грішник де явить ся?" 60N 4 19 49980 Тим то й страждаючі по волі Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре. 60N 5 1 49990 Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись: 60N 5 2 50000 пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користі, а з доброго серця; 60N 5 3 50010 анї пануйте над народом, а взором будьте стада; 60N 5 4 50020 і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець. 60N 5 5 50030 Саме так, молодші, коріть ся старшим; усі ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать." 60N 5 6 50040 Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу; 60N 5 7 50050 всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас. 60N 5 8 50060 Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти; 60N 5 9 50070 проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї. 60N 5 10 50080 Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте. Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушне). 60N 5 11 50090 Йому слава і держава по вічні віки. Амінь. 60N 5 12 50100 Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте. 60N 5 13 50110 Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій. 60N 5 14 50120 Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христі Ісусї. Амінь. 61N 1 1 50130 Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа: 61N 1 2 50140 благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого. 61N 1 3 50150 Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю), 61N 1 4 50160 чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотіння, що в сьвітї, 61N 1 5 50170 то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум, 61N 1 6 50180 а в розумі вдержанне, а у вдержанню терпінне, а в терпінню побожність, 61N 1 7 50190 а в побожності братню любов, а в братній любові любов (для всїх). 61N 1 8 50200 Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа. 61N 1 9 50210 У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів. 61N 1 10 50220 Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, ніколи не спотикнетесь. 61N 1 11 50230 Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічне царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. 61N 1 12 50240 Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї. 61N 1 13 50250 Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню; 61N 1 14 50260 знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї. 61N 1 15 50270 Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей. 61N 1 16 50280 Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа вашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його. 61N 1 17 50290 Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його." 61N 1 18 50300 сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій. 61N 1 19 50310 Ще ж маємо певнїше слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місці, аж День засияє, і денниця зійде в серцях ваших; 61N 1 20 50320 се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм. 61N 1 21 50330 Бо ніколи із волі чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі. 61N 2 1 50340 Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелі, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль. 61N 2 2 50350 І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть, 61N 2 3 50360 і в зажерливості придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає. 61N 2 4 50370 Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекельної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд; 61N 2 5 50380 і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши; 61N 2 6 50390 і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників, 61N 2 7 50400 а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників; 61N 2 8 50410 (живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні діла, день в день мучив праведну душу;) 61N 2 9 50420 то й знав Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, 61N 2 10 50430 найбільше ж тих, що ходять в слїд за тілом в нечистому хотінню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть, 61N 2 11 50440 хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду. 61N 2 12 50450 Сї ж як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть, 61N 2 13 50460 і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони 61N 2 13 50470 самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами; 61N 2 14 50480 очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливосте, се - діти прокляття; 61N 2 15 50490 котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду, 61N 2 16 50500 тільки ж мав кару за своє беззаконне, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка. 61N 2 17 50510 Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована. 61N 2 18 50520 Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї, 61N 2 19 50530 обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник. 61N 2 20 50540 Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого. 61N 2 21 50550 Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди. 61N 2 22 50560 Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу. 61N 3 1 50570 Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи збуджаю чисту думку вашу, 61N 3 2 50580 щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса, 61N 3 3 50590 се найперш знаючи, що прийдуть в останнї дні ругателї, ходящі по своєму хотїнню, 61N 3 4 50600 і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробував від почину створіння. 61N 3 5 50610 Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були в давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим, 61N 3 6 50620 для чого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб; 61N 3 7 50630 нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей. 61N 3 8 50640 Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч лїт, а тисяч лїт, як один день. 61N 3 9 50650 Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли. 61N 3 10 50660 Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять. 61N 3 11 50670 Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожності, 61N 3 12 50680 дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся ? 61N 3 13 50690 Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує. 61N 3 14 50700 Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою, 61N 3 15 50710 а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудрості писав вам, 61N 3 16 50720 яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль. 61N 3 17 50730 Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження; 61N 3 18 50740 а ростіть в благодаті і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь. 62N 1 1 50750 Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя - 62N 1 2 50760 (бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічне, що було в Отця, а явилось нам;) 62N 1 3 50770 що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом, 62N 1 4 50780 І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна. 62N 1 5 50790 І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і ніякої у Нього темряви. 62N 1 6 50800 Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правді і не творимо правди; 62N 1 7 50810 коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищав нас од усякого гріха. 62N 1 8 50820 Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас. 62N 1 9 50830 Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди. 62N 1 10 50840 Коли кажімо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас. 62N 2 1 50850 Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника. 62N 2 2 50860 А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цілого сьвіта. 62N 2 3 50870 А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо. 62N 2 4 50880 Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди, 62N 2 5 50890 хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому. 62N 2 6 50900 Хто говорить, що в Ньому пробував, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити. 62N 2 7 50910 Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину. 62N 2 8 50920 Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить. 62N 2 9 50930 Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досі. 62N 2 10 50940 Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема; 62N 2 11 50950 хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява осліпила очі його. 62N 2 12 50960 Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його. 62N 2 13 50970 Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця. 62N 2 14 50980 Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробував, і що подужали лукавого. 62N 2 15 50990 Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому; 62N 2 16 51000 все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта. 62N 2 17 51010 І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік. 62N 2 18 51020 Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година. 62N 2 19 51030 Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всі наші. 62N 2 20 51040 І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все. 62N 2 21 51050 Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди. 62N 2 22 51060 Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина. 62N 2 23 51070 Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має. 62N 2 24 51080 Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробував; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отці. 62N 2 25 51090 А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічне. 62N 2 26 51100 Се писав я вам про тих, що підманюють вас. 62N 2 27 51110 Та помазаннє, котре ви прйняли від Нього, в вас пробував, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазавше навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому. 62N 2 28 51120 Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приході. 62N 2 29 51130 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся. 62N 3 1 51140 Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його. 62N 3 2 51150 Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коди явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть. 62N 3 3 51160 І всякий, що має сю надію на Нього, очищує себе, яко і Він чистий. 62N 3 4 51170 Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє. 62N 3 5 51180 Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому. 62N 3 6 51190 Кожен, хто у Ньому пробувае, не грішить; кожен, хто, грішить, не бачив Його, ні пізнав Його. 62N 3 7 51200 Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний, 62N 3 8 51210 хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола. 62N 3 9 51220 Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся. 62N 3 10 51230 По сьому явні дїти Божі, і дїти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого. 62N 3 11 51240 Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного, 62N 3 12 51250 не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні. 62N 3 13 51260 Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт. 62N 3 14 51270 Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї. 62N 3 15 51280 Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого. 62N 3 16 51290 У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти. 62N 3 17 51300 Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому? 62N 3 18 51310 Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а ділом і правдою. 62N 3 19 51320 І по сьому пізнаємо, що ми від, правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші; 62N 3 20 51330 бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, ніж серце наше, і знає все. 62N 3 21 51340 Любі, коли серце наше не винуе нас, одвагу маєм перед Богом, 62N 3 22 51350 і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповіді Його, і угодне перед Ним робимо. 62N 3 23 51360 А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам. 62N 3 24 51370 І, хто хоронить заповіді Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам. 62N 4 1 51380 Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт. 62N 4 2 51390 По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога. 62N 4 3 51400 І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї. 62N 4 4 51410 Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, ніж той, хто в сьвітї. 62N 4 5 51420 Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх. 62N 4 6 51430 Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани. 62N 4 7 51440 Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога; 62N 4 8 51450 хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов. 62N 4 9 51460 У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него. 62N 4 10 51470 У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші. 62N 4 11 51480 Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити. 62N 4 12 51490 Бога ніколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас. 62N 4 13 51500 По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від, Духа свого дав нам. 62N 4 14 51510 А ми видїли й сьвідкувмо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта. 62N 4 15 51520 Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї. 62N 4 16 51530 Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому. 62N 4 17 51540 У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому. 62N 4 18 51550 Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові. 62N 4 19 51560 Ми любимо його, бо Він перший любив нас. 62N 4 20 51570 Коли хто каже: я люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить. Бога, котрого не бачить, як може любити? 62N 4 21 51580 І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого 62N 5 1 51590 Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього. 62N 5 2 51600 По сьому пізнаємо, що любимо дітей Божих, коли Бога любимо, і заповіді Його хоронимо. 62N 5 3 51610 Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповіді Його; а заповіді Його не тяжкі. 62N 5 4 51620 Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша. 62N 5 5 51630 Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий? 62N 5 6 51640 Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда. 62N 5 7 51650 Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух, і сї три - одно. 62N 5 8 51660 І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно. 62N 5 9 51670 Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого. 62N 5 10 51680 Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого. 62N 5 11 51690 А се сьвідченнє єсть, що життє вічне дав нам Бог, а се життє у Синї Його. 62N 5 12 51700 Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має. 62N 5 13 51710 Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічне, і щоб вірували в імя Сина Божого. 62N 5 14 51720 І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас; 62N 5 15 51730 і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него. 62N 5 16 51740 Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть Йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть, не за сей кажу, щоб молив ся. 62N 5 17 51750 Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть. 62N 5 18 51760 Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його. 62N 5 19 51770 Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить. 62N 5 20 51780 Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї. 62N 5 21 51790 Сей правдивий Бог, і життє вічне. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь. 63N 1 1 51800 Старець - вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду), 63N 1 2 51810 задля правди, що пробував в нас, із нами буде по вік: 63N 1 3 51820 Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові. 63N 1 4 51830 Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця. 63N 1 5 51840 І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного. 63N 1 6 51850 І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили. 63N 1 7 51860 Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист. 63N 1 8 51870 Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли. 63N 1 9 51880 Кожен, хто переступає, а не пробуває в науці Христовій, не має Бога; хто пробуває в науці Христовій, сей має і Отця і Сина. 63N 1 10 51890 Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте того у хату, і не витайте його; 63N 1 11 51900 хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих. 63N 1 12 51910 Маючи много вам писати, не схотів на папері і чорнилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна. 63N 1 13 51920 Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь. 64N 1 1 51930 Старець - Гайові любому, котрого люблю істино. 64N 1 2 51940 Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй. 64N 1 3 51950 Вельми бо зрадів я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш. 64N 1 4 51960 Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять. 64N 1 5 51970 Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх, 64N 1 6 51980 котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом. 64N 1 7 51990 Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган; 64N 1 8 52000 тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї. 64N 1 9 52010 Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас. 64N 1 10 52020 Тим, коли прийду, згадаю про його діла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє. 64N 1 11 52030 Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога. 64N 1 12 52040 Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве. 64N 1 13 52050 Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати; 64N 1 14 52060 надію ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо. 64N 1 15 52070 Впокій тобі. Витають тебе друга. Витай другів по імени. 65N 1 1 52080 Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, - покликаним, од Бога Отця оеьвяченним, а Ісусом Христом охороненим: 65N 1 2 52090 милость вам і впокій і любов нехай умножить ся. 65N 1 3 52100 Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасенне, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану. 65N 1 4 52110 Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся. 65N 1 5 52120 Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землі Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували. 65N 1 6 52130 І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив. 65N 1 7 52140 Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад; 65N 1 8 52150 так і сї сновиди опоганюють тіло, начальством же гордують, а на власть хулять. 65N 1 9 52160 Михаіл же Архангел, коли, змагаючись з дияволом, говорив про Мойсейове тіло, не поважив ся піднести проти нього суду докоряючого, а сказав: Нехай Господь загрозить тобі: 65N 1 10 52170 Сї ж, чого не розуміють, хулять; що ж по природі, як безсловесні зьвірі, розуміють, у сьому поганять себе. 65N 1 11 52180 Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунті як Корей. 65N 1 12 52190 Се погань (на вечерях) милостині вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двичі умерші, викорінені; 65N 1 13 52200 люті Филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся. 65N 1 14 52210 Пророкував же про сих і семий від Адама, Енох, глаголючи: "Ось, ійде Господь із тисячами сьвятих своїх, 65N 1 15 52220 зробити суд над усіма, і докорити між ними усіх безбожних, за всї діла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокості, що говорили проти Нього грішники безбожні." 65N 1 16 52230 Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи. 65N 1 17 52240 Ви ж, любі, згадуйте слова, проречені від апостолів Господа нашого Ісуса Христа; 65N 1 18 52250 бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя. 65N 1 19 52260 Се ті, що відлучають ся (від єдности віри,) тілесні, що не мають Духа. 65N 1 20 52270 Ви ж, любі, найсьвятїшою вашою вірою будуйте ся, і в Духові сьвятому молїть ся, 65N 1 21 52280 і себе в любові Божій хороніть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього. 65N 1 22 52290 Також инших милуйте, розсуджуючи; 65N 1 23 52300 инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену. 65N 1 24 52310 Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радості, 65N 1 25 52320 єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь. 66N 1 1 75800 Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, що має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові, 66N 1 2 75810 котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видів. 66N 1 3 75820 Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький. 66N 1 4 75830 Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і, від семи духів, що перед престолом Його; 66N 1 5 75840 і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй, 66N 1 6 75850 (і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь. 66N 1 7 75860 Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь. 66N 1 8 75870 Я АльФа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде Вседержитель. 66N 1 9 75880 Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа. 66N 1 10 75890 Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав: 66N 1 11 75900 Я АльФа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в ЕФес, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию. 66N 1 12 75910 І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих; 66N 1 13 75920 і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудєх золотим поясом. 66N 1 14 75930 Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна; 66N 1 15 75940 а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод; 66N 1 16 75950 а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй. 66N 1 17 75960 І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останній, і живий; 66N 1 18 75970 і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти. 66N 1 19 75980 Напиши, що бачив єси, і що єсть, і що має бути після сього; 66N 1 20 75990 тайна семи звізд, котрі бачив єси у правиці моїй, і сїм сьвічників золотих 66N 1 20 76000 сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков. 66N 2 1 76010 Ангелові Ефєської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих: 66N 2 2 76020 Знаю діла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками, 66N 2 3 76030 і терпів єси, і маєш терпиливість, і задля імени мого трудив ся єси, і не знеміг ся. 66N 2 4 76040 Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив. 66N 2 5 76050 Згадай же, з відкіля випав єси, і нокай ся і перві діла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не цокаєш ся. 66N 2 6 76060 Тільки ж се (добре) маєш, що ненавидиш діла Николаітів, котрі й я ненавиджу 66N 2 7 76070 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по середині раю Божого. 66N 2 8 76080 І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останній, що був мертвий і ожив: 66N 2 9 76090 Знаю діла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не е, а зборище сатани: 66N 2 10 76100 Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя. 66N 2 11 76110 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти. 66N 2 12 76120 І ангелові церкви, що в Пергамі, напиши: Се глаголе Той, що має меч обоюдний, гострий: 66N 2 13 76130 Знаю дїла твої, і що ти домуєш, де престол сатани, і держиш імя моє, і не відрік ся віри моєї і в ті днї, коли Антипа, сьвідок мій вірний, убитий у вас, де домує сатана. 66N 2 14 76140 Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідодські жертви і жили в перелюбі. 66N 2 15 76150 Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу. 66N 2 16 76160 Покайся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх. 66N 2 17 76170 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на камені нове імя написане, котрого ніхто не знає, тільки, хто приняв. 66N 2 18 76180 І ангелові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні міді: 66N 2 19 76190 Знаю твої дїла і любов і служеннє, і віру, і терпиливість твою, і дїла твої, і що останнїх більше, як первих. 66N 2 20 76200 Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінці Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви. 66N 2 21 76210 Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась. 66N 2 22 76220 Се я кидаю її на постіль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в ділах своїх. 66N 2 23 76230 І діти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я досліджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим. 66N 2 24 76240 Вам же глаголю, і иншим, що в Тиятирі, скільки їх не мають сієї науки, і котрі не пізнали гдибинї сатаниної, як кажуть, що не кину на вас иншого тягару; 66N 2 25 76250 тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду. 66N 2 26 76260 І хто побідить, і хто хоронить аж до кінця дїла мої, тому дам власть над поганами; 66N 2 27 76270 і пасти ме їх жезлом залізним; як посуди глиняні покрушать ся; як се я приняв від Отця мого; 66N 2 28 76280 і дам йому ранню зору. 66N 2 29 76290 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 66N 3 1 76300 І ангелові церкви в Сардах напиши: Се глаголе Той, що має сїм духів Божих, і сїм звізд. Знаю твої дїла, що маєш імя, що живеш, а мертвий єси. 66N 3 2 76310 Будь чуйний, і утверджуй инше, що має вмерти, бо не знайшов я, щоб дїла твої були скінчені перед Богом. 66N 3 3 76320 Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе. 66N 3 4 76330 Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні. 66N 3 5 76340 Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його. 66N 3 6 76350 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 66N 3 7 76360 ангелові церкви, що в Филадельфиї, напиши: Се глаголе Сьвятий, Правдивий, що має ключ Давидів, котрий відчиняє, і нїхто не зачинить, і зачиняє, - і нїхто не відчинить: 66N 3 8 76370 Знаю твої дїла; ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх; ти малу маєш силу, а схоронив моє слово, і не відрік ся імени мого. 66N 3 9 76380 Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, то я полюбив тебе. 66N 3 10 76390 Яко ж хоронив єси слово терпиливости моєї, то й я тебе схороню від години спокуси, що має прийти на цїлу вселенну, спокусити домуючих на землї. 66N 3 11 76400 Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого. 66N 3 12 76410 Хто побідить, зроблю його стовпом в храмі Бога мого, і вже не вийде геть; і напишу на ньому імя Бога мого, і ймя города Бога мого, нового Єрусалиму, сходящого з неба від Бога мого, і ймя моє нове. 66N 3 13 76420 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 66N 3 14 76430 І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого: 66N 3 15 76440 Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий! 66N 3 16 76450 Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх. 66N 3 17 76460 Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий. 66N 3 18 76470 Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно еорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив. 66N 3 19 76480 Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся. 66N 3 20 76490 Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною. 66N 3 21 76500 Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його. 66N 3 22 76510 Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. 66N 4 1 76520 Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього. 66N 4 2 76530 І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а, на престолі Сидячий; 66N 4 3 76540 а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд. 66N 4 4 76550 А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у біді одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї. 66N 4 5 76560 А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих: 66N 4 6 76570 А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престода четверо животних, повні очей зпереду і ззаду. 66N 4 7 76580 А перше животне подобне до лева, а друге животне подобне до теляти, а трете животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла. 66N 4 8 76590 А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде. 66N 4 9 76600 І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки, 66N 4 10 76610 упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолі, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи: 66N 4 11 76620 Достоєн єси. Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено. 66N 5 1 76630 І бачив я в правицї Сидячого на престолї книгу записану із середини і зверху, запечатану семи печатьми. 66N 5 2 76640 І бачив я ангела сильного, покликуючого голосом великим: Хто достоєн розгорнути книгу, і розломити печаті її? 66N 5 3 76650 І нїхто не міг па небі, анї на землі, анї під землею, розгорнути книгу, анї заглянути до неї. 66N 5 4 76660 І я вельми плакав, що нїхто достойний не знайшов ся, щоб розгорнути і прочитати книгу, анї заглянути до неї. 66N 5 5 76670 І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її. 66N 5 6 76680 І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей,, а се сїм духів Божих, що послані по цілій землї. 66N 5 7 76690 І прийшов, і взяв книгу з правицї Сидячого на престолї. 66N 5 8 76700 І коли взяв книгу, то чотири животні і двайцять чотири старці впали перед Агнцем, маючи кожний кобзу і чашу золоту, повну пахощів, що були молитви сьвятих. 66N 5 9 76710 І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і створити печаті її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган, 66N 5 10 76720 і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї. 66N 5 11 76730 І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старців; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами, 66N 5 12 76740 глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу. 66N 5 13 76750 І всяке створіннє, що в небі, і на землі, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолі і Агнцеві благословенне, і честь, і слава і держава по вічні віки. 66N 5 14 76760 А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки. 66N 6 1 76770 І я бачив що створив Агнець одну з печатїй і чув, як одно з животних сказало, наче громовим голосом: Прийди і подиви ся. 66N 6 2 76780 І я поглянув, і ось, кінь білий, а, що сидїв на ньому, мав лук; і дано йому вінець, і вийшов яко побідник, щоб побіждати. 66N 6 3 76790 І коли створив другу печать, чув я друге животне, що сказало: Прийди, і подиви ся. 66N 6 4 76800 І вийшов инший кінь рижий; а, що сидїв на йому, тому дано взяти впокій із землї, і щоб один одного вбивали; і дано йому великий меч. 66N 6 5 76810 І коли створив третю печать, чув я третє животне, що сказало: Прийди і подиви ся. І я поглянув, аж ось кінь карий, а, що сидїв на ньому, мав вагу в руці своїй. 66N 6 6 76820 І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшениці за денар, і три міри ячменю за денар; і оливи і вина не марнуй. 66N 6 7 76830 І коли створив четверту печать, чув я голос четвертого животного, що сказало: Прийди і подиви ся. 66N 6 8 76840 І я поглянув, і ось, кінь блїдий, а, що сидїв верх него, імя йому смерть, а пекло слідом за ним; і дана йому власть вбивати на четвертій частї землї мечем, і голодом, і смертю, і зьвірми земними. 66N 6 9 76850 І коли створив пяту печать, бачив я під жертівнею душі убитих за слово Боже, і за сьвідченнє, котре мали; і покликнули голосом великим, говорячи: 66N 6 10 76860 Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї? 66N 6 11 76870 І дано кожному одїж білу, і сказано їм, щоб впокоїлись ще малий час, доки не доповнять (числа) слуги-товариші їх, і брати їх, що мають бути вбиті, як і вони. 66N 6 12 76880 І поглянув я, коли створив шесту печать; і ось, трясеннє велике стало ся, і сонце стало чорне, як верета волосїнна, а місяць став, як кров, 66N 6 13 76890 а зорі небесні попадали на землю, як смоківниця, од великого вітру трясена, скидає свої недостиглі смокви. 66N 6 14 76900 А небо зникло, як лист звинутий, і всяка гора і виспа двигнулись із місць своїх; 66N 6 15 76910 і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний окрились у печерах і скелях гірських, 66N 6 16 76920 і кажуть скелям і горам: Впадіте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолі, і від гнїва Агнця, 66N 6 17 76930 бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти? 66N 7 1 76940 А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево. 66N 7 2 76950 Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи: 66N 7 3 76960 Не робіть шкоди вемлї нї морю, нї деревині, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх. 66N 7 4 76970 І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих: 66N 7 5 76980 З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рувимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних; 66N 7 6 76990 з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних; 66N 7 7 77000 з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних; 66N 7 8 77010 з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Веняминового дванайцять тисяч попечатаних. 66N 7 9 77020 Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих ніхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх. 66N 7 10 77030 І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолі, і Агнцеві. 66N 7 11 77040 І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу, 66N 7 12 77050 говорячи; Амінь, благословенне, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь. 66N 7 13 77060 І сказав один із старцїв, говорючи менї. Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли? 66N 7 14 77070 І я сказав: Добродію, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця. 66N 7 15 77080 Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолі оселить ся в них. 66N 7 16 77090 Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека; 66N 7 17 77100 Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх. 66N 8 1 77110 І коли створив сему печать, стало мовчаннє на небі, близько пів години. 66N 8 2 77120 І я бачив сім ангелів, що стояли перед Богом, і дано їм сім труб. 66N 8 3 77130 І приступив инший ангел, і став перед жертівнею, маючи золоту кадильницю; і дано йому багато пахощів, щоб положив з молитвами усїх сьвятих на жертівню золоту, що перед престолом. 66N 8 4 77140 І зняв ся дим пахощів з молитвами сьвятих, від руки ангела, перед Богом, 66N 8 5 77150 і взяв ангел кадильницю, і наповнив її огнем із жертівнї, і кинув на землю; і постали голоси, і громи, і блискавки і трясеннє. 66N 8 6 77160 І сїм ангелів, що мали сїм труб, готовились, щоб трубити. 66N 8 7 77170 І первий ангел затрубив, і постав град і вогонь, змішані з кровю; і спало на землю. І третя часть деревини згоріла, і вся трава зелена згоріла. 66N 8 8 77180 І другий ангел затрубив, і наче велику гору, огнем розпалену, кинуло в море. І третя часть моря стала кровю. 66N 8 9 77190 І погибла третя часть створіння в морю, що мала життє, і третя часть човнів знищена. 66N 8 10 77200 І третїй ангел затрубив, і впала з неба велика звізда палаюча, як смолоскип, а впала на третю часть рік і на жерела вод. 66N 8 11 77210 А ймя звїзди Полин, і стала третя часть вод наче полин, і многі люде померли од води, бо гірка була. 66N 8 12 77220 І четвертий ангел затрубив, і поражена стала третя часть сонця, і третя часть місяця і третя часть звізд, щоб третя часть їх затьмилась, і день щоб третю часть не сьвітив, так само й ніч. 66N 8 13 77230 І бачив я, і чув, як один ангел летів серед неба, і говорив великим голосом: Горе, горе, горе домуючим на землї від остальних голосів труби трьох ангелів, що мають трубити! 66N 9 1 77240 І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя, 66N 9 2 77250 і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя. 66N 9 3 77260 А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні. 66N 9 4 77270 І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх. 66N 9 5 77280 І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяців; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка. 66N 9 6 77290 І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них. 66N 9 7 77300 А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські. 66N 9 8 77310 І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині, 66N 9 9 77320 і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну. 66N 9 10 77330 А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх - шкодити людям пять місяцїв. 66N 9 11 77340 І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель). 66N 9 12 77350 Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього. 66N 9 13 77360 І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом, 66N 9 14 77370 що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом. 66N 9 15 77380 розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей. 66N 9 16 77390 А число войська кінного двісті тисяч тисячей; і чув я число їх. 66N 9 17 77400 І так бачив я конї у впдїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з рогів їх виходить огонь, і дим, і сїрка. 66N 9 18 77410 А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх. 66N 9 19 77420 Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять. 66N 9 20 77430 А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у ділах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяиим, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити. 66N 9 21 77440 І не каялись в убииствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх. 66N 10 1 77450 І бачив я иншого ангела сильного, сходячого з неба, з'одягненого в хмару, а дута над головою, а лице його, наче сонце, а ноги його, наче стовпи огняні; 66N 10 2 77460 і мав він в рутцї своїй книжку розгорнуту, і поставив він ногу свою праву на море, а лїву на землю, 66N 10 3 77470 і покликнув великим голосом, наче лев рикає. І коли покликнув, тодї сїм громів промовили своїми голосами. 66N 10 4 77480 І коли промовили сїм громів своїми голосами, хотїв я писати; і почув я голос з неба, що глаголав менї: Запечатай, що промовили сїм громів, і не лиши сього. 66N 10 5 77490 І ангел, котрого я бачив, що стояв на морі і на землї, зняв руку свою до неба, 66N 10 6 77500 і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на нїй, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу; 66N 10 7 77510 тільки в днї голосу семого ангела, коли буде трубити, скінчить ся і тайна Божа, як благовістив слугам своїм пророкам. 66N 10 8 77520 голос, що я чув його з неба, знов розмовляв зо мною, і глаголав: Іди, візьми книжку розгорнуту з руки ангела, що стоїть на морю, і на землї. 66N 10 9 77530 І я пійшов до ангела, кажучи йому: Дай менї книгу. І рече він менї: Возьми і з'їж її; і буде вона гірка в животї твоїм, а в устах твоїх буде солодка, як мед. 66N 10 10 77540 І приняв я книжку з руки ангела, і з'їв її; і була вона в устах моїх, як мед солодка; і коли з'їв її, то стало гірко в животї моїм. 66N 10 11 77550 І рече менї.: Мусиш ти знов пророкувати про люде, і народи, і язики, і царі многі. 66N 11 1 77560 І дано менї тростину, подібну до жезла; і стояв ангел глаголючи: Встань, і змір храм Божий, і жертівню, і тих, що покланяють ся у ньому. 66N 11 2 77570 А двір, що навперід храма, викинь геть, і не мір його, бо він даний поганам; і топтати муть город сьвятий, місяців сорок і два. 66N 11 3 77580 І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисяч двісті шістьдесять, з'одягнені у веретища. 66N 11 4 77590 Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять. 66N 11 5 77600 А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий. 66N 11 6 77610 Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть. 66N 11 7 77620 А коли скінчять сьвідкування своє, то зьвір, вийшовши з безоднї, заведе з ними війну, і побідить їх, і повбивав їх. 66N 11 8 77630 А трупи їх будуть на улицях великого города, що зоветь ся духовно Содома й Єгипет, де і Господь, наш рознятий. 66N 11 9 77640 І бачити муть (многі) з людей, і родів, і язиків, і народів трупи їх три і пів дня, і не дозволять до гробів положити трупів їх. 66N 11 10 77650 І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї. 66N 11 11 77660 А після трьох і пів дня дух життя від Бота зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що виділи їх. 66N 11 12 77670 І почули голос великий з неба, що глаголав їм: Зійдіть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх. 66N 11 13 77680 І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному. 66N 11 14 77690 Горе друге перейшло; ось, горе третє настигає хутко. 66N 11 15 77700 І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки. 66N 11 16 77710 А двайцять і чотири старцї, що перед Богом сидїли на престолах своїх, впали на лиця свої, і поклонились Богу, 66N 11 17 77720 глаголючи: Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що приняв єси силу Твою велику і воцарив ся єси. 66N 11 18 77730 І розгнівились погане, і настиг гнїв твій, і пора мертвим суд приняти, і дати нагороду слугам твоїм пророкам, і сьвятим, і боячим ся імени Твого, і малим, і великим, і знищити тих, що нищять землю. 66N 11 19 77740 І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град. 66N 12 1 77750 І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд. 66N 12 2 77760 І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом. 66N 12 3 77770 І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон. 66N 12 4 77780 А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її. 66N 12 5 77790 І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його. 66N 12 6 77800 А жінка втїкла у пустиню, де мав місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисяч двістї шістьдесять. 66N 12 7 77810 І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його, 66N 12 8 77820 і не здолїли; анї місця вже не знайдено по них на небі. 66N 12 9 77830 скинутий змій великий, вуж вікодавній, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті. 66N 12 10 77840 І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч. 66N 12 11 77850 І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти. 66N 12 12 77860 Тим то веселіте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час. 66N 12 13 77870 І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко. 66N 12 14 77880 І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа. 66N 12 15 77890 І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити. 66N 12 16 77900 А земля помогла жінцї; і створила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого. 66N 12 17 77910 І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповіді Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа. 66N 13 1 77920 І став я на піску морському, і бачив зьвіра, що виходив з моря, в котрого сїм голов і десять рогів; а на рогах його десять корон, а на головах його імена богохульні. 66N 13 2 77930 А зьвір, котрого я бачив, був подібний до рися, а ноги його як у ведмедя, а рот його як рот у лева. І дав йому змій силу свою, і престол свій, і велику власть. 66N 13 3 77940 І бачив я одну з голов його, наче на смерть вбиту, і смертня рана її вилїчена, і дивувала ся ціла земля, (ідучи) в слїд за зьвіром. 66N 13 4 77950 І поклонились змієві, що дав власть зьвірові; і поклонились зьвірові, говорячи: хто подібний зьвірові? хто може воювати з ним? 66N 13 5 77960 І дано йому уста, говорити велике й хулу; й дана йому власть провадити війну сорок і два місяцї. 66N 13 6 77970 І відчинив він уста свої на хулу проти Бога, щоб хулити імя Його, і оселю Його і тих, що домують в небі. 66N 13 7 77980 І дано йому провадити війну з сьвятими, і побідити їх; і дана йому власть над всяким родом, і язиком, і народом. 66N 13 8 77990 І поклонять ся йому всї, що домують на землї, котрих імена не написані в книзї життя Агнця, заколеного від основання сьвіта. 66N 13 9 78000 Коли хто має ухо, нехай слухає. 66N 13 10 78010 Коли хто веде в полон, то пійде (сам) в полон; коли хто мечем вбиває, то мусить сам бути вбитий мечем. Осьде терпиливість і віра сьвятих. 66N 13 11 78020 І бачив я иншого зьвіра, що виходив із землї, а мав він два роги, подобні як у ягняти, а говорив як змій. 66N 13 12 78030 І всією властю первого зьвіра орудує він перед ним; і наставляє землю і домуючих на нїй, щоб покланялись первому зьвірові, в котрого сцїлена смертна рана його. 66N 13 13 78040 І робить великі ознаки, так що вогонь зводить з неба на землю перед людьми. 66N 13 14 78050 І підманює домуючих на землї через ознаки, що дано йому робити їх перед зьвіром, говорячи домуючим на землї, щоб робили образ зьвіра, що має рану від меча, і ожив. 66N 13 15 78060 І дано йому вложити духа образові зьвіра, нехай би також говорив образ зьвіра, і робив, щоб, хто не поклонить ся перед образом зьвіра, був убитий. 66N 13 16 78070 І зробить він, щоб усїм малим, і великим, і багатим, і вбогим, і вольним, і невольним дано пятно на правій руцї їх, або на чолї їх. 66N 13 17 78080 І щоб нїхто не міг куповати або продавати, як тільки, хто має пятно або імя зьвіра, або число імени його. 66N 13 18 78090 Ось де премудрость. Хто має розум, нехай вилїчить число зьвіра; се бо число чоловіче; і число його шістьсот шістьдесять і шість. 66N 14 1 78100 І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на X. горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх. 66N 14 2 78110 І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх. 66N 14 3 78120 І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї. 66N 14 4 78130 Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві. 66N 14 5 78140 І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим. 66N 14 6 78150 І бачив я иншого ангела, що летів серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові, 66N 14 7 78160 глаголючи голосом великим: Бій-те ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод. 66N 14 8 78170 І другий ангел ішов слїдом (за ними), глаголючи: Упав, упав Вавилон, великий город, що пристрастним вином блудодїяння свого напоїв всї народи. 66N 14 9 78180 І третїй ангел ійшов слїдом за ними, глаголючи голосом великим: Коли хто покланяєть ся перед зьвіром і образом його, і приймає пятно на чоло своє, або на руку свою, 66N 14 10 78190 той пити ме також од вина гнїва Божого, намішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем. 66N 14 11 78200 А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його. 66N 14 12 78210 Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповіді Божі і віру Ісуса. 66N 14 13 78220 І чув я голос з неба, що глаголав мені: напиши: Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нинї. Так глаголе Дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; дїла ж їх ідуть слїдом за ними. 66N 14 14 78230 І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп. 66N 14 15 78240 Ще инший ангел вийшов з храму і покликнув голосом великим до сидячого на хмарі: Пішли серпа твого, і жни; бо прийшла для тебе година жати, достигло бо жниво землї. 66N 14 16 78250 І скинув сидячий на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата. 66N 14 17 78260 І вийшов инший ангел із храму, що в небі, а мав і він гострий серп. 66N 14 18 78270 І вийшов инший ангел із жертівнї, в котрого власть над огнем, і покликнув покликом великим на того, що мав гострий серп, глаголючи: Пішли твій гострий серп і збирай грозна з виноградини земної, вже бо доспіли грозна її. 66N 14 19 78280 І кинув ангел серп свій на землю, і зібрав виноград земний, і кинув у велику винотоку гнїва Божого. 66N 14 20 78290 І товчено осторонь города в винотоцї, і вийшла кров з винотоки аж по узди кінські на тисяч шістьсот стадий 66N 15 1 78300 І бачив я иншу ознаку на небі, велику і чудну; сїм ангелів, а в них сїм останніх пораз, котрими скінчив ся гнїв Божий. 66N 15 2 78310 І бачив я наче шклянне море, змішане з огнем і тих, що побідили зьвіра, і образ його, як стояли на шклянному морі, маючи кобзи Божі. 66N 15 3 78320 І сьпівають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, глаголючи: Великі і чудні дїла Твої, Господи Боже Вседержителю; праведні і правдиві дороги Твої, Царю сьвятих. 66N 15 4 78330 Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились. 66N 15 5 78340 І після сього поглянув я, і ось, відчинив ся храм скинї сьвідчення на небі; 66N 15 6 78350 і вийшло сїм ангелів, у котрих сїм пораз, з храму, з'одягнені в чисту осяйну лнянку одежу, і підперезані по грудех золотими поясами. 66N 15 7 78360 І одно з чотирьох животних дало семи ангелам сїм золотих чаш, повних гнїва Бога живучого по вічні віки. 66N 15 8 78370 І наповнив ся храм димом слави Бога, і сили Його; і нїхто не міг увійти в храм, доки не скінчилось сїм пораз семи ангелів. 66N 16 1 78380 І почув я з храму великий голос, що глаголав семи ангелам: Ідіть і вилийте чаші гнїва Божого на землю. 66N 16 2 78390 І пійшов первий, і вилив чашу свою на землю; і обвинуло людей злим і лютим боляком, тих що мали пятно зьвіра, і покланялись образові його. 66N 16 3 78400 А другий ангел вилив чашу свою на море; і стала кров наче у мерця, і всяка душа жива вмерла в морі. 66N 16 4 78410 І третїй ангел вилив чашу свою на ріки і жерела водні; і стала кров. 66N 16 5 78420 І чув я ангела вод, що глаголав: Праведний Ти, Господи, котрий єси, і був, і сьвятий, що таке судив єси; 66N 16 6 78430 кров бо сьвятих і пророків пролили вони, тим і кров дав єси їм пити; вони бо достойні. 66N 16 7 78440 І чув я иншого, що з жертівнї глаголав: Так, Господи, Боже Вседержителю, правдиві і праведні суди Твої. 66N 16 8 78450 А четвертий ангел вилив чашу свою на сонце; і дано йому пекти людей огнем. 66N 16 9 78460 І пекла людей велика спека, і вони хулили імя Бога, що мав власть над тими поразами, та не надумались дати Йому славу. 66N 16 10 78470 А пятий ангел вилив чашу свою на престол зьвіра, і стало царство його темне. І кусали язики свої від болю; 66N 16 11 78480 і хулили Бога небесного задля болещів своїх, і задля боляків своїх, а не покаялись від діл своїх. 66N 16 12 78490 А шестий ангел вилив чашу свою на велику ріку Євфрат; і висохла вода його, щоб готова була дорога царям, що зі сходу сонця. 66N 16 13 78500 І бачив я із рота змія, і з рота зьвіра, і з рота лжепророка три нечисті духи, подобні до жаб. 66N 16 14 78510 Се бо духи бісовські, що роблять ознаки, що виходять на царів землі і цїлої вселенної, зібрати їх на війну в день той великий Бога Вседержителя. 66N 16 15 78520 Ось іду, як злодій; блаженний, хто чував, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його. 66N 16 16 78530 І зібрав їх в одно місце, що зоветь ся по еврейськи Армагедон. 66N 16 17 78540 А семий ангел вилив чашу свою на повітрє; і вийшов великий голос з храму небесного, від престола, глаголючи: Стало ся. 66N 16 18 78550 І постали голоси, і громи, і блискавки, і трясеннв постало велике, якого не було, від коли люде на землї постали; таке трясеннє! таке велике! 66N 16 19 78560 І розпав ся великий город на три частї, і городи поган попадали; і про Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина лютости гнїва Його. 66N 16 20 78570 І всякий остров зник, і не знайдено гори. 66N 16 21 78580 І град великий, як сотнар, упав з неба на людей; і хулили люде Бога задля градової порази, бо пораза граду вельми була велика. 66N 17 1 78590 І прийшов один із семи ангелів, що мали сїм чаш, і говорив зо мною, глаголючи менї: Ходи, я покажу тобі суд блудницї великої, що сидить над многими водами; 66N 17 2 78600 з котрою блудили парі земні, і впивались вином блудодїяння її, ті, що домують на землї. 66N 17 3 78610 І повів мене духом у пустиню. І я бачив жінку, що сидїла на зьвірі кармазиновому, повному імен хули, в котрого сїм голов і десять рогів. 66N 17 4 78620 А жінка з'одягнена в багряницю і кармазин, і озолочена золотом, і дорогим каміннєм, і перлами, а в неї золота чаша в руцї її, повна гидоти і нечистоти блудодїяння її, 66N 17 5 78630 а на чолї її імя написане: Тайна: Вавилон великий, мати блудницям і гидотам землі. 66N 17 6 78640 І бачте я, що жінка пяна від крові сьвятих, і від крові сьвідків Ісусових; і я дивував ся, бачивши її, дивом великим. 66N 17 7 78650 І рече. менї ангел: Для чого дивуєш ся? Я тобі скажу тайну жінки, і зьвіра, що носить її, у котрого сїм голов і десять рогів: 66N 17 8 78660 Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безодні, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї, (котрих імена не записані в книзі життя від основання сьвіта,) бачивши зьвіра, що був, і нема його, хоч і єсть. 66N 17 9 78670 Ось розум, в котрого мудрість. Сїм голов се сїм гір, де жінка сидить на них, і царів сїм; 66N 17 10 78680 пять упало, а один єсть, а инший ще не прийшов; і коли прийде, то не довго має він бути. 66N 17 11 78690 А зьвір, котрий був, і (котрого) нема, - він восьмий, та з сїмох, і в погибіль іде. 66N 17 12 78700 А десять рогів, що бачив їх, се десять парів, котрі ще не приняли царства, тільки приймуть власть як царі, однієї години з зьвіром. 66N 17 13 78710 Ті мають одну думку і силу, і власть свою зьвірові передадуть. 66N 17 14 78720 Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні. 66N 17 15 78730 І рече менї: Води, що ти бачив, де блудниця сидить, се люде, і громади, і народи і язики. 66N 17 16 78740 А десять рогів, що ти бачив на зьвірові, ті зненавидять блудницю, і спустошать її, і обнажать, і тіло її з'їдять, і спалять її в огнї. 66N 17 17 78750 Бог бо, дав у серця їх, щоб чинили волю Його, і чинили однодушне, і дали царство своє зьвірові, доки не сповнять ся слова Божі. 66N 17 18 78760 А жінка, котру ти бачив, се город великий, що має царство над царями земними. 66N 18 1 78770 А після сього бачив я ангела, що сходив з неба, що мав велику власть; а земля осьвітилась від слави його. 66N 18 2 78780 І покликнув сильно голосом великим, глаголючи: Упав, упав Вавилон, велика і став домівкою бісам і сховиском всякому духові нечистому, і сховиском всякій птиці нечистій і огидній. 66N 18 3 78790 Бо пристрасним вином блудодїяння свого напоїла всі народи, і царі земні блудили з нею, і купці земні з превеликої розкоші її збагатїли. 66N 18 4 78800 І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її. 66N 18 5 78810 Дійшли бо гріхи її аж до неба, і згадав Бог про неправди її. 66N 18 6 78820 Віддайте їй, яко ж вона віддавала вам; і подвоїть їй у двоє по дїлам її; і в чаші, в котрій вона мішала, мішайте їй у двоє. 66N 18 7 78830 Скільки вона себе славила, і розкошувала, стільки завдайте їй муки і смутку. Бо в серцї своїм говорить вона: Сиджу царицею, і я не вдова, і смутку не побачу. 66N 18 8 78840 Тим то прийдуть одного дня порази її: смерть і смуток і голод; і буде огнем спалена; сильний бо Господь Бог, що судить Її, 66N 18 9 78850 І заплачуть і заголосять по нїй царі земні, що з нею блудили й розкошували, коли побачять дим пожару їі, 66N 18 10 78860 оддалеки стоячи задля страху перед мукою її, говорячи: Горе, горе (тобі,) великий городе, Вавилоне, городе кріпкий, одної бо години настиг суд твій! 66N 18 11 78870 І купці земні заплачуть, і засумують по нїй; товару бо їх нїхто вже не купить, 66N 18 12 78880 товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перед, і виссону, і ба-гряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слоневої, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора; 66N 18 13 78890 і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшениці, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тіл, і душ людських. 66N 18 14 78900 І овощі, бажання душі твоєї, відійшли від тебе, і все, що тучне і сьвітле, відійшло від тебе, і вже більш не знайдеш того. 66N 18 15 78910 Купцї сього всего, котрі збагатїли з неї, оддалеки стануть із страху перед мукою її, і будуть плакати, та сумувати, 66N 18 16 78920 та казати: Горе, горе (тобі), городе великий, з'одягнений у виссон, і багряницю, та кармазин, та озолочений золотом, і в каміннях дорогих, та перлах. 66N 18 17 78930 Одної бо години спустошене таке багацтво. І всякий керманич, і ввесь народ, що в кораблях, і корабельники і всї, що на морі орудують, стояли оддалеки, 66N 18 18 78940 і покликували, дивлячись на дим пожару його, і казали: которий подібний городу великому? 66N 18 19 78950 І посипали попелом голови свої, і кликали плачучи, та сумуючи, й казали: Горе, горе (тобі), городе великий, в котрому забогатїли всї, що мають кораблї на морі, багацтвом твоїм; одної бо години спустошений! 66N 18 20 78960 Веселись над ним, небо і сьвяті апостоли і пророки; Бог бо суд ваш судив над нею. 66N 18 21 78970 І підняв один сильний ангел каменя, наче млинового, великого, і кинув у море, глаголючи: 3 таким розгоном буде кинутий Вавилон, великий город, і вже більш його не знайдуть. 66N 18 22 78980 І голосу кобзарів, і сьпіваків, і сопільників, і трубачів вже не буде більш чути у тобі, і вже жоден іскусник від жодного іскуства не знайдеть ся у тебе, й голосу млинового каменя не буде вже чути у тебе, 66N 18 23 78990 і сьвітло сьвічника вже не засьвітить у тебе, й голосу жениха й невісти не буде вже чути у тебе; твої бо купці були вельможі земні, і твоїми чарами зведені всї народи. 66N 18 24 79000 І в ньому знайдена кров пророків і сьвятих, і всїх вбитих на землї. 66N 19 1 79010 А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господові Богу нашому; 66N 19 2 79020 правдиві бо і праведні суди Його, що осудив велику блудницю, котра псувала землю блудодїяннвм своїм; і помстив кров слуг своїх од руки її. 66N 19 3 79030 І сказали у друге: Алилуя! а дим її сходить на вічні віки. 66N 19 4 79040 І впали двайцять і чотири старцї, і чотири животні, і поклонились Богу, сидячому на престолї, глаголючи: Амінь! Алилуя! 66N 19 5 79050 А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі. 66N 19 6 79060 І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель. 66N 19 7 79070 Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе. 66N 19 8 79080 І дано їй, щоб з'одягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих. 66N 19 9 79090 І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весілля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві. 66N 19 10 79100 І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва. 66N 19 11 79110 І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює до правдї. 66N 19 12 79120 Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам. 66N 19 13 79130 А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже. 66N 19 14 79140 А війська, що на небі, йшли слїдом за Ним на білих конях, з'одягнені у виссон білий і чистий. 66N 19 15 79150 Аз уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і вам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя. 66N 19 16 79160 А ва одежі в Нього, і на поясницї в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів. 66N 19 17 79170 І бачив я одного ангела, що стояв на сонцї; і кликав він голосом великим, глаголючи усьому птаству, що літало посеред неба: Ходїть і зберітесь на вечерю великого Бога, 66N 19 18 79180 щоб їсти тїла царів, і тїла тисячників, і тїла сильних, і тїла коней, і тих, що сидять на них, і тїла всїх вольних і невольних, і малих і великих 66N 19 19 79190 І бачив я зьвіра, і царі земні, і війська їх зібрані, щоб воювати війну з сидячим на конї, і з військом Його. 66N 19 20 79200 І схоплено зьвіра, а з ним лжепророка, що робив ознаки перед ним, котрими зводив тих, що приняли пятно зьвіра, і що покланялись образові його. Живцем вкинуто обох в озеро огняне, палаюче сіркою. 66N 19 21 79210 І другі побиті мечем сидячого на конї, що виходив з уст Його; і все птаство наситилось тїлами їх. 66N 20 1 79220 І бачив я ангела, що сходив з неба, і мав ключ від безоднї, і ланцюг великий в руцї своїй. 66N 20 2 79230 І схопив змія, вужа вікодавнього, що то диявол і сатана, і звязав його на тисяч років; 66N 20 3 79240 і вкинув його у безодню, і зачинив його і запечатав над ним, щоб не зводив більше народи, доки не скінчить ся тисяч років; а після сього має бути розвязаний ва короткий час. 66N 20 4 79250 І бачив я престоли, і посідали на них, і дано їм суд; також (бачив я) душі тих, що постинано їх задля сьвідчення Ісусового, і задля слова Божого, і що не покланялись зьвірові анї образові його, і не приняли пятна на чоло своє і на руку свою; і жили і дарювали з Христом тисяч років. 66N 20 5 79260 А остальнї мертві не ожили, доки не скінчить ся тисяч років. Се перве воскресенне. 66N 20 6 79270 Блаженний і сьвятий, хто має часть у первому воскресенню; над сими друга смерть не має влаети, а будуть сьвящениками Божими і Христовими, і царювати муть з Ним тисяч років. 66N 20 7 79280 І коли скінчить ся тисяч років, буде випущений сатана з темниці своєї, 66N 20 8 79290 і вийде зводити народи на чотирьох краях сьвіта, Гога і Магога, і збирати їх на війну, котрих число як пісок морський. 66N 20 9 79300 І вийшли на ширину землі, і обступили табор сьвятих, і город любий; і зійшов огонь від Бога з неба, і пожер їх. 66N 20 10 79310 А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки. 66N 20 11 79320 І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця$$ 66N 20 11 79330 земля і небо, і місця не знайдено їм. 66N 20 12 79340 Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по ділам їх. 66N 20 13 79350 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло дали мертвих, що в них; і суджено їх, кожного по дїлам їх. 66N 20 14 79360 А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть. 66N 20 15 79370 А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло. 66N 21 1 79380 І бачив я нове небо й нову землю, перве бо небо і перва земля перейшла, а моря вже більше не було. 66N 21 2 79390 А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму. 66N 21 3 79400 І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і, дому вати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх. 66N 21 4 79410 І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло. 66N 21 5 79420 І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече мснї: Напиши ; сї бо слова правдиві і вірні. 66N 21 6 79430 І рече менї: Стало ся! Я АльФа і Омега, почин і конець. Я дам жадному з жерела води життя дармо. 66N 21 7 79440 Хто побідйть, наслїдить усе, і я буду йому Бог, а він буде менї син. 66N 21 8 79450 А боязким, і невірним, і огидним, і душогубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і веїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга. 66N 21 9 79460 І приступив до мене один із семи ангелів, що мають сїм чаш, повні семи пораз останніх, і говорив зо мною, глаголючи: Ходи, покажу тобі невісту, жену Агнця. 66N 21 10 79470 І понїс мене духом на гору велику, і високу, і показав менї город великий, сьвятий Єрусалим, що сходив з неба від Бога, 66N 21 11 79480 і мав славу Божу; а сьвітло Його подібне до найдорощого каменя наче до каменя ясписового, як хришталь блискучого, 66N 21 12 79490 а мав він мур великий і високий, мав дванайцять воріт, а на воротах дванайцять ангелів, та й імена написані, котрі були дванайцять роди синів Ізраїлевих. 66N 21 13 79500 Від сходу троє воріт, від півночі троє воріт, від полудня троє воріт, від заходу троє воріт. 66N 21 14 79510 А мур города мав дванайцять підвалин, а на них імена дванайцяти апостолів Агнця. 66N 21 15 79520 А той, хто говорив зо мною, мав золоту тростину, щоб змірити город і ворота його, і мур його. 66N 21 16 79530 А город той четверокутний, а довжина його стілька, скілька ширина. І змірив город тростиною на дванайцять тисяч стадий; довжина, і ширина і вишина його однакі. 66N 21 17 79540 І змірив мур його на сто сорок чотири локот міри чоловічої, котра була ангелська (міра). 66N 21 18 79550 А була будівля муру його ясписова, а город - золото чисте, подібне до чистого шкла. 66N 21 19 79560 А підвалини муру городського всяким дорогим каміннем украшені. Перва підвалина яспис, друга сафир, третя халькидон, четверта смарагд, 66N 21 20 79570 пята сардоних, шеста сард, сема хризолит, восьма бериль, девята топаз, десята хризопрас, одинайцята гиякинт, дванадцята аметист. 66N 21 21 79580 А дванайцять воріть то дванайцять перед. А кожні ворота з однієї перли. А вулиця города - то золото чисте, як шкло просяйне. 66N 21 22 79590 А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець. 66N 21 23 79600 І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець. 66N 21 24 79610 А народи, що будуть спасені, ходити муть у сьвітлї його; а царі земні принесуть славу і честь свою до нього. 66N 21 25 79620 А ворота його не будуть зачинятись днями; ночі бо не буде там 66N 21 26 79630 І принесуть славу і честь народів до него 66N 21 27 79640 І не ввійде до него нїщо погане, анї хто робить гидоту та лож, тільки ті, що написані в книзі життя Агнцевій. 66N 22 1 79650 І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого. 66N 22 2 79660 А посеред улицї його, та й по сей і по той бік ріки - дерево життя, що родить овощі дванайцять (раз), і що місяця свій овощ дає, а листє з дерева на сцїленнє поган. 66N 22 3 79670 І вже більш не буде жодного проклону; а престол Бога і Агнця буде в ньому, і слуги Його служити муть Йому 66N 22 4 79680 І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх. 66N 22 5 79690 І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки. 66N 22 6 79700 І рече менї: Сї слова вірні і правдиві; і Господь, Бог сьвятих пророків, післав ангела свого, показати слугам своїм, що мав незабаром бути. 66N 22 7 79710 Ось прийду незабаром. Блаженний, хто хоронить слова пророцтва книги сієї. 66N 22 8 79720 А я Йоан, що бачив се і чув; і коли чув я, і бачив, упав я поклонитись перед ногами ангела, що менї се показував. 66N 22 9 79730 І каже менї: нї, глянь, я бо слуга-товариш твій, і братів твоїх пророків, і тих, що хоронять слова книги сієї: Богу поклони ся. 66N 22 10 79740 І глаголе менї: Не печатай слів пророцтва книги сієї; час бо близько. 66N 22 11 79750 Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся. 66N 22 12 79760 І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його. 66N 22 13 79770 Я АльФа і Омега, почин і конець, Первий і Останнїй. 66N 22 14 79780 Блаженні, що творять заповіді Його, щоб мали власть до дерева життя, і увійшли ворітьми в город. 66N 22 15 79790 А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбника, і душогубці, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож. 66N 22 16 79800 Я Ісус післав ангела мого, сьвідкувати вам усе по церквах. Я - корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання. 66N 22 17 79810 А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чув, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо. 66N 22 18 79820 Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто долежить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзі сїй. 66N 22 19 79830 Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзі сїй. 66N 22 20 79840 Сей, що про се сьвідкує, глаголе: Так, прийду хутко! Амінь. О, прийди, Господи Ісусе! 66N 22 21 79850 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усіма вами. Амінь.